Презентація на тему «Тричі мені являлася любов (за збіркою Івана Франка “Зів’яле листя”)»
Презентація на тему: “Тричі мені являлася любов (за збіркою Івана Франка “Зів'яле листя”)”
Тема: “Тричі мені являлася любов…”
Проблемне питання: “Що є кохання для Івана Франка?”
Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуття і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв… Взагалі Франко – лірик високої проби і його ліричні твори просяться часто в музику.
М. Коцюбинський
Перший “жмуток”
Палке кохання без надії на взаємність
Другий “жмуток”
Кохання в душі героя спалахує з новою силою
Третій “жмуток”
Кохана стає дружиною іншого. Відчай… Самогубство.
“Будь мужньою людиною не йди моїм слідом”, - ще раз повторюється доля молодого Вертера – героя роману Гете.
І меркне світ довкола, і я сам
Лечу кудись в бездонну стужу й слоту.
Ридать! кричать! – та горло біль запер.
Вона умерла! Ні се я умер.
“Тричі мені являлася любов…”
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обнов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай…
Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
“Мені не жить, тож най умру одна!”
«Перед цією красою потрібно впасти на коліна і молитись… Гляньте, вона ж Дантова Беатріче…»
(Фелікс Дашинський, друг
Франка, про Юзефу Дзвонковську)
Юзефа Дзвонковська
Другий “жмуток”
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,
Не страшно і грому.
І світло люблю я, купаюся в ньому,
Купаюся в ньому.
Та вгору не пнуся, бо сили не маю,
Бо сили не маю.
Червоні ягідки додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся, я дубам не пара,
Я дубам не пара;
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара,
Отінив, як хмара.
Другий «жмуток»
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх – для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Явилась третя – женщина чи звір?
Глядиш на неї – і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
«Отся любов перемучила мене дальших 10 літ…»
І. Франко про Целіну Журовську
Сучасні дослідники творчості І. Я. Франка прийшли до висновку:
В основу ліричної драми “Зів'яле листя” лягли власні переживання І. Я. Франка в часи його юності та зрілості.
“Зів'яле листя” – не збірка розрізнених віршів, а цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом.
Мотиви – захоплення красою tt жінки, високе трагічне
почуття кохання
Жанр – “лірична драма”
Композиція – Перший “жмуток”
Другий “жмуток”
Третій “жмуток”
1896 року – з передмовою, що нібито ці вірші знайшов у готелі, де закінчив життя через нероздільне кохання їх автор.
“Зів'яле листя” - третя лірична збірка І. Франка, що вийшла за життя поета двома виданнями:
1911 року – І. Франко пише нову передмову і визнає своє авторство.
.