Презентація на тему «Випадкові винаходи людства»

Випадкові винаходи людства
Томас Едісон говорив: «Все приходить до того, хто працює і вміє чекати». Але не завжди прогрес є метою. Деякі геніальні ідеї приходять в голову абсолютно випадково

Історія показує, що деякі наукові відкриття, в тому числі ті, які перевернули світ, були зроблені абсолютно випадково.Досить згадати Архімеда, який, опустившись у ванну, відкрив закон, згодом названий його ім'ям про занурення у воду тіла і виштовхуючій його силі, або Ньютона, на якого впало знамените яблуко. І нарешті, Менделєєва, що побачив свою таблицю елементів у сні.

Пеніцилін.
Цей антимікробний препарат народився в лабораторії англійського бактеріолога Олександра Флемінга в 1928 році. Причиною стала неохайність ученого, що часто забував мити лабораторний посуд після експериментів з бактеріями. Одного дня в одній з таких немитих колб Флемінг виявив цвіль, яка перемогла бактерії стафілокока. Після цього і з'явився перший антибіотик, що врятував і врятовує досі життя і здоров'я неймовірної кількості людей.

Застібка-липучка
В 1941 році швейцарський винахідник Жорж де Местраль вигулював свою собаку. Коли вони повернулися додому, виявилось, що пальто в Жоржа, як і шерсть собаки, покрите реп'яхами. Заради цікавості поглянувши на реп'ях через мікроскоп, Жорж розгледів гачки, завдяки яким рослина чіпляється до всього підряд.  Жорж змайстрував дві стрічки з такими ж дрібними гачками, які чіплялися б один за одного, — вийшла альтернативна застібка. Але масове виробництво липучок почалося лише через 14 років. Першими на озброєння їх прийняли космонавти: на липучки застібали скафандри.

Картопляні чіпси
Перші чіпси були зроблені клієнтові на зло. Це сталося в 1853 році. У місті Саратога-Спрінгс (штат Нью-Йорк, США) в одному з ресторанів спроможний клієнт, залізничний магнат Корнеліус Вандербільт, відмовився їсти не просмажену, товсто нарізану картоплю. Він викликав до себе чорношкірого шефа-кухаря Джорджа Крама і публічно його присоромив. Крам подав зарозумілому мільйонерові найтонші скибочки картоплі, зажарені до хрускоту. А Вандербільту це блюдо дуже сподобалося. У результаті в меню з'явилися саратогські чіпси. Спочатку чіпси подавалися виключно в дорогих ресторанах. А в 1890 році вони «вийшли» на вулицю.

Рентген
У XIX столітті багатьох вчених цікавили промені, що з'являються в результаті ударів електронів по металевій мішені. Проте відкрив рентгенівське випромінювання німецький вчений Вільгельм Рентген в 1895 році. Він піддавав різні об'єкти впливу даного випромінювання і, змінюючи їх, випадково побачив, як на стіні з'явилася проекція кісток його власної руки.

Мікрохвильова піча
У 1946 році інженер Персі Спенсер тестував магнетрон, що випромінює мікрохвильову радіацію. Під час тестів шоколад в його кишені розплавився. Персі припустив, що це сталося через магнетрон і помістив поруч із приладом зерна для попкорну. Отримавши попкорн, спенсер вирішив приготувати яйце, але воно вибухнуло. Все це привело його до думки, що низькочастотна енергія допомагає швидко готувати їжу, і через рік на прилавках з`явилася перша мікрохвильова піч.

Вулканізована гума
Навряд чи вас шокує звістка про те, що гуму для автомобільних покришок винайшов Чарльз Гудійр – він став першим винахідником, ім'я якого отримав кінцевий продукт.Непросто було винайти гуму, здатну витримувати перегони на максимальній швидкості і автомобільні гонки, про які почали мріяти всі з дня створення першого автомобіля. Та й взагалі, у Гудійра були всі підстави назавжди розпрощатися з кришталевою мрією юності – він раз у раз потрапляв у в'язницю, позбувся всіх друзів і ледь не уморив голодом власних дітей, невпинно намагаючись винайти міцнішу гуму (для нього це перетворилося майже на нав'язливу ідею).Отже, справа була в середині 1830-х. Після двох років невдалих спроб оптимізації і зміцнення звичайної гуми (змішування каучуку з магнезією і вапном) Гудійр і його сім'я вимушені були шукати притулок на покинутій фабриці і вудити рибу для прожитку. Тоді-то Гудійр і зробив сенсаційне відкриття: він змішав каучук з сіркою і отримав нову гуму! Перші 150 мішків гуми було продано уряду.Ах, так. Гума виявилася неякісною і абсолютно некорисною. Нова технологія виявилася неефективною. Гудійр був розорений – у котрий раз!Нарешті, в 1839 – не виключено, що після удару блискавкою або укусу скаженого собаки – Гудійр забрів в універсальний магазин із черговою порцією невдалої гуми. Люди, що зібралися в магазині, з цікавістю спостерігали за божевільним винахідником. Потім почали сміятися. У люті Гудійр шпурнув грудку гуми на гарячу плиту.Уважно вивчивши обгорілі залишки гуми, Гудійр зрозумів, що тільки що – абсолютно випадково – винайшов спосіб виробництва надійної, еластичної, водостійкої гуми. Так з вогню народилася ціла імперія.

Вулканізована гума
Навряд чи вас шокує звістка про те, що гуму для автомобільних покришок винайшов Чарльз Гудійр – він став першим винахідником, ім'я якого отримав кінцевий продукт.Непросто було винайти гуму, здатну витримувати перегони на максимальній швидкості і автомобільні гонки, про які почали мріяти всі з дня створення першого автомобіля. Та й взагалі, у Гудійра були всі підстави назавжди розпрощатися з кришталевою мрією юності – він раз у раз потрапляв у в'язницю, позбувся всіх друзів і ледь не уморив голодом власних дітей, невпинно намагаючись винайти міцнішу гуму (для нього це перетворилося майже на нав'язливу ідею).Отже, справа була в середині 1830-х. Після двох років невдалих спроб оптимізації і зміцнення звичайної гуми (змішування каучуку з магнезією і вапном) Гудійр і його сім'я вимушені були шукати притулок на покинутій фабриці і вудити рибу для прожитку. Тоді-то Гудійр і зробив сенсаційне відкриття: він змішав каучук з сіркою і отримав нову гуму! Перші 150 мішків гуми було продано уряду.Ах, так. Гума виявилася неякісною і абсолютно некорисною. Нова технологія виявилася неефективною. Гудійр був розорений – у котрий раз!Нарешті, в 1839 – не виключено, що після удару блискавкою або укусу скаженого собаки – Гудійр забрів в універсальний магазин із черговою порцією невдалої гуми. Люди, що зібралися в магазині, з цікавістю спостерігали за божевільним винахідником. Потім почали сміятися. У люті Гудійр шпурнув грудку гуми на гарячу плиту.Уважно вивчивши обгорілі залишки гуми, Гудійр зрозумів, що тільки що – абсолютно випадково – винайшов спосіб виробництва надійної, еластичної, водостійкої гуми. Так з вогню народилася ціла імперія.

Булочки з родзинками
Тут же варто згадати і про легенду, описану знавцем Москви журналістом та письменником Володимиром Гіляровським, про те, що булочку з родзинками винайшов знаменитий булочник Іван Філіппов. Генерал-губернатор Арсеній Закревський, що купив якось свіжу булочку, раптом виявив у ній таргана. Викликаний на килим Філіппов, схопив комаха і з'їв, заявивши, що генерал помилився – це була родзинка. Повернувшись в пекарню, Филіппов розпорядився терміново почати пекти булочки з родзинками, щоб виправдатися перед губернатором.

Суперклей
У 1942 році американський фізик доктор Гарі Кувер намагався відокремити прозорий пластик для оптичних прицілів портативного зброї. У ході експерименту він працював з ціанокрілатом, який міцно-міцно склеював тестові матеріали. Але лише через 6 років доктор Кувер усвідомив весь потенціал цієї речовини, якому не потрібно ні тиску, ні тепла. Саме так було створено суперклей. Цікавий факт - під час В`єтнамської війни суперклей використовували для затримання кровотечі у відкритих ранах. Ось такий винахід врятував безліч життів.

Небитке скло
Небитке скло широко використовується в автомобільній промисловості і будівництві. Сьогодні воно всюди, але, коли французький вчений (а також художник, композитор і письменник) Едуард Бенедіктус в 1903 році випадково упустив на підлогу порожню скляну колбу і вона не розбилася, що його дуже здивувало. Як виявилось, до цього в колбі зберігався розчин колодія, розчин випарувався, але стінки посудини були покриті його тонким шаром.У той час у Франції інтенсивно розвивалося автомобілебудування, і вітрове скло виготовляли із звичайного скла, що було причиною безлічі травм водіїв, на що і звернув увагу Бенедіктус. Він побачив реальну вигоду для врятування людських життів у використанні його винаходу в автомобілях, але автомобілебудівники порахували його дуже дорогим для виробництва. І лише через роки, коли під час Другої світової війни триплекс (таку назву отримало нове скло) використовувався як скло для протигазів, в 1944 Volvo застосувала його і в автомобілях.

Морозиво на паличці
Фруктове морозиво або навіть заморожений сік на паличці знають і люблять мільйони людей. Адже автор цього простого продукту відкрив спосіб створення такого морозива, коли йому було 11 років (відбувалося все це в 1905 році). Він висипав порошок типу "Юпі” або "Інвайт” у воду і забув все це випити. Чашку з усім цим хлопчина залишив на вулиці, в холодну пору року. І так, у воді він також залишив паличку для помішування. Після того, як все це замерзло, хлопчині продукт дуже сподобався.Він його показав усім друзям і забув про все це. Згадав про свій «винахід» він тільки через 18 років. Так з'явилося морозиво "Epsicles”. Ну, а інші виробники спати не стали, і випускали свої версії такого морозива. Результат ми бачимо сьогодні – тисячі видів фруктового морозива, соку на паличці і всіх інших.

СТІКЕРИ
Американський фізик Спенсер Сільвер винайшов клей, але самоклеючі листки для заміток були створені Артуром Фраєм. У 1968 році Сільвер намагався створити клей для ідеальної роботи з папером, який міг би утримувати папір на поверхні, але не сильним, щоб можна було зняти папір, не порвавши його. Крім того, він повинен був бути липким для багаторазового використання. Правда, в компанії, де працював Сільвер, нікого така ідея не зацікавила. До тих пір, поки Артур Фрай не став використовувати клей для приклеювання закладок в Псалтирі. Саме він запропонував використовувати речовину для створення липких багаторазових закладок. Так ідея набула популярності.
(Post-іt Notes)

СТРУМЕНЕВИЙ ПРИНТЕР
Інженер компанії Canon випадково поклав розпечений паяльник на ручку. І коли потекло чорнило виникла ідея для створення струменевого принтера.

 ДИНАМІТ
Динаміт відкрив Альфред Нобель. Коли він працював над нітрогліцерином, він намагався зробити його більш стабільним, щоб уникнути випадкових вибухів. Пляшечка з речовиною впала на підлогу, де було багато тирси. Тирса додала невелику стабільність - і бульбашка не вибухнула. Нобель поліпшив формулу, додавши нітрогліцерин в кремнезем. Так і з`явився динаміт.

ВАЗЕЛІН
Англійський хімік Роберт Чезбро в 1859 році помітив, що багато працівників нафтопромисловості скаржаться на воскову речовину - «парафін», яка накопичувалася в трубах нафтових насосів. Чезбро негайно взяв пробу речовини і почав експериментувати. Виявилося, що нафтове желе відмінно загоює рани і порізи. Хімік дав йому назву «вазелін». Спектр застосування вазеліну в той час був широкий - від чищення килима до очищення носа. Автор настільки вірив у чудодійні сили вазеліну, що все життя їв його по ложці в день. До речі, помер він у 96 років!

Мішок для сміття
Гаррі Василюк (Harry Wasylyk) (напевно родом з України) в 1950 році винайшов перший мішок для сміття. Василюк був винахідником й інженером й один раз до нього звернувся муніципалітет міста, що поставив завдання: зробити так, щоб побутові відходи не висипалися в процесі завантаження сміттєзбиральних машин. Василюк довгий час роздумував над створенням подоби пилососа, але рішення прийшло раптово. Хтось із його знайомих або домашніх (версії розходяться) кинув фразу: "Мені потрібна сумка для сміття!”. Василюк зміркував, що для операцій зі сміттям варто використати одноразові мішки й запропонував робити їх з поліетилену. Першим пластикові мішки для сміття став використовувати госпіталь міста Вінніпегу. Перші мішки для сміття, призначені для приватних осіб, з'явилися в 1960-і роки.

НЕРЖАВІЮЧА СТАЛЬ
Англійський металург Гаррі Бреарлі намагався створити сплав нержавіючої сталі для виробництва зброї. Нержавіюча сталь з`явилася, коли він змішав 12.8% хром з 0.24% вуглецем. Вийшов сплав, який був стійкий навіть до кислот оцту і лимонного соку. Пізніше винахідник зрозумів, що отриманий сплав ідеальний для столових приладів, які виготовлялися зі срібла і вуглецевої сталі та поступово приходили в непридатність через корозію.

ЧАЙНИЙ ПАКЕТИК
Торговець в Нью-Йоркському магазині Томас Салліван вирішив, що продавати чай в шовкових мішечках буде набагато зручніше. Після цього продажі чаю злетіли до небес. Виявилося, що покупці помилково опускали повні мішечки в окріп, і результат їм сподобався.

«Кока-Кола»
В 1886 році доктор і фармацевт Джон Пембертон (John Pemberton) намагався приготувати мікстуру на основі витяжки з листів південноамериканської рослини кока й африканських горіхів кола, що володіють тонізуючими властивостями. Пембертон спробував готову мікстуру й зрозумів, що вона має гарний смак. Він вважав, що цей сироп міг допомогти людям, що страждають від втоми, стресу й зубного болю. Фармацевт відніс сироп у найбільшу аптеку міста Атланти. У той же день були продані перші порції сиропу, по п'ять центів за склянку.Однак напій Coca-Cola з'явився в результаті недбалості. Випадково продавець, що розбавляв сироп, переплутав крани й налив газовану воду замість звичайної. Суміш, що вийшла, і стала "кока-колою”. Спочатку цей напій не мав великого успіху. За перший рік виробництва газування Пембертон витратив 79,96 дол. на рекламу нового напою, але зміг продати Кока-коли тільки на 50 $. Нині кока-колу роблять і п'ють в 200 країнах світу.

Дякую за увагу!