Презентація на тему «Василь Стус» (варіант 6)
ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ СТУС
—
(1938
1985)
Народився в селянській родині. 1939 батьки — Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей.
У 1944—54 Василь навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю,а далі вступив на історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного інституту.
1959 три місяці викладав українську мову та літературу в Таужнянській школі Кіровоградської обл., потім два роки служив у війську на Уралі.
Після служби Василь Стус працював літературним редактором ґазети "Социалистический Донбасс". 1963 вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Шевченка.
У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в Києві взяв участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що Стуса звільнили з інституту.
Після цього заробляв на життя, працюючи на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Водночас продовжував продуктивну творчу діяльність.
1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.
Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво,також відхилено його і другу збірку — «Зимові дерева».
Однак її опублікували в самвидаві, а пізніше вона потрапила до Бельгії й 1970 була видана в Брюсселі. Після чого Стус остаточно став вигнанцем системи.
Стус критикував панівну систему. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини.
12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості».
На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах.
Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
По закінченню строку, Стуса 1977 вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув'язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».
В травні 1980 був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього.
Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров'я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі.
Стусові, що перебував у концтаборі в Кучино, заборонили бачитися з родиною. Однак його записи 1983 вдалося переправити на Захід. 1985 Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури.
Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.
Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув'язнення.
Надгробок Василя Стуса на Байковому кладовищі в Києві. Автор М. Малишко
Меморіальна дошка на першому корпусі Донецького університету, в якому навчався поет (1954–1959)
Пам'ятник Василю Стусу у Вінниці, на майдані Василя Стуса
Стусова лiрика здебiльшого коротка, мало в нiй нахилу до розповiдi, частiше трапляється щось в родi "спомину", листа, чи щоденника. В римуваннi поет рiдко коли користується традицiйною системою.
Проте не iнструментацiя, не ритм i не рима є найцiкавiшими в Стуса, а його образнiсть вислову, яка, у поєднаннi з дуже своєрiдним свiтосприйманням, дає нам стиль оригiнального поета-iмажинiста (своєрідне світосприймання, багатство тематики, глибина філософських міркувань, різноманітність лексики і фразеології).
Говорячи про тематику його творiв, неможливо оминути проблему вiчностi. Є у Стуса теж, як в кожної людини, роздуми про смерть. Вони розсипанi по рiзних вiршах у рiзних формах. Моменти песимiзму, пов'язанi з настроєм природи.Стус бачить дiйснiсть без рожевих окулярiв, глибоко її iнтерпретує i шукає позитивної розв'язки.
Говорячи про тематику його творiв, неможливо оминути проблему вiчностi. Є у Стуса теж, як в кожної людини, роздуми про смерть. Вони розсипанi по рiзних вiршах у рiзних формах. Моменти песимiзму, пов'язанi з настроєм природи.Стус бачить дiйснiсть без рожевих окулярiв, глибоко її iнтерпретує i шукає позитивної розв'язки.
Дякую за увагу!
Презентацію підготувала
Учениця 11-Б классу
ЕНВК №1
Шевченко Катерина
2014 р.