Презентація на тему «Антон Павлович Чехов» (варіант 6)

Антон ПавловичЧехов
Презентації підготував учень 10 класуДиканської гімназії№2Григоренко Денис
Вчитель Галушка Ю.А.

Антон Павлович Чехов з'явився на світ 29 січня 1860 року в Таганрозі. Російський драматург і
прозаїк. Батько письменника (1823–1898) — Павло Ігорович Чехов. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835–1919). Лікар за фахом.

Таганрог
Будинок   на Поліцейській вулиці ,         де народився            А.П.Чехов

Батько письменника — Павло Ігорович Чехов — народився у селі Вільховатка Полтавської губернії. Він був кріпаком, в дитинстві вчився в сільській школі, добре співав. 1840 року вивчав цукроваріння на місцевому цукровому заводі. 1841 року його було викуплено з неволі батьком. Згодом він став купцем і торговцем. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — грамоті вона навчалася вдома і недовго, в 12 років втратила батька.
Походження

Дитинство і юність
Спочатку Чехов навчався в грецькій школі в Таганрозі. Грек, що утримував школу, змушував зазубрювати уроки, бив учнів лінійкою, ставив у куток на коліна на велику сіль.

В сім'ї Чехових було семеро дітей. Серед них Антон був третім. У 8 років, після двох років навчання у грецькій школі, Чехов вступає в Таганрозьку гімназію (нині Гімназія № 2 ім. А. П. Чехова). Чоловіча класична гімназія була найстарішим навчальним закладом на півдні Росії (заснована в 1806 р.) і давала солідне на ті часи освіту і виховання.

Закінчили вісім класів гімназії молоді люди могли без іспитів вступати до будь-російський університет або поїхати навчатися за кордон. Гімназія сформувала у Чехова відраза до лицемірства і фальші. Тут формувався його бачення світу, любов до книг, знань і театру. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Покровський

Першу драму «Безотцовщина» Антон Чехов написав у 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв таганрозький театр, заснований у 1827 році. Чехов побував у ньому вперше у 13 років, коли побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена».

Пізніше в одному зі своїх листів Чехов скаже: «Театр мені давав колись багато хорошого… Раніше для мене не було більшої насолоди як сидіти в театрі …» Не випадково герої його перших творів, таких як «Трагік», «Комік», «Бенефіс», «Недаремно курка співала», були акторами і актрисами. Чехов-гімназист видавав гумористичні журнали, придумував підписи до малюнків, писав гумористичні розповіді, сценки.

Гімназійний період Чехова був важливим періодом дозрівання і формування його особистості, розвитку її духовних основ. Гімназичні роки дали Чехову величезний матеріал для письменницької роботи. Найтиповіші і колоритні постаті з'являться пізніше на сторінках його творів. Можливо, однією з таких фігур був і його вчитель математики Е. І. Дзержинський 

1879-го року він закінчив гімназію в Таганрозі. Того ж року він переїхав до батьків у Москву і вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався у відомих професорів: М. Скліфосовського, Г. Захар'їна та інших. Також 1879-го брат Антона Іван отримав місце вчителя в підмосковному місті Воскресенську. Йому виділили простору квартиру, де могла би проживати навіть родина. Чехови, котрі жили у Москві тісно, ​​приїжджали на літо до Івана у Воскресенськ.

1881-го року Антон Чехов познайомився з доктором П. А. Архангельським, завідувачем Воскресенської лікарні (Чікінской лікарні). З 1882 року, будучи студентом, він вже допомагав лікарям приймати пацієнтів. 1884-го року Чехов закінчив курс університету і почав працювати повітовим лікарем у Чікінской лікарні.
Потім він працював у Звенигороді, де певний час завідував лікарнею.
1876-го року родина Чехових переїхала в Москву. Проте Чехов залишився до закінчення навчання в Таганрозі, заробляючи собі на життя репетиторством.

Дорослі роки життя
1879 року переїхав до Москви, аби згодом вступити до університету на медичний факультет. 1880 року у 10 номері журналу «Стрекоза» виходить його перший друкований твір. 1886 року Чехов їде в Петербург, де А. С. Суворін пропонує йому стати редактором газети «Новое время». З весни 1885 року сім'я Чехових переїжджає до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. Тим часом Антон Павлович пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887). Від початку співпраці з редакцією газети Чехов відмовляється від свого псевдоніму і підписується повним прізвищем.

1887 поставлена перша п'єса Чехова «Иванов».
1888-го сім'я Чехова переселяється в маєток Лука, біля Сум, Харківської губернії, на дачі поміщиків Лінтвар'євих, аби провести там весну й літо.
У Москві Чехови не відразу визначилиь із місцем проживання, та нарешті вибрали кінцевий варіант: будинок на Садово-Кудринській, де жили у 1886–1890. Тут Чехов написав понад сотню повістей. 1890 року Чехов вирушає до Сибіру, а згодом відвідує Сахалін — місце заслання каторжників.

1892 року Чехов купує помістя в Меліхово. Тут він не лише багато пише у період розквіту його творчості, але й отримує значну медичну практику. 1897 року у Чехова різко загострився туберкульозний процес. Від цього його здоров'я настільки слабне, що лікарі прописують йому вирушити на південь. Тому Чехов купує невеличку ділянку землі в Ялті і починає там будувати дачу.

У травні Чехов одружується з О. Л. Кніппер — відомою російською акторкою Московського Художнього театру.

Творчість
У 1880 , будучи студентом першого курсу, Чехов помістив в журналі «Бабка» розповідь «Лист до вченого сусіда» і гумореску «Що найчастіше зустрічається в романах, повістях тощо» . Це був його дебют у пресі.
У наступні роки Чехов писав оповідання, фейлетони, гуморески — «дріб'язок» під псевдонімами Антоша Чехонте і Людина без селезінки або їх варіантами, або зовсім без підпису, у виданнях «малої преси», переважно гумористичних: московських журналах «Будильник», «Глядач» та ін і в петербурзьких гумористичних тижневиках «Осколки», «Стрекоза» 

1885 — 1986 роки — період розквіту Чехова як «белетриста-мініатюриста» — автора коротких, в основному гумористичних оповідань. У той час, за його власним визнанням, він писав по розповіді на день. Сучасники вважали, що він і залишиться в цьому жанрі, але навесні 1886 він отримав лист від відомого російського літератора Д. В. Григоровича, де той критикував Чехова за те, що він витрачає свій талант на «дріб'язок».

Чехов прислухався до цих порад. З 1887 він все менше співпрацював з гумористичними журналами; було перервано співпрацю з «Будильником». Його оповідання ставали все довшими і серйозніше. У тому ж, 1887 році він відправився в подорож на південь, в рідні місця; пізніше він їздив по «гоголівських місцях», в Крим, на Кавказ. Поїздка на південь оживила спогади Чехова про проведену там молодості і дала йому матеріал для «Степу», першого його твори в товстому журналі — «Північний вісник» . Дебют у такому журналі привернув велику увагу критики, набагато більше, ніж до якого-небудь попереднього твору Чехова.

В кінці 1880-х років в манері Чехова з'явилася особливість, яку одні сучасники вважали перевагою, інші недоліком, — навмисна неупередженість опису, підкреслене відсутність авторської оцінки. Особливо цією межею виділяються «Спати хочеться», «Баби» і «Княгиня».

Сахалін
Рішення поїхати саме на Сахалін було остаточно ухвалено, очевидно, влітку 1889.
Шлях через Сибір зайняв кілька місяців, за які Чехов написав дев'ять нарисів, об'єднаних під загальною назвою «Із Сибіру». На Сахалін Чехов прибув 11 (23) липня. За кілька місяців перебування на ньому Чехов спілкувався з людьми, дізнавався історії їх життів, причини посилання і набирав багатий матеріал для своїх нотаток.
Повертався Чехов восени і взимку 1890-го, за Індійського океану через Суецький канал, відвідавши по дорозі острів Цейлон. 7 (19) грудня рідні зустрічали його в Тулі. У наступні 5 років Чехов писав книгу «Острів Сахалін». Що стосується художньої творчості, подорож на Сахалін, по власному визнанню Чехова, справила величезний вплив на всі його подальші твори.

З 1890 по 1892, після повернення до Москви з поїздки по Сахаліну, Чехов оселився в невеличкому двоповерховому флігелі на Малій Дмитрівці. Тут він працював над книгою «Острів Сахалін», розповідями «Стрибуха», «Дуель», «Палата № 6».

З 1892 по 1899 роки Чехов проживав у підмосковному маєтку Меліхово. За роки «меліховського сидіння» було написано 42 твори. Пізніше Чехов багато подорожував по Європі. Останні роки Чехов, у якого загострився туберкульоз, для поправки здоров'я, постійно живе у своєму будинку під Ялтою, лише зрідка приїжджаючи в Москву.
У 1900 р., при перших же виборах у Пушкінське відділення академії наук, Чехов був вибраний в число його почесних академіків. У 1902 Чехов відмовився від звання академіка.

Дякую за увагу!