Презентація на тему «Василь Стус» (варіант 9)

Василь Стус
— мужня людина, патріот, нескорений борець за свободу і щастя, уособив найшляхетніші риси української людини, українського поета XX ст. Виступав за ідеали добра, правди, честі, порядності, людяності, казав і писав те, що думав.

Дитинство
Народився у с. Рахівці на Вінниччині 6 січня 1938 р. в селянській родині.

Навчання
Закінчив українське відділення історико-філологічного факультету Донецького державного педагогічного інституту
1963року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України за спеціальністю «Теорія
літератури».

Робота
Деякий час вчителював
на Кіровоградщині;
служив в рядах Радян-
ської армії;
1961-1963 рр.
учителював у Горлівці;
з березня 1963 р. працював літературним редактором однієї з газет у Донецьку;

Фільм «Тіні забутих предків» С. Параджанова

В. Стус влаштовувався на будь-яку роботу, але його скрізь звільняли (працював робітником метро, кочегаром в історичному архіві тощо).

1965 одружився з
Валентиною Василівною Попелюх. 
15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.
Особисте життя

за «систематичне виготовлення, збереження й розповсюдження антирадянських і антинаклепницьких документів, що паплюжать радянський державний і суспільний лад, за антирадянську агітацію»
Арешт
7 вересня 1972 р. Василя Стуса було засуджено до 5 років таборів і 3 роки заслання

Василь Стус із сімєю перед арештом

Покарання відбував в одному з мордовських таборів суворого режиму, заслання — в Магаданській області

Арешт
У 1976 р. тюремна адміністрація знищила 600 поезій В. Стуса
«Народе мій, до тебе я ще верну.
Як син, тобі доземно уклонюсь».

2 жовтня 1980 р. судова колегія у кримінальних справах Київського міського суду оголосила новий вирок — 10 років позбавлення волі і 5 років заслання
за «антирадянську пропаганду та агітацію».

У 1982 р. на міжнародному фестивалі поезії в Голландії нагороду «Інтернаціональна поезія» було присуджено українському поету Василеві Стусу, який у той час перебував у таборах.

У ніч проти 4 вересня 1985 р. В. Стус помер у холодному карцері, куди його помістили хворого, виснаженого.
Сучасний вигляд бараку, де провів останні роки життя Василь Стус. Перше вікно зліва - карцер, де поет провів останні свої дні. Фото Василя Овсієнка 

Його життя було коротким, тернистим, трагічним і справедливим, яскравим, людяним.

“Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,сталить твій дух — тож і терпи, терпи.Ніхто тебе з недолі не врятує,ніхто не зіб'є з власної тропи”
В. Стус

Дякую за увагу!