Презентація на тему «Архітектура світу після Другої світової війни»

Архітектура світу після Другої світової війни

Основним архітектурним напрямом у XX ст. став функціоналізм. Для нього характерний принцип, відповідно до якого архітектурну форму визначають функції, призначення будівлі. Функціоналізм дав світу нові типи житлових будинків (коридорного та галерейного типу, з квартирами у двох рівнях) з умонтованим устаткуванням і зручним для трансформації інтер'єром. Принципи функціоналізму легко пристосовувалися до національних особливостей різних країн, що зробило цей напрям і нтернаціональним.

У більшості міст світу з'явилися нові будівлі громадського призначення, художній образ яких визначається як «скляний паралелепіпед» чи «скляна призма», тобто будинок, який складається з геометричного металевого каркасу, заскленого з усіх боків. Ці будинки стали своєрідною візитівкою архітектури 1950-1960-х років (наприклад, будинок ООН, готельні комплекси «Хілтон» і «Форум» у більшості європейських міст). Такі типові будинки зі скла та металу першим запропонував американець Л. Місван дер Рое.

У більшості міст світу з'явилися нові будівлі громадського призначення, художній образ яких визначається як «скляний паралелепіпед» чи «скляна призма», тобто будинок, який складається з геометричного металевого каркасу, заскленого з усіх боків. Ці будинки стали своєрідною візитівкою архітектури 1950-1960-х років (наприклад, будинок ООН, готельні комплекси «Хілтон» і «Форум» у більшості європейських міст). Такі типові будинки зі скла та металу першим запропонував американець Л. Місван дер Рое.

У більшості міст світу з'явилися нові будівлі громадського призначення, художній образ яких визначається як «скляний паралелепіпед» чи «скляна призма», тобто будинок, який складається з геометричного металевого каркасу, заскленого з усіх боків. Ці будинки стали своєрідною візитівкою архітектури 1950-1960-х років (наприклад, будинок ООН, готельні комплекси «Хілтон» і «Форум» у більшості європейських міст). Такі типові будинки зі скла та металу першим запропонував американець Л. Місван дер Рое.

У більшості міст світу з'явилися нові будівлі громадського призначення, художній образ яких визначається як «скляний паралелепіпед» чи «скляна призма», тобто будинок, який складається з геометричного металевого каркасу, заскленого з усіх боків. Ці будинки стали своєрідною візитівкою архітектури 1950-1960-х років (наприклад, будинок ООН, готельні комплекси «Хілтон» і «Форум» у більшості європейських міст). Такі типові будинки зі скла та металу першим запропонував американець Л. Місван дер Рое.

Ще одним напрямом в архітектурі повоєнного часу стала органічна архітектура. Її ідеолог, американський архітектор Франк Ллойд Райт, проповідував зв'язок із природою, звернення до людської індивідуальності. Одним із прикладів органічної архітектури є будинок Сіднейської опери в столиці Австралії. Данський архітектор Йорг Утцон, пояснив, що на створення цієї споруди його надихнули вітрила яхт у порту м. Сіднея, а ще — храми майя та ацтеків у Мексиці.

Ще одним напрямом в архітектурі повоєнного часу стала органічна архітектура. Її ідеолог, американський архітектор Франк Ллойд Райт, проповідував зв'язок із природою, звернення до людської індивідуальності. Одним із прикладів органічної архітектури є будинок Сіднейської опери в столиці Австралії. Данський архітектор Йорг Утцон, пояснив, що на створення цієї споруди його надихнули вітрила яхт у порту м. Сіднея, а ще — храми майя та ацтеків у Мексиці.

Ще одним напрямом в архітектурі повоєнного часу стала органічна архітектура. Її ідеолог, американський архітектор Франк Ллойд Райт, проповідував зв'язок із природою, звернення до людської індивідуальності. Одним із прикладів органічної архітектури є будинок Сіднейської опери в столиці Австралії. Данський архітектор Йорг Утцон, пояснив, що на створення цієї споруди його надихнули вітрила яхт у порту м. Сіднея, а ще — храми майя та ацтеків у Мексиці.

Ще одним напрямом в архітектурі повоєнного часу стала органічна архітектура. Її ідеолог, американський архітектор Франк Ллойд Райт, проповідував зв'язок із природою, звернення до людської індивідуальності. Одним із прикладів органічної архітектури є будинок Сіднейської опери в столиці Австралії. Данський архітектор Йорг Утцон, пояснив, що на створення цієї споруди його надихнули вітрила яхт у порту м. Сіднея, а ще — храми майя та ацтеків у Мексиці.

Найвидатніший архітектор XX ст. Ле Корбюзьє (Шарль Едуар Жаннере) прагнув зблизити та поєднати кращі риси функціоналізму та органічної архітектури (житловий будинок у Марселі, капела Нотр-Дам дю О в Рошані).

Найвидатніший архітектор XX ст. Ле Корбюзьє (Шарль Едуар Жаннере) прагнув зблизити та поєднати кращі риси функціоналізму та органічної архітектури (житловий будинок у Марселі, капела Нотр-Дам дю О в Рошані).

У 1951 р. Ле Корбюзьє дістав можливість здійснити свою мрію: побудувати нове місто. Північний штат Пенджаб (Індія) втратив свою столицю після поділу держави в 1947 p., і архітектор отримав пропозицію спроектувати нову столицю штату — Чандігарх. Було створене велике штучне озеро, навколо якого проклали дорогу для прогулянок. Усе місто засадили деревами. Чандігарх поділений на сектори-мікрорайони широкими бульварами. Однак критики вважають, що Ле Корбюзьє не врахував у своєму проекті особливостей способу життя індусів.

Ще один усесвітньо відомий архітектор — бразилець Оскар Німейєр також дістав пропозицію збудувати місто. За його проектом у тропічних джунглях за три роки була збудована нова столиця — м. Бразиліа, офіційне відкриття якого відбулося 21 квітня 1960 р. Нині воно вважається одним із найкрасивіших міст планети.

Ще один усесвітньо відомий архітектор — бразилець Оскар Німейєр також дістав пропозицію збудувати місто. За його проектом у тропічних джунглях за три роки була збудована нова столиця — м. Бразиліа, офіційне відкриття якого відбулося 21 квітня 1960 р. Нині воно вважається одним із найкрасивіших міст планети.

Отже, друга половина XX ст. характеризувалася кардинальними змінами не тільки в громадському житті, а й у розвитку культури. Нові естетичні принципи, нова організація художньої реальності — такими є характерні ознаки розвитку мистецтва другої половини XX ст.