Презентація на тему «Стендаль» (варіант 6)

Стендаль (Анрі-Марі Бейль)
Роботу підготувала
учениця 10 класу
ЗОШ І-ІІІ ст. №19
м. Черкас
Пономаренко Анжела

Стендаль народився 23 січня 1783 року в Греноблі, у родині багатого адвоката. Його дід, лікар і громадський діяч, захоплювався ідеями Просвітницта і був шанувальником Вольтера. Але з початком революції в родині погляди дуже змінилися, батько Стендаля змушений був навіть переховуватися. Мати хлопчика рано померла, і сім'я надовго вбралася у траур. Батько не переймався вихованням сина, довіривши його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що Стендаль зненавидів і церкву, і релігію. Таємно від свого вихователя він почав знайомитися з працями філософів-просвітників (Кабаніса, Дідро, Гольбаха).
Читання, а також найсильніші враження і переживання дитячих років, пов'язані з Першою французькою революцією, стали визначальними моментами у формуванні світогляду майбутнього письменника. Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на все життя. Жоден із французьких письменників XIX століття не відстоював ці ідеали з такою пристрастю і сміливістю.

Гренобль – рідне місто Стендаля
Марки з зображенням письменника

1797 року Стендаль вступив у Греноблі до Центральної школи. Тут хлопець захоплювався математикою. Після закінчення курсу його відправили до Парижа для вступу в Політехнічну школу, куди він так і не вступив. У 1800 році сімнадцятилітній Стендаль вступив в армію Наполеона. 1802 року повернувся до Парижа з прихованим наміром стати письменником.
Після падіння Наполеона й повернення Бурбонів у Францію Стендаль їде до Італії; ця країна відіграла чималу роль у формуванні поглядів письменника. Його приваблювало насичене громадське життя цієї держави. Перебування в Італії залишило глибокий слід у творчості Стендаля.

Стендаль почував себе хворим, проте досить часто їздив з Чівітавеккії до Рима. У 1841 році з ним стався перший апоплексичний удар. Йому дали відпустку, і восени він знову приїхав до Парижа, маючи намір пробути там усього кілька днів. І несподівано його звалив другий удар. Ще в молодості Стендаль заразився сифілісом. Останні роки письменник перебував у дуже важкому стані. Але, незважаючи ні на що, Стендаль працював до самого кінця. А 23 березня 1842 року він, втративши свідомість, впав прямо на вулиці і через кілька годин помер. Смерть, найвірогідніше, настала від розриву аневризми аорти. Похований на кладовищі Монмартр.
У заповіті письменник просив написати на могильній плиті (виконали на італійській):
Арріго Бейль
Міланець
Писав. Кохав. Жив.

Могила Стендаля на кладовищі Монмартр
Свідоцтво про смерть

Після смерті письменника навколо його імені критики створили «змову мовчання». Першим, хто заговорив про нього і змусив звернути увагу на Стендаля, був Бальзак. Називаючи Стендаля чудовим художником, Бальзак стверджував, що зрозуміти його можуть тільки найбільш піднесені розуми суспільства.

Творчість Стендаля належить до першого етапу в розвитку французького критичного реалізму. Стендаль вносить у літературу бойовий дух і героїчні традиції нещодавньої революції. Зв'язок його з просвітителями можна спостерігати як у творчості, так і в його філософії й естетиці. Важливе положення письменника: мистецтво повинне бути правдивим. У романі «Червоне та чорне» він характеризує роман як «дзеркало, яке проносять по великій дорозі». Треба обвинувачувати дорогу, або, правильніше, доглядача дороги, в тім, що він погано порядкує на ній".

Твори
«Червоне та чорне».
Романи
Арманс
Червоне та чорне Пармська обитель
Ламіель (незакінчений, виданий 1889)
Люсьєн Левен (незакінчений, виданий 1894)
Життя Наполеона
Автобіографії
Життя Анрі Брюлара
Новели
Рожеве і зелене (незакінчено)
Вітторія Аккорамбоні
Італійські Хроніки
Есе
Про Кохання
Мемуари еґоїста

Титульна сторінка роману «Червоне і чорне»
Ілюстрації до твору

Дякую за увагу!