Презентація на тему «Засоби масової інформації» (варіант 1)

Підготувала: Климчук Д.
Учениця 11-А класу
Перевірила: Юшко Ю. В.
Презентація на тему «Засоби масової інформації»

План
1. Засоби масової інформації.
2. Преса.
3. Телебачення.
4. Інтернет-ЗМІ.
5. Розвиток засобів масової інформації.
6. Головні функції ЗМІ.
7. Характерні риси засобів масової інформації.
8. Політичне маніпулювання.
9. Способи політичного маніпулювання.
10. Цензура.
11. Свобода і цензура в сучасних ЗМІ.
12. Висновок.
13. Список використаної літератури.

Засоби масової інформації – це періодичні друковані видання та інші засоби поширення інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб з метою їх оперативного інформування про події та явища у світі, окремій країні, певному регіоні, а також на виконання певних соціальних функцій.

Преса — друковані засоби масової інформації (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Під пресою розуміють газети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені, рідше книги, листівки, що мають визначений тираж.

Телеба́чення— загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації.
Телебачення не знає ані політичних, ні географічних меж, долає простір та палестинці час. Воно робить людини співучасником подій, навіть, здійснені ж без нього.
Телебачення створює фон нашому житті, змінює наші звички, привертає до обговоренню різних проблем, формує суспільну свідомість.

Інтернет-ЗМІ (інтернет-видання, інтернет-газета) — регулярно оновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації і користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію).

Інформація спочатку поширювалась усно, а з розвитком писемності – письмово: на папірусі, папері, камені. Газети, які дещо нагадували сучасні, виникли після винаходу Йоганном Гутенбергом у 1450 р. друкарського станка.
Наступний прорив у розвитку ЗМІ відбувся у ХІХ ст. із винаходом телеграфу, телефону та радіо. На початку ХХ ст. розпочали регулярно транслювати радіопередачі, а з 30-х років минулого століття в наше життя упевнено ввійшло телебачення. Радянський Союз транслював першу телевізійну програму в 1939 р., а регулярне мовлення розпочалося 1946 р. в Москві.
Справжня революція відбулась із винаходженням Інтернету, комп'ютерних мереж, електронної пошти.

До головних функцій ЗМІ в демократичному суспільстві належать такі:інформаційна – отримання й поширення інформації про найважливіші події в суспільстві, яка впливає на формування громадської думки з різних питань;
освітня – ЗМІ доносять до громадян певні знання, які в подальшому дозволяють їм орієнтуватися в суперечливих потоках інформації;
політичної соціалізації – через ЗМІ громадяни засвоюють певні стандарти політичної поведінки, цінності й норми, що дозволяють їм адаптуватися до реальності;
контролю за діяльністю суб'єктів влади, їх критики – ЗМІ інформують як про позитивні, так і про негативні факти діяльності уряду, окремих посадовців;
Мобілізаційна – ЗМІ спонукають людей до певних дій чи до бездіяльності.

Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше виступають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.

Характерні риси засобів масової інформації:
публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);
наявність спеціальних технічних засобів;
непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів;
непостійний характер аудиторії;
переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.

Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Думку про першість телебачення за ступенем охоплення населення України підтверджують результати опитування "Української маркетингової групи" .

ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення.

Історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх.

Політичне маніпулювання
Під поняттям "політичне маніпулювання" розуміють приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії (бездіяльності) всупереч власним інтересам. Маніпулювання здійснюється непомітно для тих, ким управляють; воно не тягне за собою безпосередніх жертв і крові, не потребує величезних матеріальних затрат. Політичне маніпулювання переважно ґрунтується на систематичному впровадженні у масову свідомість соціальнонолітичних міфів.

Способи політичного маніпулювання:
пряма підтасовка фактів;
замовчування невигідної інформації,
розповсюдження брехні та наклепів;
напівправда (висвітлення конкретних, незначущих деталей при одночасному замовчуванні більш важливих фактів або загальна неправдива інтерпретація подій);
навішування ярликів для компроментації політиків чи політичних ідей тощо.

Цензура – це контроль офіційної влади за змістом, випуском та поширенням друкованої продукції, змістом і виконанням (показом) сценічних постановок, радіо- й телевізійних передач, а інколи й приватного листування (перлюстрація) з метою недопущення або обмеження поширення ідей та відомостей, які ця влада визнає за небажані чи шкідливі.

Свобода і цензура в сучасних ЗМІ
Ми часто говоримо про свободу слова та цензуру в Україні. Але чи насправді вони існують в нашій державі і в сучасних ЗМІ. Перша, мабуть ні, а остання діє, але в спосіб який обмежує права громадян України. Засоби масової інформації в Україні знаходяться під абсолютним контролем влади. Ззовні ситуація можливо виглядає не так погано і немає такого жорсткого контролю який був за часів Кучми. Але час від часу виходять наяв факти, які свідчать про протилежне.
Є і цензура в Україні. Діапазон її застовування достатньо широкий – це й пряма цензура у формі «замовлень», або «нарядів» (які матеріали варто чи не варто випускати), цензура і держзамовлення, що впроваджується шляхом зняття сюжетів, прогам та публікацій, які присвячуються проблемам навмисно нерозголошеним для широкої громадськості, цензура в образі інституту акредитації, який має законні повноваження позбавляти права на існування будь-яке виданная. А нинішня політична, соціальна та економічна ситуація в Україні спонукає до роздумів та запитань, чи будуть колись існувати вільні демократичні ЗМІ, свобода слова та правильно застосовувана цензура в Україні.

Висновок.
Зазнаючи оновлення, система засобів масової інформації в умовах національного відродження виступає як ефективний інструмент суспільного впливу й досягнення громадянської злагоди, що є важливим фактором функціонування сучасного демократичного суспільства.

Список використаної літератури:
1. http://referatcentral.org.ua
2. http://uk.wikipedia.org/wiki
3. http://blog.i.ua/user/1444501/173334