Презентація на тему «Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака»

Життєвий і творчий шлях
Оноре де Бальзака

Життєвий і творчий шлях
Оноре де Бальзака

Оноре де Бальзак народився у місті Тур 20 травня 1799. Дід його був селянином, а батько «вийшов у люди» і перетворився з «Бальса» на «Бальзака», додавши до свого прізвища шляхетну частку «де». З самого дитинства мати не цікавилася дитиною і влаштувала його в інтернат. У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось: предмети викладались абияк, а дисципліна була суворою. Бальзак не був першим учнем, хоча багато читав і захоплювався писанням. Після того як хлопчик захворів(1814), батьки забрали його додому. 1814 родина Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання у приватних школах, відвідував лекції у Сорбонні, всесвітньо відомому університеті, відвідував практику в адвокатській конторі. Вже за тих років Бальзак відчув на собі
французьку дійсність.

Заглиблення в «прозу» життя посилювалось ускладненням власних матеріальних обставин. 1819 батько Бальзака залишив службу без пенсії, і Оноре, того самого року отримавши диплом юриста, змушений був заробляти собі на хліб. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв про письменницьку діяльність. Родина не ставала йому на заваді, навіть посильно йому допомагала: на сімейній нараді було ухвалено встановити Оноре іспитовий термін тривалістю два роки та фінансувати його. За той час він мав довести, що в нього є справжнє покликання до письменництва і що він здатний створити значний твір. Бальзак спробував догодити умовам угоди, написавши віршовану драму «Кромвель». І жанр, і естетика твору не відповідали хисту Бальзака. До того ж він робив тільки перші кроки на літературній ниві і не мав досвіду. Отже, твір, незважаючи на докази талановитості його автора, виявився невдалим.

З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді «готичних романів», спочатку в співавторстві, а потім самостійно. В них можна побачити набір прийомів і тем, властивих такому типу літератури: руїни замків, таємниці, кістяки та небесно чисте кохання. Ці твори теж не принесли Бальзакові бажаних грошей, але відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострював свою майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів. Двадцяті роки багато в чому ускладнили життя Бальзака. Боротьба з кредиторами — одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по 16 годин на добу та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав славу трохи кумедного «денді».
Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік, нуртували і виливались на сторінки його книжок.

Згодом письменник використовує «фізіологічний нарис» для створення своїх новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек», що був спочатку «фізіологічним нарисом» про лихваря. Від початку 30-х років Бальзак пише великі прозові твори — романи і повісті («Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря Білото» та ін.). Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого виник задум об'єднати всі романи в епопею.
У 1840 з'явилась і назва -„Людська комедія“, а у 1842 — «Передмова». До епопеї увійшло майже все створене Бальзаком у 30-х роках та написане після 1842: романи «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Кузен Понс», «Розкоші і злидні куртизанок  » та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним.

Твори:
«Психологія шлюбу» фр. Physiologie Du Marriage (1829);
«Гобсек» фр. Gobseck (1830), повість;
«Еліксир довголіття» (1830);
«Метр Корнеліус» (1830);
«Шагренева шкіра» (1831);
«Червоний готель» (1831);
«Доручення» (1832);
«Покинута жінка» (1832);
«Полковник Шабер» фр. Le Colonel Chabert(1832);
«Батько Горіо» фр. Le Père Goriot (1834);
«Пошуки Абсолюту» (1834);
«Драма на березі моря» (1834);
«Прославлений Годісар» (1834);
«Прощений Мельмот» (1835);
«Шлюбний контракт» (1835);
«Обідня безбожника» (1836);
«Дочка Єви» (1838);
«П'єретта» фр. Pierrette (1839);
«Альбер Саварюс» (1842);
«Уявна коханка» (1842);
«Оноріна» (1843);
«Провінційна муза» (1844);
«Депутат від Арсі»;
«Дрібні буржуа»;
«Театр, який він є»;
«Музей древностей»;
«Етюд про Бейлу»;
«Людська комедія» фр. La Comédie Humaine;
Романи:
«Євгенія Гранде» фр. Eugénie Grandet (1833);
«Втрачені іллюзії» фр. Les Illusions Perdues(1843);
Драми:
«Мачуха» фр. La Marâtre (1848);

18 серпня 1850 року письменника не стало, його було поховано на цвинтарі Пер-Лашез.

Скульптор Роден вирішив зобразити Бальзака, закутаним у халат. Який письменник полюбляв носити вдома, працюючи над безсмертними творіннями. Автор зберіг розміри фігури та одягу. У 1939 році пам'ятник встановили у Парижі на перехресті Вавін (на перехресті бульварів Распай та Монпарнас).