Презентація на тему «Поль Верлен» (варіант 5)

Поль Верлен
життєвий шлях

Поль Верлен — французький «король поетів» XIX ст., автор прозових творів та есе. Його прониклива, художньо досконала лірика передавала дух декадентської доби. Своєрідність верленівського художнього світу значною мірою зумовлена поєднанням у ньому імпресіоністичних та символістських елементів.

Поль Верлен народився в родині зі середніми статками. Батько, військовий інженер, вважав себе невдахою і для сина прагнув іншої долі. Цього хотів і Поль. Тільки для батька це асоціювалося з кар'єрою адвоката чи банкіра, а хлопець хотів якнайшвидше стати дорослою людиною та поринути в мистецьке життя. Його захоплювали вірші «парнасців», хоча справді великим Поль вважав лише одного поета — Шарля Бодлера.

Значну роль у долі Верлена відіграло самоототожиення з тими, хто народився під знаком лиховісного Сатурна — планети, під впливом якої людина нібито втрачає розум, а натомість нею оволодіває неспокійна бентежна уява. Свою першу збірку поет так і назвав «Сатурнічні поезії» (1866). Вона створена в традиціях романтизму, парнасців і Бодлера, у ній є характерні для них протиставлення яскравого минулого безбарвному сьогоденню, естетизація дійсності, специфічна пластичність і
гармонія форми, надлишкова риторичність вірша. Однак уже в цих ранніх поезіях відчутна глибока своєрідність бачення світу, основу якого становить інтуїтивне осягнення того, що «співає всередині», угадується прагнення поета поєднати враження від дійсності з образами душевних станів, виникає неповторна мелодія верленівської строфи.

Верлен почав писати поезії під час навчання в ліцеї Бонапарта. Після його закінчення він улаштувався працювати в міській ратуші Парижа, де спілкувався з іншими поетами. Потім захопився вишуканим мистецтвом XVIII ст. Результатом цього стала збірка «Галантні свята» (1869). У цей же час Верлен одружився з Матильдою Моте. Поет повірив у можливість сімейного щастя, утіленням якого стало народження дитини. Він опублікував збірку «Добра пісня» (1870), яка містила поезії, присвячені коханій Матильді.

Віктор Гюго назвав цю збірку «квіткою в бомбі». Бомба вибухнула тоді, коли в дім Верленів прийшов юний Артюр Рембо. «Син сонця» нагадував Матильді варнака. Вона намагалася врятувати сімейне вогнище, але нічого з того не вийшло. Верлен теж захотів стати «сином сонця», досягти внутрішньої свободи й незалежності від обивательського оточення. А що може бути вільнішим, аніж незалежне життя блукачів, які мандрують світом? Згадайте мандрівки багатьох інших поетів: від Мацуо Басьо чи вагантів до Григорія Сковороди та Волта Вітмена.

Дворічна подорож Бельгією та Англією разом із Рембо стала чи не найпродуктивнішим періодом для становлення Верлена-поета. У цей час виникають основи Верленової поетики «пісні без слів». Поет прагнув осягнути природу художньої творчості, цікавився пошуками Моне, сугестивним впливом музики на людину.

Г. Фантен-Латур. Поль Верлен (ліворуч унизу) з товариством. 1872 р.

Вершиною імпресіоністської лірики Верлена є збірка «Романси без слів» (1874). У 1874 р. Верлен написав знаменитий вірш «Мистецтво поетичне» («Art potique»).
Напружене інтелектуальне життя Верлена стало контрастом до його богемних блукань, почуття провини перед дружиною, переживань Рембо. Дружні стосунки поетів погіршилися, між ними виникали сварки, під час однієї з яких Верлен вистрелив у Рембо й поранив його. Брюссельський суд виніс вирок Верлену про позбавлення волі терміном на два роки.

У в'язниці Поль Верлен звернувся до Бога, навіть спробував навернути до католицизму й Рембо. Після повернення до Парижа він намагався помиритися з дружиною, але ця спроба була невдалою. Поет вирішив розпочати нове життя. Він поїхав до Лондона й улаштувався там на посаду викладача в коледжі. Його життя стало іншим. Основне в ньому — Мудрість і Віра. Згодом Верлен повернувся до Парижа, довго не міг знайти роботу, зрештою став працювати вчителем.

Про Верлена пишуть статті, величають главою «школи декадентів», проголошують «королем поетів»... Він дійсно зажив слави. І що рідко буває — прижиттєвої.
Поль Верлен помер у січні 1896 р.
«Так тихо серце плаче...» — одна з найкращих і найвідоміших поезій Верлена. Як і багато символістських шедеврів, вона створює настрій, вимальовуючи знаменитий верленівський пейзаж душі»: у місті починається дощ, а разом із ним починає плакати серце.