Презентація на тему «Покутська трійця»

"Покутська трійця"

Покутська трійця — умовне об'єднання трьох українських письменників Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини.

Назва походить від регіону, оскільки усі троє походили з Покуття.

Назву Покутська трійця, очевидно, отримали з легкої руки Івана Франка, оскільки саме він брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини.

Завдяки постійній та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом.
«Переважно хлопські сини походженням, соціалісти з переконання, молоді письменники, взялися малювати те життя, яке найліпше знали, — сільське життя».
(І.Франко)

Коломийська гімназія, де навчалася „покутська трійця", зневажливо ставилася до „хлопських синів від гною" і викликала у Черемшини почуття відрази й огиди.

Формально гімназійна наука мало що могла дати Черемшині і він починає ґрунтовне вивчення української літератури, особливо велике враження зробили на нього твори Шевченка і Франка, безмежно любив їхні твори.
Марко Черемшина особисто познайомився з Іваном Франком у Відні 1897 року.

Ознаки, притаманні письменникам Покутської трійці:
тематика — в основі творів лежало вкрай важке життя селян Покуття, Буковини та Галичини за часів правління Австро-Угорщини;
вік — почали творити у молодості;
походження — родовід вели із нижніх верств суспільства;

жанрова своєрідність — незважаючи на традиційність тематики, Стефаник, Мартович та Черемшина формувалися як письменники-модерністи. Скажімо, це виявлено у новій формі зображення тематики села — створення новел, етюдів.

Незважаючи на всі внутрішні спільності цих письменників, кожен з них є оригінальним, самобутнім талантом. Так, В.Стефаник відзначався як „поет розпуки", який за визначенням М. Горького, писав „коротко, сильно і страшно".

Лесь Мартович, як сатирик, створив неповторні образи "мертвих душ" галицької інтелігенції.
А от Марко Черемшина - глибокий лірик, твори якого закосичені чарівними квітами гуцульського фольклору, майстер своєрідного мовного стилю, від якого віє чарами української народної пісні.

Творили письменники у надто важких умовах. Літературна творчість стала справжнім подвигом для передчасно зломленого безпросвітними злиднями талановитого сатирика Леся Мартовича.

В селі Русові біля Снятина пров'ю власного серця писав свої новели Василь Стефаник.

Іван Семанюк – Марко Черемшина половину свого творчого життя також провів по закутках Гуцульщини.

Тільки сильні і самобутні таланти здібні були прорвати товсту кору косності, затхлості, що панувала в усіх сферах життя галицької провінції, і вийти на шлях творення демократичної літератури.