Презентація на тему «Рей Бредбері» (варіант 2)
Рей Бредбері«451° за Фаренгейтом»
Рей Ду́ґлас Бре́дбері — один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв. Твори письменника є впізнаваними за їх емоційним, психологічним стилем. На думку критиків, Бредбері є унікальним явищем в американській літературі.
Про свої дитячі роки він збереже враження у «Кульбабовому вині» та численних оповіданнях про Дуґа — простого американського хлопчика, у якому легко вгадати автора.
Коли Бредбері виповнюється 6 років, сім'я здійснює ряд переїздів, врешті осідаючи у Лос Анджелесі у 1934 році. Рей закінчує середню школу, не маючи змоги продовжити навчання й мусячи заробляти на життя продажем газет, він, по суті, цим і обмежує свою «офіційну» освіту. Систематичні знання він здобуває відвідинами бібліотек:
«Мене виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки, бо більшість студентів не мають достатньо грошей [на освіту]. Коли я завершив школу, тривала Депресія й грошей не було. Я не міг відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10 років.»
Рей Дуглас Бредбері народився у містечку Вокіґен, Іллінойс, і був наймолодшим серед трьох братів у сім'ї шведської імігрантки, і Леонарда Сполдінг Бредбері — телефоніста англійського походження. Своє друге ім'я «Дуглас» отримав на честь зірки німого кіно — Дугласа Фербенкса. Роки його раннього дитинства і становлення пройшли у Вокіґені в атмосфері любові великої сім'ї і цей період був корисним як для автора, так і для його творчості. Хлопчика заохочували до читання — чимало часу він проводив у місцевій бібліотеці. Там він читав Френка Баума («Чарівник країни Оз»), Жуля Верна, Герберта Веллза, особливо –— Едґара Берроуза (що відомий насамперед серією про пригоди Тарзана). Саме тоді, у віці 12 років, Рей почав думати про кар'єру письменника. Бібліотеку через багато років він зробить місцем подій роману «Щось лихе до нас іде» (Something Wicked This Way Comes), а образ рідного містечка 1920-тих років виведе у різних творах під назвою «Зелене місто» (Green Town).
Головна ідея творів Бредбері — гуманістична тема боротьби Добра із Злом, Світла з Мороком, Знання із Варварством. Особливо виразно прозвучала вона в написаній у похмурі, ганебні для Америки роки маккартистської реакції повісті «451° за Фаренгейтом». Це історія світу, «в якому люди почали спалювати книги». Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж таки тема в повісті «Щось лихе до нас іде» (1962), а в новому романі «Смерть — діло самотнє» (1985) вона вкладена в досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоч, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію «Кульбабового вина».
Письменника глибоко тривожили машинізація і породжене нею надзвичайне поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсису, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині. Бредбері чітко розрізняв технологію й її застосування. «Я передаю людям свою любов до життя,— сказав Бредбері в одному з інтерв'ю. — Я навчаю їх бути свідомими — ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття».
Підсумовуючи себе як особистість, Бредбері порівняв себе з «гранатом, наповненим зернами ідей для творчості — зернами книжок, зернами віршів, зернами п'єс».
Цікаві факти
Бредбері не користувався комп'ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою. Втім, коли у 2011 році видавництво Simon&Schuster висловило намір видати «451 градус за Фарегейтом» у електронній формі, Бредбері дав згоду на це — хоча й після деякого опору.
На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів — Бредбері не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку.
Цікаві факти
Бредбері не користувався комп'ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою. Втім, коли у 2011 році видавництво Simon&Schuster висловило намір видати «451 градус за Фарегейтом» у електронній формі, Бредбері дав згоду на це — хоча й після деякого опору.
На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів — Бредбері не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку.
451° за Фаренгейтом — роман-антиутопія американського письменника Рея Бредбері в жанрі наукової фантастики. Вперше побачив світ у 1953.
Цей роман Рей Бредбері надрукував на взятій напрокат у громадській бібліотеці друкарській машинці на основі рукописних заміток. Скорочений до новели роман був надрукований в журналі «Galaxy Science Fiction» у 1951 році.
У романі зображено нове, майбутнє споживацьке суспільство (антиінтелектуальна Америка), де панує тоталітаризм і майже повний контроль над суспільством. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книги заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, за дотриманням порядку мають слідкувати пожежники. Після того, як будинки почали будувати вогнетривкими, завданням пожежників стало:
На сигнал тривоги виїжджати негайно.
Швидко розпалювати вогонь.
Спалювати усе дотла.
Негайно повертатися до пожежної станції.
Бути напоготові до нових сигналів тривоги.
451 градус за Фаренгейтом (233 градуси за Цельсієм) — температура, при якій загоряється папір. Пожежники не гасять вогонь, вони його розпалюють. Вони носять скафандри з зображенням фенікса на грудях і саламандри на плечі. Пожежники — опора режиму, запорука того, що люди не читатимуть книжок, адже книжки примушують думати і самостійно аналізувати. Пожежники спалюють книги і будинки, де їх ховають. Владі легше керувати натовпом, якщо зробити темп життя швидшим, придумувати нові спортивні ігри, розвивати в людях почуття «стадності», автоматизму. Більше швидких машин, кольорових телепрограм, більше шуму, галасу. Будь-яке інакомислення чи самостійна думка робить особу небезпекою для режиму та потенційною мішенню карної пожежної команди.
Це роман про важке прозрівання особи в тоталітарному суспільстві. Пожежник Монтег теж був його частиною. Його дивацтвом було те, що він таємно забирав книжки з домівок, призначених на повне спалення. Поштовхом до тривожних роздумів стала незвична подія: на черговому спаленні жінка — власниця будівлі і бібліотеки — відмовилась покинути улюблені книжки і загинула в пожежі.
Донос карним органам на чоловіка, який утримує дома книжки, зробила і дружина Гая — Мілдред. Тепер вже домівку Монтегів спалюють вщент. Гай Монтег довідався від професора Фабера про існування відлюдників — шанувальників книг — і подався до них. Утопічні принципи збереження знань і скарбів цивілізації для майбутнього розділяв і Бредбері, великий шанувальник бібліотек. Його персонажі фактично чекають героїв, що прийдуть і змінять тоталітарний режим на кращий. Для цього нового суспільства і бережуть знання відлюдники — шанувальники книг.
Донос карним органам на чоловіка, який утримує дома книжки, зробила і дружина Гая — Мілдред. Тепер вже домівку Монтегів спалюють вщент. Гай Монтег довідався від професора Фабера про існування відлюдників — шанувальників книг — і подався до них. Утопічні принципи збереження знань і скарбів цивілізації для майбутнього розділяв і Бредбері, великий шанувальник бібліотек. Його персонажі фактично чекають героїв, що прийдуть і змінять тоталітарний режим на кращий. Для цього нового суспільства і бережуть знання відлюдники — шанувальники книг.
Цитати з роману «451 ° за Фаренгейтом»
451° за Фаренгейтом — температура, при якій загоряється папір
Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад - не читати їх
Коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного (слова капітана Бітті, керівника пожежної команди)
Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам'ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці —(слова капітана Бітті, керівника пожежної команди)