Презентація на тему «Визвольний похід Червоної армії»

“Визвольний похід Червоної армії”
 (17 вересня 1939 — 6 жовтня 1939)

Вторгнення СРСР до Польщі (1939)
Офіційна назва в радянській історіографії — Визвольний похід Червоної Армії у Західну Україну й Західну Білорусь 1939 року.

Підготовка СРСР до війни з Польщею
Підготовка СРСР до війни з Польщею розпочалася у формі прихованої військової мобілізації. Вже 3 вересня 1939 року політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило таємне рішення щодо продовження на місяць строку служби червоноармійців і молодших командирів, які підлягали демобілізації, внаслідок чого в РСЧА було затримано понад 310 тисяч чоловік

Підготовка СРСР до війни з Польщею
З 7 вересня 1939 року під виглядом Великих навчальних зборів розпочався призов 2,6 млн запасників 7-ми військових округів, у тому числі двох, розташованих на території України —КОВО і ХВО. Через десять днів після початку зборів було сформовано 98 стрілецьких, 14 кавалерійських дивізій, 27 танкових бригад і 24 артполки Резерву Головного командування. З цієї загальної кількості 41 стрілецька, 13 кавалерійських дивізій, 17 танкових бригад і 9 артполків надалі увійшли до складу Білоруського і Українського фронтів

Підготовка СРСР до війни з Польщею
16 вересня 1939 військова Рада Українського фронту видала директиву № А0084 — наказ радянським військам увійти на терени Польщі з тим, аби «рішуче виступити на допомогу трудящим Західної України і Західної Білорусії». Перед вторгненням Український фронт лічив: 28 стрілецьких, 7 кінних дивізій, 10 танкових і 2 моторизовані бригади — близько 800 тисяч бійців і командирів; у взаємодії з військами фронту належало діяти військам НКВС — 55 тисяч бійців, близько 2 тисяч танків, 1100 бойових літаків, 4700 гармат.

Початок бойових дій
17 вересня 1939 року (через 17 днів після наступу Вермахту на територію Польщі та після переходу німецьких військ річки Сян) о другій годині ночі Сталін в присутності Молотова і Ворошилова прийняв німецького посла Шуленбурга і повідомив про те, що Червона Армія приступає до бойових дій проти Польщі.

Початок наступальних дій
О 5-00 17 вересня передові та штурмові загони Червоної Армії, всього сім армій, 1 кінно-механізована група, біля 615 000 чоловік, 4900 гармат і мінометів, 4700 танків, 3300 літаків, перетнули кордон та розгромили польську прикордонну охорону: полки «Сарни», «Здолбунів», «Чортків» Корпусу Охорони Пограниччя — 12 тисяч бійців. Перші години операції підтвердили дані радянської розвідки про відсутність значних угруповань польських військ, що дозволило прискорити наступальні дії.

Наступальні дії
Одержавши повідомлення про перехід Червоною Армією польського кордону, німецьке командування віддало наказ військам зупинитися на лінії Сколе — Львів — Володимир-Волинський — Брест — Білосток.
Близько 18:00 передовий загін 45-ї стрілецької дивізії РСЧА зайняв місто Рівне, роззброївши дрібні частини польської армії.

Наступальні дії
В ніч з 17 на 18 вересня радянські війська взяли Тернопіль - частини і з'єднання 6-ї армії РСЧА (24-а танкова бригада разом із 136-м полком 97-ї стрілецької дивізії, 10-а танкова бригада та 5-та кавалерійська дивізія), полонено 600 польських вояків; Збараж, Коломию 
−23-я танкова бригада РСЧА, роззброєно біля 10 000 військових 3 польських піхотних дивізій. О 7-й ранку 18 вересня 36-а танкова бригада РСЧА зайняла Дубно, роззброєно частини тилу 18-ї і 26-ї польських піхотних дивізій, полонено 6000 вояків. Під вечір 18 вересня 36-а танкова бригада і розвідувальний батальйон 45-ї стрілецької дивізії РСЧА в Луцьку, взято в полон до 9 тисяч польських військових. Впродовж 18-19 вересня — Красне, Озерну, Сокаль, Броди ,Бібрку, Рогатин, Долину.

Наступальні дії
19 вересня частини ЧА підійшли до Львова. Тут Червона армія зустрілась з частинами вермахту: 1-а і 2-а гірсько-піхотні дивізії вермахту, які вже упродовж майже тижня — з 12 вересня - блокували з півночі, заходу і півдня в місті 15-тисячний польський гарнізон на чолі з генералом В. Лянгером.
Радянські частини через непорозуміння обстріляли німецьку колону, що відходила з міста.

Наступальні дії
22 вересня 1939 року після переговорів з радянським командуванням львівський гарнізон погодився капітулювати на почесних умовах, які, втім, не було виконано: в 11.00 підписано угоду, о 14-й польські війська почали складати зброю, о 15.00 з'єднання 2-го кавалерійського корпусу у пішому строю сумісно з танками 24-ї, 38-ї та 10-ї танкових бригад вступили у місто. Пункт 8 підписаної польською і радянською сторонами угоди гарантував офіцерам польської армії особисту свободу, недоторканість майна, право на виїзд до зарубіжних країн. При виході з міста обеззброєні колони поляків були оточені частинами Червоної армії і НКВС та відправлені до концтаборів.

Кінець наступальних дій
Часом на початок жовтня у військах Українського і Білоруського фронтів нараховувалося до 2 420 000 військовиків у 60 стрілецьких, 13 кавалерійських дивізіях та 18 танкових бригадах, більше 5400 гармат, 6000 танків і 3 700 літаків.
Завершальними акордами 5 жовтня радянські війська розбили групу полковника Зелєнєвського, полонили 6500 польських вояків, з них було 360 офіцерів.

Втрати сторін
Польща
СРСР
Загиблі
3 500
795
Зниклі безвісти
невідомо
59
Поранені
20 000
2 019
Взяті в полон
452 500
—

Наслідки
30 липня 1941 року з підписанням Угоди Сікорського-Майського СРСР де-юре визнав західноукраїнські землі за Польщею.
23 вересня 2009 року Сейм Польщі одностайно засудив агресію СРСР 1939 року, назвавши Польщу «жертвою двох тоталітаризмів: нацизму та комунізму», а розстріл польських офіцерів у Катині навесні 1940 року «військовим злочином з ознаками геноциду».

Територіальні зміни
Результатом Польського походу було приєднання до Радянського Союзу території Західної України та Західної Білорусії. Положення нового кордону було закріплено радянсько-німецьким договором про кордон від 28 вересня 1939 року. Новий кордон в основному збігався з «лінією Керзона», що була рекомендована в 1919 році Паризькою мирною конференцією як східний кордон Польщі. Вона розмежовувала області компактного проживання поляків з одного боку, українців і білорусів з іншого.
Території на схід від річок Західний Буг і Сян були приєднані до Української РСР і Білоруської РСР. Це збільшило територію СРСР на 196 тис. км² (50,4 % території Польщі), а населення — на 13 млн