Презентація на тему «Леся Українка» (варіант 35)

В її імені барви України
Підготувалаучениця 10-А класуІзяславського НВК №2
Куліш Інна

Люди, як зорі, полишають свій слід
у свідомості майбутніх поколінь,особливо люди
талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси,образ ніжний і чистий.
Леся Українка
(1871-1913)

Леся Українка(Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого у Новограді-Волинському. Мати і батько походили з дворянських родів. Кожен з них був особистістю непересічною, яскраво обдарованою.
Петро Антонович Косач
Ольга Петрівна (Олена Пчілка)

Леся з сестрами
Леся з братом Михайлом
Росла і виховувалась у великій родині - мала трьох сестер і двох братів.
Читати почала в 4 роки. Леся за допомогою гувернантки і матері вивчила німецьку,французьку, російську мови, а згодом - ще 9 іноземних мов.

До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти.
Була радісна, весела, любила співати
й дуже добре танцювала
із братом "козака".
Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама
бралася складати музичні твори.
Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій
квітник і город,
сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати,
а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку.
Лесі 7 років
Рояль Лесі в Ялті

Переведення Петра Косача по службі зробило постійним місцем проживання родини село Колодяжне неподалік міста Ковеля. Саме тут минули дитинство та юність Лесі. Чарівна природа Волині,
атмосфера доброзич-ливості та
любові, що панувала в сім'ї, національне виховання – ось основні чинники формування характеру майбутньої письменниці.
Літературно-меморіальниймузей-садиба Лесі Українки в с.Колодяжне
Знаменитий ставочок біля якого
народжувалися рядки “Лісової пісні”
Інтер'єр вітальні в будинку Косачів в селі Колодяжне

Карта України з місцями, де Леся Українка робила фольклорні записи
Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як "Подоляночка", "Зайчик", "Женчичок - бренчичок" та інші.

Надія
Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, – Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкої гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна.
Писати поезії Леся Українка почала рано,
9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки
Олени Антонівни Косач.

"… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги.
Ця застуда призвела до
тяжкої хвороби яка змінила все її життя.
Що інтенсивніше наступала
хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламнішою воля і жадоба до життя.
Не раз про це заявляла і сама поетеса. Так у чудовому творі
"Contra spem spero“
("Без надії сподіваюсь") вона пише:
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То тепера весна молода!
Чи то так у жалю, в голосінні
Поминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Коли Лесі виповнилося 13 років, у журналі “Зоря” (1884 р.) у м. Львові було опубліковано її вірш “Конвалія” - який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. І з того часу пішли по всьому світу прекрасні поетичні рядки, підписані гордим і гарним ім'ям Українка.
КОНВАЛІЯ
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, -
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила…

Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини,
Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши в 1891р.
у Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм,
Н. Кобринською.
Прощай, Волинь!
прощай, рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листочок…

1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.

Ще один штрих до характеру поетеси - це її стосунки з Мержинським.
На таку любов здатна лише людина шляхетної душі і глибоких почувань. Сергій не кохав Лесю, але саме вона поїхала у Мінськ до приреченого хворого, коли всі залишили його. Поїхала, навіть переступивши через заборону матері.
У ніч смерті коханого вона створила драму “Одержима” і тому, як напише згодом, пережила цей немилосердний удар долі.
Ця сторінка життя відкрила нам жінку люблячу, сильну духом, саможертовну і героїчну.

У тридцять шість років, вона знову полюбила. Людину, що на її почуття відповіла не менш щирою і глибокою прихильністю - Климента Квітку, ученого музикознавця-фольклориста, збирача народних переказів і пісень. Квітка так жагуче прив'язався до тоненької, хворої жінки з великими сумними очима, яка розуміє його з півслова, що навідріз відмовився її залишити! І, незважаючи на весь гнів і похмурі прогнози майбутнього молодих, Ольга Петрівна була змушена погодитися на шлюб дочки.
Гадяч. Леся Українка та Климент Квітка біля Свято-Успенського собору

Останні роки Л.Косач-Квітки пройшли в подорожах не по власній волі. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. Їй письменниця продиктувала проект своєї так і ненаписаної драми ”На берегах Александрії”.
1913 рік

Вона померла в м. Сурамі (Грузія) 1 серпня 1913 року у віці 42 років. Полетіла "на крилах пісні". Здійснилася її давня мрія: вона завжди хотіла поторкати руками хмари...
Хто вам сказав,що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?

Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Музеї
Музей Лесі Українки у Києві
Музей Лесі Українки у Колодяжному
Музей Лесі Українки у Новограді-Волинському
Музей Лесі Українки у Сурамі
Музей родини Косачів
Музей Лесі Українки у Ялті
Музей у Колодяжному
Музей
у Новограді-Волинському
Музей у Сурамі
Музей родини Косачів
Музей Лесі Українки у Ялті
Музей у Києві