Презентація на тему «Василь Стус» (варіант 4)
Василь Стус –
постать,що єднає
Україну
Підготувала:учениця 11-а класуЗапорізької СШФК № 18
Зайцева Катерина
"Або світ прийме мене таким, як я
є, як мене народила мати,або вб'є, знищить мене. Але я – не поступлюся!
Виявляється, що об'єднати та згуртувати народ можуть не тільки подія, програма, гроші, але єдина справжня біографія людини, монумент якої має стати у самому серці України неподільним символом єднання, визнання та слави...
1938 - 1085
З кожної миті своєї, з
кожного почуття й думки зроблю свій портрет, тобто
портрет цілого світу..."
Дата народження
6 січня 1938 (73 роки)
Місце народження:
с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької області
Дата смерті:
4 вересня 1985
Місце смерті:
виправна колонія біля с. Кучино, Пермської області
Рід діяльності:
поет, перекладач, прозаїк,
літературознавець, правозахисник
Роки активності
1959—1985
Премії:
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Навчався у міській середній школі і закінчив її зі срібною медаллю,
1954 - вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно.
У студентські роки Стус був членом літературного об'єднання «Обрій ».
Два роки служив у армії на Уралі.
Під час навчання і служби став писати вірші,а у 1959 вперше їх опублікував під псевдонімом –
1963 — літературний редактор газети « Социалистический Донбасс ».
Від 1.11.1963 аспірант Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Т. Шевченка у Києві зі спеціальності « Теорія літератури ».
4.09.1985 – помер у концтаборі біля с. Кучино, Пермської області
19.11.89 перепохований разом з Олексою Тихим і Юрієм Литвином на Байковому кладовищі в Києві.
ВАСИЛЬ ПЕТРИК
Сім'я Василя Стуса
Дмитро Стус — письменник, літературознавець, редактор, кандидат філологічних наук Як і батько нагороджений національною премією України ім. Тараса Шевченка (2007) за книгу «Василь Стус: життя як творчість».
1965 р. безробітній Василь Стус одружується із людиною, яка прийняла на свої плечі весь тягар його бурлацького життя - Валентиною Попелюх. Жінка,що стала для поета Музою, втіленням небесної Беатріче.
” Перші уроки поезії - мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Найбільший слід на душі - від маминої колискової "Ой, люлі, люлі, моя дитино". Шевченко над колискою - це не забувається…”
” У четвертому класі щось заримував про собаку. По-російськи. Жартівливе. Скоро пройшло…” Перша публіцистика у віршах надрукована в 1959році.
Власне місце в розвитку стилів української поезії Стус знаходить у поєднанні елементів експресіонізму й сюрреалізму.
Минає час моїх дитячих вір.
І я себе з тим часом проминаю.
І вже не віднайдусь. І вже не знаю,
А чи впізнав би на човні новім
Свій давній берег. Ні, напевно, ні.
Бо сам собі, відринутий від болю,
Пливу за днем, за часом, за собою
в новому необжитому човні.
Проби пера
Читати Василя Стуса надзвичайно цікаво і непросто. Його поезія “Наскрізь людська й людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі й розкривань безмежності світу”, - пише Ю.Шевельов .
Палай душа. Палай, а не ридай.У бiлiй холоднечі сонце Україні.Ти тінь шукай червону калини,на чорних водах тінь її шукай ...
Інтимний світ В. Стуса починався юнацькими поезіями про природу, здебільшого написана у в'язниці. Не флегматичним споглядачем, а вдумливим і уважним читачем природи постає поет у пейзажних замальовках: « Надворі сніг», « Ранній березень», «На розквітлому лузі», «Весняний етюд», «По голубих лугах, мов голуб».
Інтимна лірика
Теплотою й щирістю, тихою печаллю й любов'ю пройняті Стусові посвяти своїй матері; спокутує провину перед дружиною, яка терпить наругу,перед сестрою, що вистоювала годинами біля неприступних мурів, аби зарадити, допомогти братові, щоб не відчував себе таким одиноким і покинутим.
Звичайно, вони наявні в Стуса, як у кожного поета, великого й малого. Є рядок, подібний до Тичини. Концепція України, як уже згадувано, має деякі спільні риси з Маланюковою. Звукова організація виказує знайомство з Б. Пастернаком. Інтонації Миколи Зерова слідні в поезії «Пахтять кульбаби...» і, меншою мірою, «Про що тобі я зможу повісти». Вірш «У небі зорі...» виявляє спорідненість настрою з «Выхожу один я на дорогу» М.Лермонтова. Але все це подібності в одному елементі поезії, там у мові, там у ритмі, там у настрої. Ні одна з цих поезій не копіює твору старшого автора як цілість. Усе це досить чистий Стус у його самостійності і оригінальності. Через те, що Стус робив переклади з Рільке, говорилося про вплив німецького поета на українського.
Літературні впливи
Як добре те, що смерті не боюсь яі не питаю, чи тяжкий мій хрест,що перед вами, судді, не клонюся,в передчутті недовідомих верст,що жив, любив, і не набрався скверни,ненависті, прокльону, каяття.Народе мій, до тебе я ще верну,як в смерті обернуся до життясвоїм стражденним і незлим обличчям.Як син, тобі доземно поклонюсьі чесно гляну в чесні твої вічіі в смерті з рідним краєм поріднюсь.
...У чому полягає злочин Стуса, чому його так суворо карають?
Г. Бьолль: "Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії по-українськи, а це інтерпретують як антирадянську діяльність... Стус пише свідомо по-українськи.»
Тюремне життя
5 років у Мордовських таборах суворого режиму, 3 роки заслання на Колиму. Короткочасне звільнення і новий арешт, в'язниця, Магадан: ...ще на 15 років! Майже 20-річна неволя – скільки це днів, ночей, місяців ?
В тюрмі Стус мав нестерпні умови. Але ці фашисти не зламали його! Хоч і пожертвував він багато чим – здоров'ям, стосунками з сином, перекладами і віршами, психічним станом…
З ув'язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».
Пам'ятник Василю Стусу у Вінниці 2003 рік
Автор: Д.Волков
Багато горя зазнали i Стус, i Шевченко за 47 років життя. Та нiщо - анi виснажлива праця, анi мiзерна зекiвська пайка, анi знущання наглядачiв, анi ностальгiя за рiдною Украïною - не зломило митцiв. Вони все витерпiли, дивуючи усiх незламнiстю вдачi та силою духу. Стус i Шевченко... ïх рiднить сила патрiотизму, любовi до Украïни, незламнiсть духу. Рiзними словами великi поети далеких одна вiд одноï епох утверджували справедливiсть обраного i пройденого ними шляху. Кожний по-своєму висловлює упевненiсть: народ зрозумiє й оцiнить ïхнiй подвиг.
Шевченко XX століття
Шевченком радянських часів називають Василя Стуса. Літератори, порівнюючи долі поетів, знаходять багато спільного – арешти, заслання, заборона видавати вірші. І найголовніше – талант.
Шістдесятники увійшли в історію України та її літератури як оборонці національної честі й гідності рідного слова. Вони відкрили просту і незаперечну істину: людина нового часу - національна.
Серед «запеклих націоналістів» особливо вирізнялися українські письменники, які у своїх творах змальовували трагедію рідної мови.Україна повинна пишається своїми синами та дочками, що за свої переконання
Друзі-однодумці
Іван Дзюба
Алла Горська
Іван Драч
Микола Вінграновський
Ліна Костенко
Ігор Калинець
Михайло Осадчий
Євген Сверстюк
пройшли дорогами етапів, відсиділи роки в казематах і, відбувши покарання, часто були змушені жити далеко від рідної домівки, під тавром «ворог держави».
«Народе мій , до тебе я ще верну…»
2008 рік в Україні проходив під знаком В.Стуса. Його ім'я добре відоме за межами України, а до широкого загалу прийшло тільки на початку 90-х рр. ХХ ст. Він був справжнім поетом, а отже і патріотом, який любив свій народ, боровся проти сваволі влади.
За поезіями Стуса здійснено вистави: поетична композиція (1989,
Львівський молодіжний театр), «Птах душі» (1993, київський
мистецький колектив «Кін»), «Іду за край» (2006, Національний
академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, Київ) та інші.
У селі Рахнівка відкрито меморіальну дошку та пам'ятник поету.
Твори Стуса введено до шкільної програми з української літератури.
Засновано премію імені Василя Стуса.
"Минуть десятиліття... Не буде образу Стуса як особи, не буде його розпинателів, не буде його теперішніх критиків. Дисидентство вивчатимуть у школах із нудних підручників історії літератури. Будуть інші проблеми і інші злоби дня. Але надовго лишиться універсальне, майстерне і щире в поезії Стуса..." (Ю Шевельов)
Висновок