Презентація на тему «Іван Вишенський» (варіант 3)

Іван Вишенський
Послання до єпископів

 
Твір починається з глузливого звернення до архієпископа Михайла та ще п'яти єпископів, які підписали унію:
«Вельможним їх милості панам». До автора «Послання» дійшов плід їхнього «подвигу, праці, ретельності і старання, писання під назвою «Обо­рона згоди з латинською церквою і вірою, що служить Риму». Характе­ризуючи своїх ідейних супротивників, як «піклувальників і будівничих тієї названої згоди, унії зміїної, як її зве руський народ», він запитує, де й хто з них виконував шість заповідей Христових: голодних нагодував, спраг­лих напоїв, мандрівних упокоїв, голих зодяг, хворим послужив, у темни­цях одвідував?..»
Чи не самі «їхні милості» чинять голодними і спраглими «бідних підда­них», забирають пожертви на прогодування сиріт церковних та тягнуть з гумна стоги та ожереди. Разом із своїми слугами пожирають «отих труд і піт кривавий», горілки проціджувані курять, пиво добірне варять і «в прірву ненаситного черева вливають».

Тоді як самі єпископи об'їдаються, сироти церковні терплять від голо­ду і спраги, а піддані з дітьми змушені урізати собі пайку хліба, боячись, що не дотягнуть до нового урожаю.
Де вони голих одягали? Чи не самі забирають у людей коні, воли, вівці, податки грошові живцем здирають, у непогідь гонять на важку роботу. Самі ж «яко ідоли» на місці сидять, а якщо й трапиться того «трупа обідолотвореного» кудись перенести, то тільки на колисках, немов дома сидячи, пе­реносяться.
Отак, висмоктавши з своїх підданих їхню кров, силу і працю, своїх при­служників у дорогі сукна вдягають, щоб приємним виглядом їх тішитись. Між тим у бідолашних людей немає навіть «сірячини путящої», аби наготу свою прикрити.
Єпископи повні мішки грішми золотими напихають, «а тії бідаки ше­ляга, за віщо сіль купити, не мають». Чи не для того вони єпископства до­магались, щоб більше майна, маєтностей та прибутків у церкві Божої здобути? Щоб у достатках розкішних, «яку маслі плавати?»

Дочок вони багатим приданим єпископським наділяють, зятям титули найславніші надали.
Далі І. Вишенський наводить приклади розкішного життя та великих статків каштеляна Потія, архієпископа Рогози, який колись був лише не­багатим шляхтичем, єпископа Кирила Терлецького

Серед письменників Давньої української літератури найвідатнішім полемістом кінця XVI - качану XVII век БУВ Іван Вишенський. На шкода, біографічніх відомостей про цього письменника-полеміста Дуже мало: Ліше ті, что БУВ ВІН ЛЮДИНОЮ освіченою, а в 30-35 років постригся в ченці, ставши монахом-аскетом, переселівся у Грецію на Святу гору, на Афон. На Афоні І. Вишенський почав свою Літературну діяльність як письменник-полеміст, твори которого пробуджувалі в народі антікатоліцькі ї антіфеодальні настрої.  Спадщина І. Вишенського - Це шістнадцять відоміх сучасности літературознавству творів, Які за життя полеміста пошірюваліся в рукописних списках. Найвідоміші твори І. Вишенського - Це «Послання до єпіскопів», «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «вікриття диявола-світодержця» та Інші.