Презентація на тему «Генріх Гейне» (варіант 3)

Генріх Гейне (1797-1856)
Один з найбільших ліриків світу. М. Рильський
Німецький поет-романтик.
"Книга пісень" -- видатне явище
німецького романтизму.

Доля поета
Генріх Гейне народився
13 грудня 1797 р. в Дюссельдорфі
на Рейні в сім'ї єврейського торговця
Його батько, колишній офіцер гвардії, торгував тканинами, але справи йшли кепсько, і родина зазнавала постійної матеріальної скрути.
Мати була по-європейському освіченою жінкою, знала чотири мови, літературу, філософію і вважала себе ученицею Руссо

Мати віддає його вчитися в початкову школу,
потім у Дюссельдорфський католицький ліцей, один з викладачів якого, прочитавши твір, написаний хлопцем, потішив самолюбство матері, заявивши: «...з вашого сина виросте велика людина».
На момент закінчення Генріхом ліцею в батьків не було грошей на його подальшу освіту.
На сімейній раді вирішено було влаштувати хлопця в банківську контору, щоб він здобув комерційний досвід, а також кошти для продовження навчання. Та власник контори відразу побачив, що «у хлопця немає ніякого хисту до наживи ».
Гейне залишив контору і перебрався до Гамбурга, де його багатий дядечко Соломон Гейне мав власну торгівельну фірму.
Два наступні роки Гейне працював у цій фірмі, очікуючи дядькової згоди оплатити його подальше навчання. Зрештою, дядько дав свою згоду, але за умови, що Генріх стане адвокатом

Гейне повернувся в Дюссельдорф, де наполегливо готувався до вступу в Боннський університет, до якого і був зарахований на правничий факультет
Через рік Гейне перейшов до Геттінгенського університету, який невдовзі також змушений був залишити через причетність до дуелі
Кілька років навчався в Берлінському
університеті. Познайомився з відомими німецькими
філософами та письменниками-романтиками
(Альбертом фон Шаміссо, Фрідріхом Шлегелем
(його викладач історії німецької мови), Людвігом Тіком та ін.),
співпрацював з газетами та журналами, друкував
свої літературні твори.
В Берліні він слухав лекції знаменитого філософа Гегеля,
захопився творчістю Байрона та Гете.

В 1824 р. Гейне знову перейшов до Геттінгенського університету і наступного року успішно захистив дисертацію на ступінь доктора права

Після закінчення університету
Гейне віддав перевагу літературній творчості
В ці роки він багато подорожує, Англію та
Італію, а після повернення у 1829 р. приймає пропозицію стати співвидавцем одного
з німецьких політичних часописів
і переїжджає до Мюнхена.
Сміливі виступи Гейне в пресі та його художні твори, спрямовані проти німецької націоналістичної й релігійної політики, спричинили цензурні перепони та переслідування. Політичне цькування набрало таких обертів, що Гейне змушений був рятуватися втечею до Франції, де тільки-но відбулася Липнева революція 1830 р., на яку поет покладав великі сподівання, гадаючи, що вона викличе демократичні зміни і в інших країнах Європи.
Гейне живе у Парижі, де швидко ввійшов в атмосферу та ритм суспільно-політичного і культурного життя. За чверть століття, що його Гейне провів у Франції, йому лише двічі вдалося побувати на батьківщині, де його твори були заборонені, а самому йому загрожував арешт.
У 44-літньому віці Гейне одружився з простою дівчиною, продавщицею Кресане Ежені Міра, яку називав на німецький лад Матильдою, а ще «домашнім Везувієм» через її примхливий і запальний характер.

1848 р., після смерті дядька Соломона, його син і спадкоємець Карл відмовився було виплачувати встановлену дядьком племіннику щорічну грошову допомогу (згодом відновив її).
почала стрімко прогресувати його давня хвороба — параліч спинного мозку.
У травні 1848 р. він востаннє вийшов з дому, щоб відвідати Лувр. Наступні вісім років свого життя названі самим поетом «матрацною могилою».
17 лютого 1856 р. Гейне не стало. Його останні слова: «Писати! Паперу, олівець!..»

Поховали поета на паризькому кладовищі Монмартр, скромно, без почестей та церемоній.

В 1962 р. в Мюнхені з нагоди 165-річчя з дня народження поетові було встановлено унікальний пам'ятник у вигляді водограю, поряд з яким прекрасна оголена жінка — муза любовної поезії Ерато.
На мармуровій плиті — рядки з поезії Гейне, які в Німеччині знає напам'ять кожен:
Троянду і сонце, лілею й голубку
Любив я колись, мов укохану любку.
Тепер не люблю їх — люблю до загину
Єдину, безвинну дитину, перлину;
Віднині й навіки мені моя любка
Троянда і сонце, лілея й голубка.
(Переклад Л. Первомайського)

Цитаты
Умница всех замечает, дурак всем делает замечания.
До последнего мгновения мы играем для себя самих какую-то комедию.
Умники выдумывают новые мысли, дураки распространяют их.
Больше всего пороха боятся те, кто его не выдумает.
Немного глупости всегда свойственно поэзии.
Бог простит меня, ведь это его профессия.
Прощаясь навсегда, не пишут длинных писем.
Лишь пережив любовь, человек начинает по-настоящему дружить.

На этом месте нет стендов с историческими фотографиями, но, наверное, почти каждый человек, попадающий сюда, хотя бы раз в жизни видел кадры, сделанные в 1933 году, - пылающие книги на площади у берлинского Университета имени Гумбольдта.

На одной из плит, вмурованных в землю, читаем цитату о том, что то, что начинается с сожжения книг, заканчивается сожжением людей. Генрих Гейне, 1820 год.
Книги сжигали на заре христианства, в Средние века… Их продолжают жечь и в наши дни, но 1933 год по размаху и последствиям, хочется верить, превзойден никогда не будет.

Акция по "очистке библиотек" от литературы, не отвечавшей арийскому духу, была организована не министерством пропаганды Геббельса, а студенческим союзом. Она проходила по всей стране, но центральный костер полыхал в столице - между бульваром Унтер-ден-Линден и Берлинским собором на тогдашней Оперной площади перед университетом. 20 тысяч книг превратились в пепел за одну ночь.
Памятник находится не на площади, а под ней. Через опущенное в землю массивное стекло можно разглядеть белые стеллажи. Они пусты, но на них хватит места для 20 тысяч книг.

Дворец курфюрстов строили с перерывами с 1697 по 1777 год. Центр композиции - внутренний двор с галереей аркад. Четыре башни высятся по углам основного корпуса. С 1818 года здесь располагается Боннский университет. Над южным порталом в нише находится позолоченная статуя Девы Марии - символ Университета.

Гёттингенский университет им. Георга-Августа
Основанный в 1737 году Гёттингенский университет имени Георга-Августа является старейшим университетом и самым крупным учебным заведением в федеральной земле Нижняя Саксония

Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель
(нім. Georg Wilhelm Friedrich Hegel)
(27 серпня 1770 — 14 листопада 1831), німецький філософ
створив систематичну теорію діалектики.
Її центральне поняття — розвиток —
є характеристика діяльності світового духу.
Діалектика розглядалася також як протиставлення тези, антитези й синтезу, вирішення протиріч.