Презентація на тему «Жук Андрій Ілліч»
Жук Андрій Ілліч
Псевдоніми :
Андрієнко;
Ільченко;
Вовчанський;
Хрущ;
Беволит;
Критський.
український громадсько-політичний діяч;
дипломат;
публіцист;
один з провідних діячів Української Центральної Ради;
науковець;
кооператор;
геополітик.
Народився 1 липня 1880 року в с. Вовчок. Походив з родини потомственних козаків. Закінчивши 3-річну парафіяльну школу, подальшу освіту здобув самотужки.
Працював помічником волосного писаря Вовчанського правління, помічником письмоводителя земського дільничного начальника, писарем волосного суду.
Був членом місцевого українського гуртка, яким керували Микола Порш і О. Кірст
Від 1898-го канцелярист Лубенської повітової земської управи. Під впливом С.Андрієвського, В.Шемета, В.Леонтовича, родини Яновських активно включився в український рух.
З 1901 почав друкуватися, перша публікація з'явилася в «Літературно-науковому вістнику»
В тому ж році одержав посаду в Полтавські губернії, начальником якого був О.Русов. Незабаром переїжджає в містечко Білопілля, де за протекцією В.Леонтовича працює урядовцем на залізничній станції.
1901—1902 як неблагонадійний був взятий до війська, восени 1902 у зв'язку з хворобою комісований. Переїхав до Харкова 1903, намагався створити гурток РУП серед співробітників залізниці. Поширював нелегальну літературу на станції Люботин, був заарештований, у жовтні 1904 попав під амністію й вийшов з харківської в'язниці.
Від 1905 — один з лідерів Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії, член ЦК УСДРП, співробітник друкованих партійних органів«Селянин», «Гасло» та інших.
В подіях революції 1905—1907 брав участь як сільський агітатор разом з одним із засновників РУП Д.Антоновичем.
1906 вдруге заарештований і ув'язнений до київської Лук'янівської тюрми.
1907 разом із членами ЦК Української соціал-демократичної робітничої партії В.Винниченком і В.Степанківським вийшов з тюрми під грошову заставу родини Юркевичів.
Після звільнення виїхав за кордон — мешкав у Львові, працюючи у РСУК. Займався публіцистичною діяльністю, співпрацював з газетами соціал-демократичного («Земля і Воля», «Праця») і націонал-демократичного («Діло», «Рада») напряму, редагував журнали («Економіст» і «Самопоміч»).
В 1914-1918 роках Андрій Жук — один з засновників і чільних членів Союзу Визволення України, Головної Української Ради, Загальної Української Ради.
Деякий час допомагав редагувати ілюстрований український інформаційний місячник французькою мовою, орган СВУ — «La Revue Ukrainienne».
Від 1909 почав підтримувати «ревізіоністичну» течію в УСДРП, ініціює загальнопартійну дискусію про висунення на чільне місце в програмі національне питання, про шукання союзників у таборі націонал-демократії, пропагує ідею української державної незалежності.
1911 разом зі своїми прихильниками В.Дорошенком, В.Степанківським та О.Назаріївом був виключений з УСДРП з її лідерами Л.Юркевичем, М.Поршем і В.Винниченком. Відтоді вважав себе продовжувачем надкласових традицій РУП. Був ініціатором і учасником березневої наради наддніпрянських емігрантів, на якій було створено групу «Вільна Україна», що ставила своїм завданням пропаганду ідеї незалежної України.
1912р. заснував Український інформаційний комітет, на основі якого з початком Першої світової війни був утворений Союз визволення України (СВУ).
У серпні 1914 переїхав до Відня.
Згодом член Головної української ради (1914—15),
ЗУР від Наддніпрянської України (1915—16)
Боєвої управи УСС (1915—20).
Перебував на дипломатичній службі в посольстві Української Держави, згодом УНР, у Відні та радник МЗС УНР.
Був одним з співробітників Симона Петлюри.
З 1930 р. відійшов від активної політики, жив у Львові, керував статистичним бюро Ревізійного союзу українських кооперативів, редагував часописи «Хортиця» і «Крайова Кооперація». Автор численних статей з суспільно-політичних і економічних проблем.
Помер 3 вересня 1968 році
У листі до В.Липинського від 5 березня 1920 р. він писав:
“Я уважаю, що в теперішнім моменті рятування нашої національної справи треба підпорядкувати під більшовизм.
І хай се починають робити ті люди, які можуть говорити з більшовиками спільною мовою”.
А.Жук був демократом й людиною лівих поглядів. Стаючи на шлях реальної політики, А.Жук пропонував шукати порозуміння з більшовиками, був проти польської орієнтації С.Петлюри.
Дякую за увагу!