Презентація на тему «Адольф Гітлер» (варіант 7)
Адольф
Гітлер
Гітлер народився 20 квітня 1889 року. Батько майбутнього фюрера Алоїс Гітлер був спершу шевцем, потім митним службовцям, який до 1876 року носив прізвище Шикльгрубер. (дівоче прізвище матері)
Батько - Алоїс Гітлер
Адольф Гітлер у дитинстві
Дитинство та юність
Мати - Клара, уроджена Пелцль, походила з селянської сім'ї. Народився Гітлер в Австрії, в Браунау на Інні. Гітлер народився від третього шлюбу батька. Алоїс та Клара були родичами, і для їхнього шлюбу (1884 р.) довелося отримувати дозвіл Риму. 3 січня 1903 року у віці 65 років помер його батько. Гітлеру було тоді 13 років. Спроби матері продовжувати виховання в батьківський спосіб були не надто успішними.
Мати – Клара Гітлер
Гітлер погано вчився в старших класах, тому не закінчив реальне училище і не отримав атестата зрілості. Він проводив час, відвідуючи театри і оперу, копіюючи полотна художників-романтиків, читаючи пригодницькі книги і гуляючи в лісах. У 18 років вирушив до Відня, щоб вступити там до Академії образотворчих мистецтв в надії стати великим художником. Академія відхилила його заяву на вступ двічі пославшись на його «нездатність до живопису». Директор академії рекомендував Гітлера в якості дослідника архітектури, але у нього не було документів про освіту щоб це якось підтвердити.
Картини Гітлера
21 грудня 1907 року, його мати померла у віці 47 років від раку грудей. Родичі не підтримували фінансово шкільного невдаху та безробітного. В той період життя його єдиним доходом стала сирітська пенсія. У 1909 році він жив у притулку для бездомних, а в 1910 році, він оселився в будинку для бідних робітників. Повністю Гітлер отримав майно свого батька лише в травні 1913 р. і відразу ж переїхав до Мюнхена. Гітлер пізніше стверджував, що він не бажав служити державі Габсбургів, в армії було забагато представників «нижчої раси». Згодом він провалив медичне обстеження в Зальцбурзі 5 лютого 1914, після чого повернувся в Мюнхен.
Участь у Першій світовій війні
Гітлер негайно подав заяву Людвігу III, щоб отримати дозвіл служити в Баварській армії. Вже наступного дня йому запропонували з'явитися в будь-який баварський полк. 16 серпня він був зарахований у 6-й резервний батальйон 2-го баварського піхотного полку № 16. 8 жовтня присягнув на вірність королю Баварії та імператору Францу Йосифу.
Гітлеру присвоєно звання єфрейтора, нагороджений Залізним хрестом другого ступеня, нагороджений Хрестом з мечами за бойові заслуги III ступеня, нагороджений полковим дипломом за видатну хоробрість під Фонтані, отримує знак відмінності поранених (чорний), нагороджений Залізним хрестом першого ступеня, за доставку на артилерійські позиції донесення в особливо важких умовах, чим врятував німецьку піхоту від обстрілу власною артилерією, отримав нагороду за службу III ступеня.
Світогляд
Основні засади ідеології Гітлера він описав у автобіографічній книзі «Майн кампф» (нім.«Mein Kampf» — «Моя Боротьба»). В її основі лежали ідеї шовінізму, соціалізму та антисемітизму, увібрані ним від низки австрійських ідеологів: Георга фон Шенерера, Карла Люгера, Ріхарда Вагнера. Перший з них був ідеологом пангерманізму, який прагнув воз'єднання Німеччини з Австрією. На його погляди впливали католицька церква та євреї. На думку фон Шенерера, «порочність» останніх полягає у їх крові, а тому євреїв просто треба винищувати як заразу. Слов'яни, за переконаннями Гітлера, також вважалися «недолюдьми», а тому мали б бути знищені або перетворені нарабів
Георг фон Шенерер
Карл Люгер
Ріхард Вагнер
Після завершення Першої світової Гітлер повернувся до Мюнхену. Країна була охоплена революцією. У Німеччині з'явилися десятки спілок, банд, зграй і Гітлер з усім своїм ораторським запалом кинувся завойовувати популярність для партії Дрекслера. Успіхи Гітлера залучали до нього робітників, ремісників та людей, що не мали постійного місця роботи. У січні 1921 року Гітлер вже зняв цирк Кроне, де виступав перед аудиторією в 6500 чоловік. Поступово Гітлер позбавлявся від засновників партії. Мабуть, тоді ж він перейменував її в Націонал-соціалістська робоча партія Німеччини, скорочено НСДАП (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei).
Діяльність після війни
За особистого сприяння Гітлера 1 квітня 1920 року було проголошено основну програму, яка отримала назву «25 пунктів». Гітлер отримав посаду першого голови з диктаторськими повноваженнями, вигнавши Дрекслера і Шарера. Натомість колегіального керівництва в партії офіційно був введений принцип фюрерство.
Пивний путч
На тлі загальної апатії та відчаю після поразки у Першій світовій війні, безконтрольної інфляції та кризи у економіці, поширювалися хвилі страйків тадемонстрацій. У цих умовах Націонал-соціалістична партія на чолі з Адольфом Гітлером вступила в союз з правими консерваторами-сепаратистами, що перебували при владі вБаварії і почала спільно готувати виступ проти соціал-демократичного уряду в Берліні. Проте стратегічні цілі учасників заколоту різко різнилися: консерватори-сепаратисти прагнули реставрувати дореволюційну баварську монархію Віттельсбахів, а нацисти створити сильну державу на чолі з Гітлером в якостідиктатора. Гітлер натомість вирішив сам взяти ініціативу у свої руки і почати заколот.
8 листопада 1923 року у приміщенні пивного бару «Бюргербройкеллер» (Bürgerbräukeller), де зібралася велика група видатних баварців. Протягом 30 хвилин фон Кар читав підготовлену промову для близько 1000 присутніх в залі, коли раптом Гітлер вийшов на сцену, став на стіл і щоб заглушити галас у залі вистрілив з пістолета у стелю. Гітлер заявив, що почалася революція, баварський уряд повалено і він збирається сформувати тимчасовий уряд Рейху. Близько 500 штурмовиків оточили приміщення і встановили зовні важкі кулемети. Наступного ранку представники баварського уряду викликали до Мюнхена війська з навколишніх міст і почали придушення путчу. Наслідком путчу став судовий процес над заколотниками, який проходив у лютому-березні 1924 року.
Шлях Гітлера до влади
У нього був план дій. На перших порах - очистити НСДАП від "фракціонерів", ввести залізну дисципліну і принцип «фюрерство». Вершиною успіху Гітлера в той період був перший партійний з'їзд у серпні 1927 року в Нюрнберзі. Гітлер створив у НСДАП "тіньовий уряд" - Політичний відділ II. Начальником відділу пропаганди з 1928 року був Геббельс. Не менш важливим "винаходом" Гітлера були і гаулейтери на місцях, тобто нацистські бонзи на місцях в окремих землях.
У 1930-1933 роках в Німеччині йшла запекла боротьба за голоси виборців. Гітлер жодного разу не отримав абсолютної більшості голосів на виборах. 30 січня 1933 86-річний президент Гінденбург призначив голову НСДАП Адольфа Гітлера рейхсканцлером Німеччини.
Гітлер з Гінденбургом
Внутрішня політика
Гітлер розгромив антинацистські сили. Відбувалися нацистські зїзди.
Уся подальша державна політика нового фюрера полягала у повній централізації влади та встановленні жорстокого тоталітарного режиму в Німеччині.
Значного впливу в тогочасній Німеччині набули молодіжні нацистські організації, прикладом якої можна вважати широко відомий Гітлерюгенд («Молодь Гітлера»).
Проводилася політика антисемітизму.
Підприємці за рахунок ділових якостей завоювали провідне становище. І на основі відбору, який доводив їх чисту расу, мали право на верховенство.
необхідно було в найкоротший строк озброїти Німеччину до зубів.
Зовнішня політика
Як і у внутрішній політиці, Гітлер прагнув встановити повну гегемонію Німеччини на міжнародній арені. Його основною метою було поставити на коліна основних суперників: Францію та Великобританію. Спочатку в планах Гітлера була розправа над меншими та слабшими державами, що постали після Паризької мирної конференції: Чехословаччиною та Польщею, а потім вже перехід і до більшої здобичі.
Також актом порушення норм міжнародного права, можна вважати аншлюс (приєднання) Австрії до Третього Рейху, яке німецькі війська здійснили у березні 1938 року. 30 вересня 1938 року угода - приєднання Судети до Німеччини. («Мюнхенська угода»).
Друга світова війна
1 вересня 1939 германська армія вторглася до Польщі, що стало початком Другої світової війни. . Після нападу Гітлера на Польщу Англія і Франція оголосили війну Німеччині. 9 квітня 1940 року нацистські війська вторглися в Данію та Норвегію. 10 травня Гітлер розпочав похід на Захід: першими жертвами його стали Нідерланди і Бельгія. За шість тижнів нацистський вермахт переміг Францію, розгромив і притиснув до моря експедиційний англійський корпуси Норвегию. 22 червня в війну вступив СРСР.
Особливе місце у планах Гітлера посідав сталінський Радянський Союз. Але, усвідомлюючи можливість існування в Європі лише одного тоталітарного диктатора, фюрер готовий був за першої ж вдалої нагоди знищити найбільшу комуністичну державу світу та особисто Сталіна. Гітлер відіграв провідну роль у формуванні так званого Антикомінтернівського пакту, який було укладено між Німеччиною та Японією у листопаді 1936 року. 1937 року до нього долучилася фашистська Італія, якою з 1922 року керував Беніто Муссоліні. Так сформувалася вісь Берлін-Рим-Токіо.
Останні дні Гітлера
26 квітня союзні війська захопили три чверті Берліна, але Гітлер все ще на щось сподівається. Він знаходиться у двоярусному бункері на глибині близько 10 метрів під землею.
Під вечір стало зрозуміло, що 9-та та 12-та армії не в змозі захистити столицю. 29 квітня. Весілля Гітлера та Браун. 30 квітня. Існує дві версії подальших подій. Згідно з першою, заснованою на свідченнях особистого камердинера Гітлера, фюрер і Браун вистрілили в себе. Інша версія (прийнята більшістю істориків) наголошує, що Гітлер і Єва Браун отруїлися ціаністим калієм. За наказом Бормана тіла були загорнуті у ковдри, винесені у сад, политі бензином та спалені.