Презентація на тему «Гійом Аполлінер» (варіант 5)

Гійом Аполлінер
Виконала:
учениця 11 класу
Дика Ірина

Позашлюбний син італійського офіцера і польської дворянки (Анжеліки Кастровицької, російської підданої, дочки польського офіцера Михайла Аполлінарія Кастровицького, який втік в Італію після Польського повстання 1863-1864 р.) з'явився на світ 26 серпня 1880 р. в в Римі під ім'ям Вільгельма Аполлінаріса Костровицького. Спочатку він відвідував школу в Монако, куди переїхав разом з матір'ю. У 1899 році він перебрався в Париж, де обертався серед авангардистів від мистецтва (серед його друзів були художники Марлен Андре Дерен, Рауль Дюфі, Пабло Пікассо, письменники Макс Жакоб і Альфред Жаррі) і політиків. Костровицький, почавши писати, взяв псевдонім - Гійом Аполлінер. 
Біографія

У 1902 році він відправився в один з рейнських замків як домашнього вчителя, зустрів і полюбив англійську гувернантку Анні Плейден, що - незважаючи на тривалі залицяння - так і не стала його дружиною. Нещаслива любов була темою багатьох віршів Аполлінера. 1887 - разом з матір'ю і молодшим братом Аполлінер переїжджає в князівство Монако, де учиться в монакському релігійному коледжі Св.Карла. 1896-1897 - протягом п'яти місяців відвідує ліцей у Ніцці, потім надходить у ліцей Станіслава в Каннах. 

1899 – родина Кастровицьких переїжджає в Париж. Аполлінер влаштовується службовцем банківської контори. 1901 – публікує вірш «Місто і серце».1901-1902 – працює в Німеччині як вихователь у німецькій родині. 1902 – повертається в Париж; стає редактором фінансового видання «Супутник рантьє». Займається журналістською діяльністю, пише невеликі статті для журналів «Європеєць», «Сонце», «Мессідор», «Соціальна демократія». У тому ж році публікує кілька віршів і оповідань, одне із яких – «Єресіарх» (L'еrеsіаrquе) було вперше підписаний псевдонімом Гійом Аполлінер. 

1903 – знайомиться з поетами Максом Жакобом і Андре Сальмоном і разом з ними засновує журнал «Езопово свято», що проіснувало до 1904 р. (вийшло 8 номерів). Стає завсідником літературних кафе; знайомиться з плеядою визнаних метрів і майбутніх знаменитостей Жаном Мореасом, Полем Фором, Альфредом Жаррі, Морісом де Вламінком, Андре Дереном, Анрі Руссо і багатьма іншими. 
1907 – пише заради заробітку два еротичних романи. Виступає з лекціями в Салоні незалежних художників про поетів і поезію. 1908 – у лекції, під заголовком «Нова поетична фаланга», Аполлінер висуває програму нового гуманістичного ліризму. 
1905 – знайомство з Пабло Пікассо. Друкується в журналі «Вірші і проза», який видавався поетом-символістом П.Фором.

1909 – починає вести рубрику художньої критики в журналах «Непримиренний» і «Французький Меркурій»; великий резонанс викликає його стаття «Поезія символістів».
Травень 1909 – публікує поему «Пісні нещасливого в любові» (La Chanson du mal-aime), у грудні поетичну прозу «Гниючий чарівник».1910 – виходить збірник розповідей «Єресіарх і компанія».Березень 1911 – опублікований віршований збірник «Бестіарій, чи Кортеж Орфея». Відкриває в «Французькому Меркурії» розділ «Курйози», що веде до самої смерті. 7 вересня 1911 – по підозрі в співучасті в крадіжці «Джоконди» Леонардо да Вінчі з Лувра укладений у паризьку в'язницю Санте; 12 вересня відпущений за відсутністю складу злочину. 

1914 – публікує кілька експериментальних віршів, набраних у формі малюнків (калліграмм). 1915 – під час Першої світової війни Аполлінер іде добровольцем на фронт, де одержує важке поранення в голову. Після демобілізації повертається в Париж, де займається активною творчою діяльністю. 
1916 – випускає збірник розповідей «Убивство поета», в одному з них змоделював універсальний образ долі поета, відданого на розтерзання юрбі.

Під час
першої
світової війни
Аполлінер іде добровольцем на фронт, у березні 1916 року він був важко поранений у голову, після поранення поет так і не зміг оправитися, 9 листопада 1918 року помер у Парижі. 
1917-1918 – активно публікується в журналах, підготовляє кілька сценаріїв для фільмів, пише дві п'єси і комедію «Казанова». У 1918 році з'явилися Калліграммі. Аполлінер організував вірші візуально і, таким чином, уперше створив так називані ідеограми, у яких текст і текстові образи сплавляються воєдино. У тому ж році 38-літній поет вмер у Парижі від грипу. Незабаром після його смерті вийшов том розповідей Єресіарх і ДО,у яких дійсність і вигадка спліталися в нову фантастичну реальність.

Квітень 1918 – видає віршований збірник «Калліграммі» (Calligrammes). 9 листопада 1918 – Аполлінер вмер у Парижеві, заразивши іспанкою, у віці 38 років. Похований 13 листопада на цвинтар Пер-Лашез. 

Шукає новаторських форм у літературі.
У футуризмі його цікавила можливість необмежених експериментів у галузі мови, жанрів, стилю тощо
Внесок Г.Аполлінера в літературу.
Загальне вміння об'єднати розрізнені елементи – фантастику і сатирику, героїку та інтимність;
Перетворити вузьку обмежену прозу на складну і неоднозначну лірику, однотемму поезію - на твір, однаково відкритий і трагічному, і комічному, і ліричному

У творчості поета народився новий “поетичний реалізм”
“У поезії Аполлінера кожний вірш є самостійною темою серед більш широких тематичних косплексів, що в свою чергу, породжують нові теми, підпоряковані головній , ледве накресленій”
В.Незвал
У 1917 р. з вуст Г.Аполлінера прозвучав термін “сюрреалізм”.
Для нього сюрреалізм був засобом пізнання реальності. Пізнання глибшого, ніж просте відтворення життя.

Збірка “Алкоголі” (1913)
Поема “Зона”
Тема – поет і сучасність, інтимне й суспільне в житті людини. Автор переконаний, що джерелом справжньої поезії є життя в його безперервному русі, а поезія повинна дивувати, захоплювати і пізнавати життя за допомогою тільки їй властивих засобів.
“Міст Мірабо”, присвячений
Марі Лорансен

Збірка “Каліграми. Вірші Миру і Війни”, увійшли твори присвячені пам'яті друга поета, літератора Рене Даліза
“Це – книга воєнного часу містить у собі життя; якщо доля буде більше сприяти моїй поетичній репутації, вона більше, ніж “Алкоголі” , схвилює читачів”
Вірші мають вигляд “ліричних ідеограм”.
Найвідоміша “Зарізана голубка і водограй”

Збірка “Каліграми. Вірші Миру і Війни”, увійшли твори присвячені пам'яті друга поета, літератора Рене Даліза
“Це – книга воєнного часу містить у собі життя; якщо доля буде більше сприяти моїй поетичній репутації, вона більше, ніж “Алкоголі” , схвилює читачів”
Вірші мають вигляд “ліричних ідеограм”.
Найвідоміша “Зарізана голубка і водограй”

“Зарізана голубка й водограй”
Поет сприймає війну як всесвітній апокаліпсис, що поставив під загрозу життя людства.
Твір побудований за принципом антитези: з одного боку, природнє життя – голубка, водограй, люди, а з іншого – кров і насильство.
Образ водограю набуває значення символу скорботи, гіркого жалю з приводу передчасної смерті молодих. Печаль душі не виплакати, як не може скінчитися вода у водограї.

На картині А. Руссо «Муза, надихаюча поета» (1909) в шаржированному дусі забраженні Г. Аполлінер і його кохана М. Лорансес

Дякую за увагу!