Презентація на тему «Лермонтов Михайло Юрійович»

Лермонтов Михайло Юрійович

Михайло Юрійович Лермонтов -російський поет, прозаїк, драматург.

Народився М. Ю. Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві в будинку поблизу Червоних воріт. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, з дворянської сім'ї, що збідніла; мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних). За однією з спірних і непідтверджених теорії у батьківській родині вважалося, що походить вона від шотландських Лермонтів, один з яких влаштувався в Росії на початку 17 століття, в царювання Михайла Романова. Проте це не було ні доведено, ні спростовано, і таким чином залишається легендою.
У 1815 р. молода сім'я жила в селі Тархани Пензенської губернії, в маєтку бабусі майбутнього поета О. Арсеньєвої. Тут пройшли дитячі роки поета. Він рано втратив матір (померла в 1817 р., у віці 21 року) і виріс в розлуці з батьком. Бабуся робила все для єдиного, обожнюваного онука, не жаліючи грошей на вчителів і гувернерів. Він отримав прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою інімецькою мовами, добре малював і ліпив, навчався музиці (грав на флейті, фортепіано і скрипці).
Побоюючись за здоров'я хворобливого внука, бабуся здійснювала втомливі подорожі на Кавказ (1818, 1820, 1825 рр.) для лікування мінеральними водами. Враження від цих поїздок залишилися у Лермонтова в пам'яті на все життя (згодом вони знайдуть своє відображення в ранній творчості поета — «Кавказ», 1830; «Сині гори Кавказу, вітаю вас!», 1832).

Дитинство
Коли великий російський поет Михайло Юрійович Лермонтов був маленьким, він часто говорив у риму.
Привезуть гості механічну заводну пташку, яка може махати крильцями і красиво співати, послухає маленький Лермонтов її спів і скаже:"Эта птичка хороша,У нее поет душа".
Або піде мама з кімнати, а маленький Лермонтов сяде на килим біля дверей і чекає її, чекає, а потім скаже: "Что же мама не идет?Ведь Мишель все ждет и ждет."

І дорослі гості і мама з бабусею цьому дивувалися і раділи.
- Яке дитя цікаве! - Говорили деякі гості. - Ще й ходити не вміє як слід, рачки повзає, а вже говорить, та все в риму.
- Треба записувати за Мішелем його вислови, - радили інші гості. - Виросте, знаменитим поетом зробиться.
Але так ніхто і не записував, всі тільки продовжували дивуватися.

Маленького Михайла Юрійовича звали Мішелем. Він жив разом з мамою і бабусею в селі Тархани, недалеко від міста Пенза. Цим селом і всіма селянами володіла бабуся, Єлизавета Олексіївна Арсеньєва. Батька Михайла Юрійовича звали Юрій Петрович, він був офіцером, але посварився і з мамою маленького Лермонтова, і з бабусею. Тому він жив ​​окремо. І виховувала Мішеля бабуся, бо мама скоро померла.

Бородино
Скажи-ка, дядя, ведь не даромМосква, спаленная пожаром,Французу отдана?Ведь были ж схватки боевые,Да, говорят, еще какие!Недаром помнит вся РоссияПро день Бородина!- Да, были люди в наше время,Не то, что нынешнее племя:Богатыри - не вы!Плохая им досталась доля:Немногие вернулись с поля...Не будь на то господня воля,Не отдали б Москвы!
Мы долго молча отступали,Досадно было, боя ждали,Ворчали старики:"Что ж мы? на зимние квартиры?Не смеют, что ли, командирыЧужие изорвать мундирыО русские штыки?"И вот нашли большое поле:Есть разгуляться где на воле!Построили редут.У наших ушки на макушке!Чуть утро осветило пушкиИ леса синие верхушки -Французы тут как тут.

Забил заряд я в пушку тугоИ думал: угощу я друга!Постой-ка, брат мусью!Что тут хитрить, пожалуй к бою;Уж мы пойдем ломить стеною,Уж постоим мы головоюЗа родину свою!Два дня мы были в перестрелке.Что толку в этакой безделке?Мы ждали третий день.Повсюду стали слышны речи:"Пора добраться до картечи!"И вот на поле грозной сечиНочная пала тень.
Прилег вздремнуть я у лафета,И слышно было до рассвета,Как ликовал француз.Но тих был наш бивак открытый:Кто кивер чистил весь избитый,Кто штык точил, ворча сердито,Кусая длинный ус.И только небо засветилось,Все шумно вдруг зашевелилось,Сверкнул за строем строй.Полковник наш рожден был хватом:Слуга царю, отец солдатам...Да, жаль его: сражен булатом,Он спит в земле сырой.

И молвил он, сверкнув очами:"Ребята! не Москва ль за нами?Умремте же под Москвой,Как наши братья умирали!"И умереть мы обещали,И клятву верности сдержалиМы в Бородинский бой.Ну ж был денек! Сквозь дым летучийФранцузы двинулись, как тучи,И всё на наш редут.Уланы с пестрыми значками,Драгуны с конскими хвостами,Все промелькнули перед нам,Все побывали тут.
Вам не видать таких сражений!..Носились знамена, как тени,В дыму огонь блестел,Звучал булат, картечь визжала,Рука бойцов колоть устала,И ядрам пролетать мешалаГора кровавых тел.Изведал враг в тот день немало,Что значит русский бой удалый,Наш рукопашный бой!..Земля тряслась - как наши груди,Смешались в кучу кони, люди,И залпы тысячи орудийСлились в протяжный вой...

Вот смерклось. Были все готовыЗаутра бой затеять новыйИ до конца стоять...Вот затрещали барабаны -И отступили бусурманы.Тогда считать мы стали раны,Товарищей считать.Да, были люди в наше время,Могучее, лихое племя:Богатыри - не вы.Плохая им досталась доля:Немногие вернулись с поля.Когда б на то не божья воля,Не отдали б Москвы!

Навчання у Москві і початок літературної діяльності 
У 1827 р. бабуся привезла онука у Москву, щоб продовжити його освіту. 1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського університетського благородного пансіону, одного з кращих навчальних закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним читанням.
У пансіоні в 1828 році Михайло Лермонтов пише вірші, що й прийнято вважати початком його літературної діяльності.
Восени 1830 р. М. Ю. Лермонтов вступає до Московського університету на етично-політичне відділення. Незадоволення Лермонтова лекціями професорів і невдоволення професорів нечемними відповідями і приріканнями студента, що вважалося недозволеною зухвалістю, призвели до того, що він подав заяву про звільнення і залишив університет у 1832 р.

Навчання у Москві і початок літературної діяльності 
У 1827 р. бабуся привезла онука у Москву, щоб продовжити його освіту. 1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського університетського благородного пансіону, одного з кращих навчальних закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним читанням.
У пансіоні в 1828 році Михайло Лермонтов пише вірші, що й прийнято вважати початком його літературної діяльності.
Восени 1830 р. М. Ю. Лермонтов вступає до Московського університету на етично-політичне відділення. Незадоволення Лермонтова лекціями професорів і невдоволення професорів нечемними відповідями і приріканнями студента, що вважалося недозволеною зухвалістю, призвели до того, що він подав заяву про звільнення і залишив університет у 1832 р.

1830-31 рр. — вершинний етап юнацької творчості Лермонтова. Він працює надзвичайно інтенсивно: за два роки перепробував практично всі віршовані жанри: елегія, романс, пісня, присвячення, послання і т. д. Поет напружено вдивляється в своє внутрішнє життя, намагаючись виразити словом невимовні душевні рухи. Він торкається і загальних питань буття, і етичного життя особистості. Драма «Дивна людина» — свого роду фокус автобіографічних мотивів його лірики цього періоду.

Пам'ятник Лермонтову в Тарханах
Пам'ятна монета

Підготував
учень 5(9)-А класу
Лихач Ігор