Презентація на тему «Іван Скоропадський»

Іван Скоропадський
Гетьман Лівобережної України 1708—1722 pp.

Іва́н Скоропа́дський (1646 - †14 липня 1722) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Представник козацького роду Скоропадських. Старший син Іллі Скоропадського. Генеральний бунчужний (1698-1699), генеральний осавул (1701-1706), стародубський полковник (1706-1708). Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі російського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти російським планам ліквідації козацької автономії.

Народився у 1646 р. у м. Умані в родині козацького старшини. Після зруйнування турками Умані у 1674 р. разом з братами переїхав у Лівобережну Україну, де вступив на службу до гетьмана І. Самойловича. Обіймав посаду військового канцеляриста, виконував важливі дипломатичні місії. З 1701 по 1706 р. був генеральним осавулом, згодом — полковником Стародубського полку.

У 1708 р. на старшинській раді у місті Глухові Скоропадського було обрано гетьманом після І. Мазепи. Під час Північної війни 1700—1721 pp. в універсалах Скоропадський закликав населення України боротися разом з російським військом проти шведських загарбників. У 1709 р. він брав участь у Полтавській битві.

У 1708 р. на старшинській раді у місті Глухові Скоропадського було обрано гетьманом після І. Мазепи. Під час Північної війни 1700—1721 pp. в універсалах Скоропадський закликав населення України боротися разом з російським військом проти шведських загарбників. У 1709 р. він брав участь у Полтавській битві.

Під час правління І. Скоропадського посилилася залежність гетьманського управління від царського уряду — запроваджувався контроль за збиранням податків, витратами на утримання адміністративного апарату, козацького війська тощо. Решетилівські статті 1709 р. (договірні умови гетьмана Скоропадського з царським урядом), підтвердивши феодальні привілеї козацької старшини, закріплювали право царських урядовців втручатися у справи місцевого управління. Таким чином, діяльність гетьманської адміністрації почали контролювати царські резиденти, а в 1722 р. з цією метою було створено Малоросійську колегію, якій підпорядковувалися адміністративні й судові органи гетьманського управління Лівобережної України.

Після цього на українську автономію почався форсований наступ. Гетьманську резиденцію було перенесено з Батурина до Глухова, ближче до російського кордону, біля особи гетьмана з'явився російський резидент-наглядач, посилились економічні утиски й експлуатація демографічного потенціалу. Крім того, росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння, що фактично спричинило появу значних непідконтрольних гетьману територій, на яких їхні власники насаджували вивезене з Росії кріпацтво. І. Скоропадський належав до великих землевласників, проте головна мета його політики спрямовувалась на захист прав України та її народу.

Після цього на українську автономію почався форсований наступ. Гетьманську резиденцію було перенесено з Батурина до Глухова, ближче до російського кордону, біля особи гетьмана з'явився російський резидент-наглядач, посилились економічні утиски й експлуатація демографічного потенціалу. Крім того, росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння, що фактично спричинило появу значних непідконтрольних гетьману територій, на яких їхні власники насаджували вивезене з Росії кріпацтво. І. Скоропадський належав до великих землевласників, проте головна мета його політики спрямовувалась на захист прав України та її народу.

Підсумок
У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, аби боронити права української держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіційної російської термінології щодо «изменника» Мазепи (вважав її блюзнірською). Натомість називав його звичайним «бувшим гетьманом» або «нашим антецесором». Скоропадський протестував проти російських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Олександра Меншикова), був проти утворення Малоросійської колеґії. Звичайно, всі ці заходи Скоропадського не могли вплинути на Петра І, який, всупереч своїм урочистим обіцянкам зберігати автономні права України, у критичний момент переходу Мазепи на бік Швеції вирішив ліквідувати гетьманський устрій.

Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створення нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.

Гамаліївський монастир

Церква Предтечі

Поштова марка України

Сім'я
Дружина (від 1675): Пелагія Каленикович (Калениченко) — донька чернігівського полковника.
Донька: Ірина Іванівна Скоропадська (1679-1744)
+ Семен Лизогуб, бунчуковий товариш.
Дружина (від 1700): Анастасія Маркович, донька прилуцького орендаря, єврейського вихреста.
Донька: Уляна Іванівна Скоропадська (9 березня 1703 - 13 березня 1733)

Помер 14 липня 1722 р. Похований у Гамаліївському монастирі поблизу Глухова.