Презентація на тему «Життєвий і творчий шлях Сергія Єсеніна»

Життєвий і творчий шлях Сергія Єсеніна

Біографія: народився у селі Костянтинові Рязанської області 3 жовтня 1895року у селянській родині. Дитинство Сергія прошло в діда та баби (по матері). Їх виховання було переважно релігійним, що у значній мірі відбилося на ранній творчості поета. “Вірші – з 8 років. Навчався багато, але нічого не закінчив” – писав пізніше про себе. В школі написав чимало віршів, які надсилав у московські та петроградські журнали. Потім і сам приїхав до Москви, де відвідував заняття літературно-музичного гуртка ім. Івана Сурикова, який об'єднував поетів – вихідців із народу.

Село Константіново

Батьки Сергія Єсеніна –Тетяна Федорівна і Олександр Микитович

Будинок Микити
Осиповича Єсеніна, діда поета, в якому народився
С. Єсенін

Дід Сергія Єсеніна-Федір Андрійович

«Моя лирика жила одной большой любовью, любовью к родине. Чувство родины — основное в моём творчестве», — говорив С.Єсенін.
Клепіковска другокласна учительска школа,
де поет навчався з 1909 по 1912 рік.

Казанська церква в селі Константіново
До наших днів зберігся батьківський будинок поета. В глибині єсенінського саду – будинок. Недалеко від будинку, серед вишень – амбар. В якому поет написав багато своїх віршів.

У березні 1913 року Єсєнін знову відправляється в Москву. Ганна Ізряднова, перша дружина поета, так описує Єсєніна тих років: “Настрій у нього був занепадницький – він поет, ніхто не хоче цього розуміти, редакції не беруть до друку, батько картає, що займається не справою, треба працювати…”

Згодом Сергій Єсенін переїжджає до Петрограда, де особисто знайомиться з О. Блоком. Це знайомство окрилило юнака. У літературних салонах, де Єсенін читав свої вірші, його називали «селянським пастушком».
Популярність Єсеніна зростала, особливо після появи його першої збірки поезії «Радуница» у 1916 році.

Одного разу влітку 1917 року Єсенін з приятелем зайшли в редакцію газети «Справа народу», де Сергій познайомився з секретаркою Зіночкою. Зінаїда Райх була рідкісна красуня. Таких він ще не бачив. Єсенін був ревнивий. Випивши, ставав просто нестерпним, влаштовуючи вагітній дружині потворні скандали. Він любив по-російськи: спочатку бив, а потім валявся в ногах, вимолюючи прощення.

Восени 1921 р. Єсенін познайомився зі знаменитою американською танцівницею Айседорою Дункан. Щоб вилікувати коханого від злої нудьги, Дункан вирішила показати йому світ і, перш за все, свою батьківщину — Америку. Перебуваючи там, Єсенін відчув себе не лише невиправно російським, а й навіть і трохи радянським. На відстані він навіть майже закохався в ідею комуністичного будівництва. Перший «червоний скандал» відбувся в Бостоні. Єсенін, увійшовши в гардеробну Дункан, почав розмахувати червоним прапором і кричати російською: «Хай живе більшовизм!» Перелякані бостонці в паніці залишили зал. Після першого скандалу був другий, потім — третій. Але вже через три дні після відплиття із Нью-Йорка Єсенін записав: «Як згадаю про Росію, згадаю, що чекає там на мене, так і повертатися не хочеться... Сумно мені, законному сину російському, у своїй державі пасинком бути».

Восени 1921 р. Єсенін познайомився зі знаменитою американською танцівницею Айседорою Дункан. Щоб вилікувати коханого від злої нудьги, Дункан вирішила показати йому світ і, перш за все, свою батьківщину — Америку. Перебуваючи там, Єсенін відчув себе не лише невиправно російським, а й навіть і трохи радянським. На відстані він навіть майже закохався в ідею комуністичного будівництва. Перший «червоний скандал» відбувся в Бостоні. Єсенін, увійшовши в гардеробну Дункан, почав розмахувати червоним прапором і кричати російською: «Хай живе більшовизм!» Перелякані бостонці в паніці залишили зал. Після першого скандалу був другий, потім — третій. Але вже через три дні після відплиття із Нью-Йорка Єсенін записав: «Як згадаю про Росію, згадаю, що чекає там на мене, так і повертатися не хочеться... Сумно мені, законному сину російському, у своїй державі пасинком бути».

Важливою стороною життя і творчості поета було його перебування за кордоном (з травня 1922 року по серпень 1923 року). У своїй автобіографії він писав: «Об'їздив усю Європу і Північну Америку. Задоволений більш за все тим, що повернувся у радянську Росію. Мені подобається цивілізація. Але дуже не люблю Америки…»

Так безмежно, як любила Галина, рідко люблять. Єсенін вважав її самим близьким другом, але не бачив у ній жінку. Галина відірвала його від Дункан, намагалася захиститися і від друзів по чарці, ночами чекала біля дверей, як вірна собака. Допомагала чим могла, бігала по редакціях, вибиваючи гонорари. Галина все чекала, коли ж він побачить в ній не тільки товариша. Але так і не дочекалася. У 1925 році він одружився... на Софії Толстой.

На початку 1925 року поет познайомився з онукою Льва Толстого Софією. Як і більшість інтелігентних дівчат того часу, вона була закохана в поезію Єсеніна і трішки самого поета. У липні 1925 року відбулося скромне весілля. Сонечка була готова, як і її знаменита бабуся, присвятити все життя чоловікові та його творчості.Все було напрочуд добре. У поета з'явився будинок, любляча дружина, друг і помічник. Софія займалася його здоров'ям, готувала його вірші для зібрання творів. І була абсолютно щаслива.

Єсєнін і МаяковськійЗа життя їх неодноразово зіштовхували лобами.Ні одному з них не подобалися вірші оппонета.Вони лаяли один одного.Але і поважали.Підлості не дозволяли у відношенні один одного.Маяковського ніяк не можна назвати ворогом Єсеніна, хоча той за життя і критикував Сергія Олександровича.

Думав улітку поїхати в Італію, до Максима Горького. Але цей задум залишився нездійсненним: у ніч на 28 грудня 1925 року Сергій Єсенін покінчив життя самогубством.Про причини цього дещо говорять його листи й останні вірші. Очевидно, поет не знайшов друзів у Москві. Гнітюча атмосфера була створена навколо поета.За іншою версією Сергія Єсеніна вбили за наказом вищих партійних чинів.