Презентація на тему «Адам Міцкевич» (варіант 1)
Адам Міцкевич
Життєвий шлях. Дитинство. Юність
Адам Міцкевич(24.12.1798-26.11.1855)-Народився на хуторі Заоссє, біля Новогрудка, нині Білорусь, в сім'ї адвоката та збіднілого білоруського шляхтича Миколи Міцкевича. Мати поета походила з сімї хрещених євреїв-франкістів. Рано втративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. У 1815 році був зачислений «казеннокоштним» студентом Віленського університету. Міцкевич у Вільно видає два невеликих томики У 1822 і 1823 році за допомогою близьких «Поезій». За організацію і участь у підпільних товариствах у 1824 р. був висланий у віддалені губернії Польщі, а згодом у листопаді прибув до Петербурга, звідки потрапив у Одесу, де працював учителем у Ришельєвському ліцеї. В Україні він залишався понад дев'ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балади «Воєвода» і «Дозор».
Адам Міцкевич і українська культура
Творчість Адама Міцкевича відома в Україні з 20-30-х років XIX століття завдяки перекладам і переспівам Петра Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, О. Шпигоцького Поезією Адама Міцкевича захоплювався Тарас Григорович Шевченко. Згодом його твори переклали Іван Франко, Леся Українка, Максим Рильський,Микола Бажан, Андрій Малишко та Іван Драч. Переклад архітвору Міцкевича, великої епічної поеми «Пан Тадеуш», який здійснював М. Рильський від середини 1920-х до початку 1960-х рр., одноголосно визнаний фахівцями за найкращу інтерпретацію поеми іншою мовою.
Перли видатних людей про Міцкевича
Донині Міцкевич для поляків: це — найсвященніша і найпрекрасніша легенда, романтичне сяйво якої не втрачає своєї привабливої чарівності та краси.
В.Ходасевич
Найбільший поет польської нації і один із найгеніальніших людей, яких видало людство.
І.Франко
Німець Гете, англієць Байрон, росіянин Пушкін, українець Шевченко, поляк Міцкевич підносяться над глухим шумом віків і говорять братніми голосами про найкращі прагнення і сподівання своїх народів, про найвищі чуття і найсвітліші думки всього людства, за те ж і звемо ми їх великими
М.Рильський
Цікаві факти із життя Міцкевича
Незважаючи на привабливу зовнішність і витонченість манер Міцкевича, його особисте життя не складалося. Близько 1818 р. він закохався в дівчину з багатої шляхетської родини Маріанну (Марилю) Верещак, але вона вийшла за іншого. У 1830 р. Міцкевич мало не одружився з донькою знаменитого американського письменника Фенімора Купера. Переживши ще кілька закоханостей, лише в 36 років Міцкевич одружився з донькою співачки Марії Шимановської — Целіною. Але повного щастя і спокою не знайде він і в подружньому житті, через важку хворобу дружини, яку лікарі пов'язували з психічними відхиленнями. Із шести дітей Міцкевича вижили лише четверо, свою ж першу доньку Міцкевич назвав Марилею — на честь Марилі Верещак, світлі почуття до якої зберіг на все життя.
В роки свого перебування в Росії Міцкевич був знайомий з багатьма визначними російськими письменниками. Саме на російський період припадає перший літературний успіх і широке визнання поетичного таланту Міцкевича. В той час, як варшавські літе - ратурні критики не поспішали з офіційним визнанням поета Міцкевича, його талантом захоплювалися провідні представники російської літературної і суспільної думки. Восени 1826 р. Міцкевич познайомився з Пушкіним. Міцкевич згадується в багатьох творах російського поета.
За свідченням його сучасників, Адам Міцкевич вирізнявся освіченістю, витонченістю манер, увічливістю і вмінням підтримувати розмову як у світських салонах, так і в колі друзів. В його манері одягатися було щось високе і благородне. Говорив Міцкевич тихо, плавно і завжди дуже логічно. Так він і писав — плавно, швидко і майже без виправлень. Дописавши поему «Фарис», він виправив у ній лише два слова.
За свідченням його сучасників, Адам Міцкевич вирізнявся освіченістю, витонченістю манер, увічливістю і вмінням підтримувати розмову як у світських салонах, так і в колі друзів. В його манері одягатися було щось високе і благородне. Говорив Міцкевич тихо, плавно і завжди дуже логічно. Так він і писав — плавно, швидко і майже без виправлень. Дописавши поему «Фарис», він виправив у ній лише два слова.
