Презентація на тему «Лісова пісня» (варіант 3)

Презентацію створила
учениця 10 класу
Уманець Софія
Леся УкраїнкаДрама-феєрія:“Лісова пісня”

Зміст
Історія створення
Сюжет
Композиція
Головні персонажі
Другорядні персонажі
Міфічні персонажі
Видання
Сценічна доля

Історія створення
«Лісова пісня» (1911) — вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною.

«Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій…»
У чорновому варіанті драма була написана влітку 1911 року в Кутаїсі.
м.Кутаїс. Лісове озеро.

«Лісова пісня»
Сторінка
автографа,
1911 р.

В листуванні письменниці є згадки про те, що стало поштовхом до написання твору. В листі до матері:
«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала…»

Сюжет
Пролог
Д
І
Я
І
Д
І
Я
ІІ
Д
І
Я
ІІІ

Композиція
Мавка знімає прокляття з Лукаша
Мавка перетворюється на вербу
Трагічне закінчення долі Лукаша та Мавки
Дія ІІІ

Мавка
Лукаш
Головні персонажі

Дядько Лев
Мати Лукашева
Другорядні персонажі
Килина

Лісовик
Перелесник
Русалка
Русалка Польова
Водяник
Потерчата
Доля
Той, що греблі рве
Той, що в скалі сидить
Ґудз
Куць
Злидні
Пропасниця
Міфічні персонажі

В січні 1914 р. вийшло окреме видання «Лісової пісні», здійснене за текстом, підготовленим поетесою. Нею було складено «Спис діячів», виправлено друкарські помилки та інші неточності, а також вибрано народні волинські мелодії до твору.
Видання

Сценічна доля
Ще за життя Лесі Українки була зроблена спроба поставити «Лісову пісню» на сцені, у театрі М. Садовського.
Проте на сцені «Лісову пісню» світ побачив вперше, вже після смерті поетеси, драма була поставлена 22 листопада 1918 р. в Київському драматичному театрі.

У «Лісовій пісні» Леся Українка поєднала:
буденне життя із світлими поетичними мріями.
фантазію з дійсністю,
«Лісова пісня» — це гімн природі і красі людських почуттів — коханню і вірності.

О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю, —
Вкупі з водою там зростить вербицю,
стане початком тоді мій кінець.