Презентація на тему «Маяковский Владимир Владимирович» (варіант 4)
Маяковський Володимир Володимирович
Народився: 19 липня 1893 р.У селі Багдаті, Кутайської губернії, Грузія.оди
Помер: 14 квітня 1930 р. у Москві.
Рід діяльності: поет, публіцист, драматург.
Напрямок: футуризм, кубофутуризм.
Російський поет, один із найяскравіших представників авангардного мистецтва 1910 - 1920-х років. У дореволюційному творчості форсована до крику сповідь поета, сприймає дійсність як апокаліпсис (трагедія «Володимир Маяковський», 1914; поеми «Хмара у штанях», 1915; «Флейта-хребет», 1916; «Людина» 1916-1917).
Літературне життя
Перший опублікований вірш «Ніч» Маяковського увійшов до футуристичної збірки «Ляпас суспільному смаку» 1912 року. 1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль
НОЧЬБагровый и белый отброшен и скомкан,в зеленый бросали горстями дукаты,а черным ладоням сбежавшихся оконраздали горящие желтые карты.Бульварам и площади было не странноувидеть на зданиях синие тоги.И раньше бегущим, как желтые раны,огни обручали браслетами ноги.Толпа - пестрошерстая быстрая кошка -плыла, изгибаясь, дверями влекома;каждый хотел протащить хоть немножкогромаду из смеха отлитого кома.Я, чувствуя платья зовущие лапы,в глаза им улыбку протиснул, пугаяударами в жесть, хохотали арапы,над лбом расцветивши крыло попугая.
Поезія Маяковського наповнена бунтом проти всього світового устрою - соціальних контрастів сучасної урбаністичної цивілізації, традиційних поглядів на прекрасне і поезію, уявлень про всесвіт, рай і Бога. Маяковський використовує войовничо зламаний, грубий, стилістично знижений мову, контрастно відтіняє традиційні поетичні образи, - «любов на скрипки ложіте», «ноктюрн ... на флейті водостічних труб ». Ліричний герой, епатуючий обивателя різкістю, ламкою мови і богохульством («Арканом в небі впіймали бога»), залишається романтиком, одиноким, ніжним, страждає, відчуває цінність «найдрібнішої порошинки живого».
1914 р. через активну політичну діяльність Маяковського та Бурлюка виключили із Московського училища мистецтв. У мистецькому розвитку поета тепер з'явився новий напрямок на відображення реалій напередодні революції, що оформилось у поемі «Облако в штанах» Над нею автор працював протягом двох років
В 1914-1915. Вона стала чи не найголовнішим твором Маяковського, що одночасно змальовував палкі теми кохання, революції, релігії, мистецтва. Вона дозволила заявити Маяковському про себе не тільки на всю Росію, але й на весь світ. Поет навмисне використовував у поемі мову вулиць та довгі конструкції аби викрити зідеалізовані та зромантизовані поняття поезії.
У Влітку 1915 р. Маяковський закохався у заміжню жінку — Лілію Брік. Саме їй присвячено поему «Флейта-позвоночник» Чоловіком Лілі був видавець поета - Осип Брік. Кохання, поруч із враженнями від революції та війни, дуже вплинули на поезію Маяковського наступних років. Поема «Война и мир». 1916 р. змалювала жахи Першої світової війни та поема «Человек» — насправді вони є вираженням болю, що спричиняє кохання.
Кінематограф
1918 р. Маяковський написав сценарій до фільму «Народжений не задля грошей» («Не для денег рождённый») за мотивами роману Джека Лондона «Мартин Іден». Поет сам зіграв головну роль Івана Нова. На жаль, не збереглось жодної копії фільму.
Також 1918 р. Маяковський знявся у головній ролі експериментального фільму («Барышня и хулиган») за сценарієм самого Маяковського. Через 50 років сценарій не залишився забутим. 1970 року вийшов телефільм-балет «Барышня и хулиган» на основі сценарію 1918 року.
Маяковський та Україна
У 1912-1914 pp. Маяковський тричі відвідав Україну, а з 1924 — щороку. Тут він виступав у цілому ряді міст, оспівав столицю (вірш «Київ», 1924). присвятив Україні теплі рядки у віршах «Борг Україні» (1926), «Нашому юнацтву» (1927), «Три тисячі і три сестри» (1928) й ін. Відвідав Київ, де виступав із літературними концертами у1913, 1914,1924. Присвятив місту поезію «Київ» (опублікована 1924 у газеті «Пролетарська правда»
Після смерті Сталіна, поширились чутки, що Маяковський не закінчив життя самогубством, а був вбитий за наказом Сталіна, однак жодних доказів не було встановлено. Продовж 1990 років, коли було знято гриф «Таємно» з багатьох документів КДБ, була надія відшукати будь-які нові факти, що могли б пролити світло.
Власне після смерті поета постійно звинувачували у пресі як «формаліста», протиставляли його визнаним «пролетарським поетам», як наприклад, Дем'ян Бєдний Коли ж 1935 р. Ліля Брік написала Сталіну про це, він зробив помітку на її листі.