Презентація на тему «Анна Кареніна» (варіант 5)

Підготувалаучениця 10 класуМіланець Діана
Анна Кареніна
Лев Миколайович Толстой

АННА КАРЕНІНА
Образ Анни Кареніної – найскладніший у романі. Анна незвичайна, талановита молода жінка, сповнена сил та енергії, народженна для щастя, гине, зіткнувшись з брехнею вищого світу, в якому вона виросла і отримала виховання.

«…Рішучими легкими кроками вийшла з потягу. І, як тільки брат підійшов до неї, вона рухом, вражаючи Вронського своєю рішучостю і грацією, обхватила брата лівою рукою за шию, швидко притягла до себе і міцно поцілувала»« - Прощавай, моя подруго,- відповідала графиня . – Дайте поцілувати ваше хорошеньке обличчя. Я просто, по старичому, прямо говорю, що полюбила вас.Кареніна, бачачи, від душі повірила і зраділа цьому. Вона почервоніла, трішки нахилилась, підставила своє лице до графині, знову випрямилась і з тією ж усмішкою, подала руку хвилюючому Вронському. Він потиснув маленьку йому подану руку, і як чомусь особливому, зрадів цьому енергійному потисканню, з яким вона міцно і сміливо відкинула його руку. Вона вийшла швидкою ходою, так дивно легко носивши її достатньо повне тіло»
Перша зустріч з героїнею

Анна надзвичайна, приваблива та щира, але при цьому пристрасна,нещасна, винна і жалюгідна, ці всі риси поєднались в цій людині. На долю героїні значно вплинули закони суспільства тих часів , трагічна роз'єднаність та нерозуміння в родині.Анна не може бути щасливою, зробивши інших людей нещасними та порушуючи закони моралі та відповідальності.

Анна – жінка чесна,відкрита, щира, любить життя, але сама заплутується в складних і фальшивих стосунках з чоловіком.
На початку твору Анна постає перед нами молодою привабливою жінкою з вищого суспільства.Вона весела, доброзичлива, приємна у спілкуванні. При цьому вона зразкова мати та дружина, що більш за все любить свого сина.
Її стосунки з чоловіком Олесієм Кареніним зовні виглядають зразковими, але це все фальш, штучні стосунки.Анну з чоловіком пов'язує не більше ніж повага, а не любовні почуття.Зустріч з Вронським змінює Анну кардинально. Вона починає відчувати справжню жагу до життя та кохання. Її невблаганно тягне нове почуття до Вронського, сила, якій вона не може чинити опір.

«В цей перший період своєї свободи і швидкого одуження почувала себе непрощенно щасливою і повною радості життя»-Я нічого не хочу доказувати, я просто хочу жити; нікому не робити зла, крім себе»- «.. Я бажаю їй ніколи прощати мене. Щоб простити, потрібно пережити те, що я пережила, а від цього убережи її Бог»- «Моє кохання робиться все пристраснішим і себелюбивим, а його все гасне і гасне»- «Вмерти! Він буде розкаюватись, буде жаліти мене, буде любити, буде страждати без мене!»
Цитати:
Анна про себе

«В цей перший період своєї свободи і швидкого одуження почувала себе непрощенно щасливою і повною радості життя»-Я нічого не хочу доказувати, я просто хочу жити; нікому не робити зла, крім себе»- «.. Я бажаю їй ніколи прощати мене. Щоб простити, потрібно пережити те, що я пережила, а від цього убережи її Бог»- «Моє кохання робиться все пристраснішим і себелюбивим, а його все гасне і гасне»- «Вмерти! Він буде розкаюватись, буде жаліти мене, буде любити, буде страждати без мене!»
Цитати:
Анна про себе

Інші герої про Анну:
- «Жінки з тінню зазвичай дурно закінчують»;- « Більшість молодих жінок..приготували ті грудки бруду, які вони кинуть в неї»- Крім розуму, грації, краси, в ній була правдивість…Яка дивуюча, мила і жалюгідна жінка»- «Все було так просто, спокійно і гідно і в її позі і в одязі, і в рухах, що нічого не могло бути природнішого»- Вона просить тільки про одне- вивести її із того неможливого положення, в якому вона знаходиться»- Все така ж і також приваблива…Але щось жалюгідне в ній є»- «Вона закінчила, як і повинна була закінчити така жінка. Навіть смерть вона обрала підлу, низьку…Себе погубила і двох прекрасних людей – свого чоловіка і свого нещасного сина»

Анна на балу у Облонських
«Анна була не в ліловому, як того хотіла Кіті, але в чорній, низько зрізаній бархатній сукні, яка відкриває її витончені, як у старої слонової кістки, повні плечі і груди і округлі руки з тонким крихітним запястям..На голові у неї, в чорному волоссі, була маленька гірлянда незабуток і така ж на чорній стрічці пояса між білими кружевами. Зачіска її була непомітна. Помітні були тільки, прикрашуючи її, коротке курчаве волосся, завжди спадаючи на потилиці і скронях. На витонченій міцній шиї була нитка перлин»

БАЛ

Анна і її діти.
Становище героїні трагічне, і повністю цей трагізм виступає коли Анна довго не бачиться з сином, і хочу повернути його, але вона не може сказати про це Вронському , бо він не зрозуміє усієї глибини її нещастя, це й є плата за їхнє кохання.Анну дуже часто критикують за бездушність до дочки Вронського. На перший погляд здається дивним, що Анна, була такою хорошою, люблячою, доброю мамою для Серьожи, але не змогла стати такою ж мамою для маленької Анечки. Насправді Анна не змогла дарувати своє кохання і ніжність молодшій дитині після того, як кинула , тобто зрадила старшу дитину. Коли вона підходила до доньки , почуття вини починало дорікати їй, і серце розривалось на частини. Якщо ж неможливо дарувати кохання, ласку, ніжність обом дітям, тоді краще нікому її не дарувати.

Анна з Серьожою

Досить символічна є залізнична станція. Саме з неї все розпочалось коли Анна приїхала до свого брата і вперше зустріла Вронського, а він її. І там все і закінчилось. Після останньої суперечки з Вронським Анна опиняється на залізничній станції. Вона йде, така вродлива, що всі обертаються, а жінка просто не знає, куди їй іти. До станції підходить товарний потяг, і Анна згадала про розчавленого чоловіка в день її першої зустрічі з Вронським, і в цю мить вона розуміє що робити, і кидається під поїзд.«Туди! – Сказала вона собі, дивлячись у тінь вагона, на змішаний з вугіллям пісок, яким були засипані шпали, - туди, на саму середину, і я покараю його і врятуюсь від усіх і від себе!» »

Досить символічна є залізнична станція. Саме з неї все розпочалось коли Анна приїхала до свого брата і вперше зустріла Вронського, а він її. І там все і закінчилось. Після останньої суперечки з Вронським Анна опиняється на залізничній станції. Вона йде, така вродлива, що всі обертаються, а жінка просто не знає, куди їй іти. До станції підходить товарний потяг, і Анна згадала про розчавленого чоловіка в день її першої зустрічі з Вронським, і в цю мить вона розуміє що робити, і кидається під поїзд.«Туди! – Сказала вона собі, дивлячись у тінь вагона, на змішаний з вугіллям пісок, яким були засипані шпали, - туди, на саму середину, і я покараю його і врятуюсь від усіх і від себе!» »

ДЯКУЮ ЗА ПЕРЕГЛЯД:3