Презентація на тему «Леся Українка» (варіант 32)
Леся Українка
«Я в серці маю те, що не вмирає…»
«Ні, я жива!»
« Я буду вічно жити!»
Відомі історичні постаті в сім'ї Лесі
Ольга Петрівна Драгоманова-Косач(Олена Пчілка)
Михайло Драгоманов
Матір
Дядько
Дитинство
Лариса Петрівна Косач народилась 13 (25) лютого 1871 в місті Новоград-Волинськ.
Найбільш дружна в сім'ї була з братом Михайлом, їх навіть називали спільним ім'ям – Мишелося. З ним вчилася у приватних вчителів.
Читати почала в 4 роки. У 8 років вона вже вміла вишивати: «Леся зосереджена і дуже вразлива. Багато часу присвячує вишиванню, могла навіть вишити батькові сорочку», – так казала про неї мати. А саме 6 січня 1879 року Леся сильно застуджується, це був початок туберкульозу.
У волинському народному вбранні (8 років)
З братом Михайлом (Лесі 1О років)
У 1878 році батьки Лесі їдуть на всесвітню виставку в Париж, де зустрічаються з М. П. Драгомановим. У цей час доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси. В 9 років пише перший вірш і дає йому назву «Надія», присвячений тітці.
Юність
У 1880 році мати з Михайлом, Ольгою і Лесею переїжджають до Києва, де діти вчаться у приватних вчителів, а Леся бере уроки фортепіано у дружини М. Лисенка – Ольги О'Коннор.
На початку травня 1882 року Косачі переїздять у село Колодяжне, що стало їх постійним місцем проживання, але Леся з Михайлом залишаються в Києві, вивчають грецьку і латинську мови.
Лесі 17 років
Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор О. Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, що були уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я Лесі покращується, і матір
навчає її німецької та французької мовам.
З 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» та ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Цього року з'явився псевдонім «Леся Українка». У 19 років написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Перекладала твори Гоголя, Міцкевича, Гюго, Гомера та інших. Побувавши 1891 року в Галичині, а пізніше й на Буковині, Леся познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: Франком, Павликом, Кобилянською, Стефаником, Маковеєм.
Леся Українка була закохана у
Сергія Мержинського
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. А в кінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та Ялті
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климентій Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві. 21 серпня вони разом вирушають до Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії».
Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році).
Пам'ятник на Байковому кладовищі
Похорони на Байковому цвинтарі
Збірки:
Перша збірка оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893).
Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована. А вже поезію «Contra spem spero» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово», «Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).
Друга збірка «Думи і мрії» (1899, Львів).
Третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.
Драматургійними творами Лесі Українки є: «Блакитна троянда» (1896), «Одержима» (1901), «У катакомбах» (1905), «Кассандра» (1907), «Бояриня», «Руфін і Прісцилла», «Оргія».
Одними з найвизначніших драматургійних творів Лесі Українки є драма-феєрія «Лісова пісня»(1911) і драматична поема «Камінний господар»( 1912).
Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки «Екбаль Ганем», в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.
Меморіальна таблиця на віллі Адріана в Санремо (Італія) повідомляє, що на ній жила палка виразниця українського національного духу поетеса Леся Українка
Пам'ятники
Київ
Новгород-Волинський
Балаклава
Купюра, номінал якої складає 2ОО гривень
Поштова марка СРСР, 4О копійок
Книга Анатоля Костенко «Співачка досвітніх вогнів» про Лесю Українку.
Список використаної літератури
Міщенко В., «Леся Українка»//К. – 1989
Жолинський М., «Драматична доля драматичної поеми»//К. – 1975
Борисюк П., ««Лісова пісня» Лесі Українки і «Затоплений дзвін» Гергарта Гауптмана»//Слово і час – 1990. № 3
Драй-Хмара М., «Про Лесю Українку. «Бояриня»»//К. – 1991
Приловець А., «Сім струн я торкаю (із секретів поетичної творчості Лесі Українки)»//Дивослово – 1995. №7
Дякую за увагу