Презентація на тему «Філософське осягнення світу - основа поетичного світогляду Райнер Марія Рільке»
«Ті люди, що живим поета знали,
не відали, яким єдиним він
зі світом був: його лицем ставали
ці води, гори, ниви цих долин»
(Р.М.Рільке)
Філософське осягнення світу -
основа поетичного світогляду Райнер Марія Рільке
Клод Моне. “Враження. Схід сонця”
Хуго Симберг «Раненый ангел» М.Врубель “Царевна-лебедь”
Курт Швіттерс. Обкладинка книжки.
Курт Швіттерс. Обкладинка книжки.
Е.Мунк. Крик
“Ніхто з поетів початку ХХ ст. не жив тихіше, потаємніше, ніж Рільке…”“Там, де він був, ніби виникала очищена атмосфера…” С.Цвейг “Я любив у ньому найніжнішу і найдуховнішу людину цього світу” Поль Валері “Ти один сказав Богові щось нове…” М. Цвєтаєва
Л. Пастернак “ Рільке в Росії “
“На рубеже веков мой век течет…”
Р.М.Рільке Лу Андреас – Саломе Згаси мій зір – я все ж тебе знайду,замкни мій слух – я все ж тебе почую…
Рільке й Україна
“Книга годин” (“Часослов”)
(1905 р.)
Часослов – церковно-богослужбова книга, що містить молитви, пісно-піння, потрібні вказівки церковного уставу тощо.
…взойдя в корнях, в стволах исчезнуть даже, чтобы, воскреснув, сквозь листву блеснуть.
Гаси мне взор…
Гаси мне взор: узреть Тебя смогу.
Замкни мне слух: Твое услышу слово.
К Тебе я и безногий побегу,
без языка молиться буду снова.
Сломай мне руки – и тогда Тебя
всем сердцем, словно в кулаке, зажму.
А остановишь сердце – ум воспрянет.
и если ум повергнешь ты во тьму –
Носить тебя и крови мне достанет.
Перевод С.Петрова
“І життя може стати мистецтвом, тільки якщо
воно стане спочатку працею …”
Р.М.Рільке
ПОЛЬ
СЕЗАНН
Мета життя - бути захопленим великими й величними речами.
“Більшість людей не зна-ють, який прекрасний світ і скільки надзвичайного міс-тить у собі навіть маленька річ, яка-небудь квітка, ка-мінь, кора дерева або бере-зовий листок”
"Іспанська танцівниця"
ОРФЕЙ
ЕВРІДІКА
ГЕРМЕС
Еразм Квеллін. Смерть Еврідіки
Камиль Коро. Орфей, ведущий Эвридику. (1861).
ОРФЕЙ
ЕВРІДІКА
ГЕРМЕС
Ось дерево звелось! О виростання…
"Дуїнянські елегії" (1912 - 1922)
"Сонети до Орфея" (1922)
.
Неокласицизм – умовна назва для позначення тих тенденцій у поезії на межі ХІХ – ХХ століть, що брали за основу “класичну норму”, яка передбачала:
досконалість форми і ясність поетичної
мови,
зосередженість на вічних засадах буття,
настанову на успадкування культурної та
літературної традиції,
орієнтацію на кращі взірці мистецтва,
використання античних сюжетів і обра-
зів.