Презентація на тему «Видатні люди України» (варіант 2)

Видатні люди України

Поети
Гетьмани
Спортсмени
Князі
Науковці
Співаки

Гетьмани
Пилип Орлик
Іван Мазепа
Богдан Хмельницький
Вибір категорії

Княгиня Ольга 
Князь Володимир Великий
Князь Ярослав Мудрий 
Князі
Вибір категорії
Натисніть на текстове поле для відображення детальнішої інформації

Поети
Вибір категорії

Співаки
Володимир Івасюк
Олександр Пономарьов
Руслана
Натисніть на нотку біля фото відомих співаків і прослухайте аудіозапис

Науковці
Вибір категорії
Лікар – хірург Микола Амосов
Авіаконструктор
Ігор Сікорський
Академік
Сергій Корольов
Мико́ла Миха́йлович Амо́сов (народився 6 грудня 1913 в селі Ольхово, сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС — помер 12 грудня 2002 в Києві) — український та радянський лікар (російського походження), учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці.
Корольо́в Сергі́й Па́влович (* 30 грудня 1906 (12 січня 1907), Житомир — † 14 січня 1966) — український вчений в СРСР у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор.Академік АН СРСР (з 1958). Конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів.Сім років (1939–1945) карався у ГУЛАЗІ, де разом з іншими ув'язненими вченими силуваний до розробок балістичних та геофізичних ракет.. Під його керівництвом запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос.
І́гор Сіко́рський (25 травня (6 червня) 1889, Київ — 26 жовтня 1972, Істон, Коннектикут, США) — інженер (авіаконструктор) і підприємець, тривалий час мешкав і працював на території США. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. 1918 року емігрував до США, де 1923 року заснував компанію Sicorski Air Engineering. Автор літаків-велетнів «Ілля Муромець» (1913, Росія), S-29А (США). Конструктор першого в США літака-амфібії.
Натисніть на текстове поле для відображення детальнішої інформації

Спортсмени
Вибір категорії
Боксери Віталій і Володимир Кличко
Футболіст Андрій Шевченко
Стрибун Сергій Бубка
Натисніть на фото щоб переглянути відео

Тарас Шевченко Класик української літератури, національна гордість українського народу. Народився в сім'ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий "козачком" до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до художника В. Ширяєва.У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844 р.. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті. Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка.
Повернутися

Іван Франко Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р. у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Вчився він у сільській школі, спочатку в Нагуєвичах, а потім у Ясениці Сільній, у Губичах; з 1864 по 1867 рік — у Дрогобицькій школі василіян, а далі у гімназії, яку закінчив 1875р. Його батько, Яків Іванович, помер, коли І. Франкові було лише близько одинадцяти років. Саме про смерть батька у 1871р. Франко написав свій перший вірш. Вітчим добре поставився до свого пасинка і дав йому змогу продовжувати навчання. Та невдовзі у молодого гімназиста померла і мати (1872 року), яку він дуже любив і присвятив їй свої згадки у вірші «Пісня і праця» (1883р.), у поемі «Гадки на межі» (1881p.). І після смерті матері Івана Франка вітчим, одружившись вдруге, не змінив свого ставлення до пасинка і допомагав йому продовжувати навчання. 26 липня 1875 року Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості. І.Я. Франко написав майже п'ятдесят казок, двадцять із нх увійшли до збірки "Коли ще звірі говорили” (1899) та ряд оповідань: «Грицева шкільна наука» «Олівець», «Під оборогом», «Schonschreiben».
Повернутися

Леся Українка Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка і батько — юрист — багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі "Зоря” було опубліковано два вірші ("Конвалія” і "Сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка. Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки, була музика.
Повернутися

 Молоді роки
Легенда про вигнання
Культурна спадщина
 На королівській службі
Північна війна
Гетьманство
Загальні відомості
Іва́н Мазе́па (* 20 березня 1639 — † 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських гербу Курч з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війнізі Швецією, 1708 року перейшов на бік шведів. Помер у місті Бендери.

Молоді роки
Народився на хуторі Мазепинці Київського воєводства (неподалік Білої Церкви). 1592 року король Сиґізмунд II Авґуст подарував його шляхтичеві Михайлові Мазепі-Колединському з роду Курчів. Батько — Стефан-Адам Мазепа — був шляхтичем; покозачився в часиХмельниччини, став 1654 року Білоцерківським отаманом. Мати — Марина Мокієвська - представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; присвятила молоді роки сім'ї, вихованню сина Івана та доньки Олександри.
Дитинство Івана припало на час Хмельниччини і Руїни. Змалку мусив навчатися військової справи, їзди верхи, фехтування. Мати відправила на навчання до Києво-Могилянської академії. В академії 3 роки вивчав риторику, латину. Добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, цікавився усіма видами літературної творчості; протягом життя опанував 8 іноземних мов.
Закінчивши навчання, повернувся додому. Батько мріяв про велику кар'єру для свого сина, вислав його до двору польського короля, великого князя литовського і руського Яна II Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля. Тоді вмів чарувати людей.
Вибір розділу

На королівській службі
Ян II Казимир, син Сиґізмунда III та Констанції Австрійської, був у близьких взаєминах із західними монаршими дворами, щороку висилав за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа потрапив до цієї трійки стажерів; відвідав Німеччину, Францію, Італію, можливо, Австрію у дипломатичній місії козаків. 1659 року повернувся до Речі Посполитої, познайомився зі справами щодо українського населення (1677 року), з лобістами українського питання в польському сеймі. Після цього король Ян-Казимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій в Україні, Туреччині, Московії (між 1662–1669 роками). 1670 року познайомився з сином Богдана Хмельницького Юрієм; не став на його бік, оскільки вважав його персону занадто слабкою.
Вибір розділу

Легенда про вигнання
Під час служби при дворі Яна ІІ Казимира мав персональний конфлікт зі шляхтичем Яном-Хризистом Пасеком , що ледве не закінчився дуеллю в королівських палатах. Мазепа втратив прихильність короля, змушений був повернутись в Україну.
Ян-Хризист Пасек згадує у своїх «Споминах» історію, (яка стала популярною, хоча насправді, як більшість поетичних образів, ймовірно, далека від правди), що коханкою Мазепи була дружина визначного польського магната; коли ошуканий чоловік дізнався про це, наказав своїм служникам зловити винуватця, прив'язати голого до дикого коня та пустити степом.
Ця історія була в усіх подробицях занадто гарна, мала свою привабу: маса схопила її, перетворила в епопею, поети, маляри та музики —Байрон, Гюго, Верне, Булянже, Ліст — покористувалися нею, звеличили її героя, що зріс до величини символу. Едґар Кіне порівняв раз нещасливу Францію до замученого Мазепи, перед яким простягалося славне майбутнє.
Вибір розділу

Гетьманство
Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя і, якщо можливо, Слобожанщини і Ханської України в складі єдиної Української держави під гетьманським реґіментом, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою
Ревний покровитель православ'я, Мазепа надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки церков, споруджених у стилі українського бароко. Заходами Івана Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (у цей час відомої як «Могило-Мазепинська») (завдяки матеріальній підтримці гетьмана було споруджено нові корпуси, збільшено кількість спудеїв до 2 тисяч).
Вибір розділу

Північна війна
На початку XVIII століття у стосунках із царем з'являється напруженість. 1700 року вибухнула Північна війна. У виснажливій боротьбі за володіння узбережжям Балтійського моря головними супротивниками виступали московитський цар і 18-річний король Швеції Карл XII. Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро І вирішує модернізувати армію, управління, суспільство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролювалися всі ділянки життя, скасовувалися також «застарілі звичаї». В межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована 1654 року традиційна автономія Гетьманщини.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги . Регулярно українські полки поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60, 70% складу. Намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків московитських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська . Війна викликала ремствування серед українських селян, міщан.«Звідусіль,— писав цареві Мазепа,— я отримую скарги на свавілля московитських військ».
Вибір розділу

Культурна спадщина
Рішення Мазепи відмовитись від союзницьких стосунків з Московією досі розглядається значною частиною російських істориків історією як зрада і порушення Переяславської угоди.
За часів перебудови 1986–1991 років в СРСР уперше були дозволені публікації з іншим трактуванням дій гетьмана. Після проголошення незалежності Україною 1991 року ставлення до Мазепи офіційних історичних дослідженнях й підручниках значно покращилося.
За розпорядженням царя Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. Досі Російська православна церква та Українська православна церква Московського патріархату анафему не зняли.
Вибір розділу

Походження і освіта
Кінематограф
Музика
 Дружини
Смерть
Діти
Богда́н Михайлович Хмельни́цький (* 27 грудня 1595— † 27 липня 1657) — український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648–1657). Керівник Хмельниччини — повстання проти панування шляхти в Україні, котре, переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Намагався розбудувати незалежну українську державу.

Походження і освіта
Місцем народження вважається Чигирин, як рік народження вказують або 1595 або 1596 рік. При хрещенні отримав імена Богдан-Зиновій; другим ім'ям ніколи не користувався.
Батько — чигиринський підстароста Михайло Хмельницький — перебував на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, потім у його зятя Яна Даниловича. Історики мають надзвичайно мало відомостей про Михайла Хмельницького. Досі невідомо, з якого поселення — Хмільника, Хмелева, Хмеліва, Хмельного чи Хмелівки — походив рід Хмельницьких. Іван Крип'якевич припускав, що він — вихідець із с. Хмельника, розташованого у Перемиській землі. Є версія про польське походження Михайла, котру не підтримують українські історики. Роберт Маґочі у своїй історії України пише про білоруське походження Михайла Хмельницького.
Матір походила з козацького роду.
Освіту Богдан Хмельницький здобув у Львівській єзуїтській колегії.
На портреті того часу, внизу, розміщений герб Сирокомля Богдана Хмельницького. Факт шляхетства Хмельницького не доведений. За найпопулярнішою версією, його батько — шляхтич, внаслідок баніції був позбавлений титулу.
Вибір розділу

Дружини
Богдан Хмельницький був одружений тричі:
перша дружина його Ганна Сомківна — донька багатого переяславського купця, мати всіх його дітей. З нею Богдан взяв шлюб біля 1625–1627 років. Померла передчасно;
другий шлюб на початку 1649 року зв'язав його з колишньою жінкою його ворога Чаплинського — Мотроною, найбільшим коханням гетьмана, яка була страчена його сином Тимошем у травні 1651 року за підозрою у зраді;
влітку 1651 року Богдан Хмельницький одружився втретє з Ганною Золотаренківною, міщанкою з Корсуня, вдовою полковника Пилипа (Пилипця). Радниця Хмельницького і розпорядник сімейного скарбу, вона надовго пережила його, і в 1671 році стала черницею з ім'ям Анастасія Києво-Печерського жіночого монастиря.
Вибір розділу

Кінематограф
Його образ створено М. Мордвиновим у фільмі І. Савченка «Богдан Хмельницький» (1941), В. Добровольським у фільмі В. Петрова «300 років тому…» (1956), Б. Ступкою у польській кінокартині Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» (1999), а також в документальній стрічці «Богдан Хмельницький» (1990). Окрім того, у 1996 році на студії «Укркінохроніка» було створено фільм «Богдан Хмельницький» (композитор — І. А. Поляруш).
У 2008 році на широкий екран вийшов український фільм «Богдан-Зиновій Хмельницький» (режисер — Микола Мащенко)
Вибір розділу

Діти
Хмельницький мав двох синів і чотирьох доньок:
старший син Тимофій (Тиміш), народився 1632 року, був одружений в 1652 році з донькою молдавського господаря . Його Хмельницький вважав своїм спадкоємцем, але Тиміш загинув 15 вересня 1653 року, смертельно поранений під час облоги молдавської фортеці Сучави, яку він боронив зі своїм козацьким військом, захищаючи тестя — Василє Лупу.
молодший син Хмельницького — Юрій народився 1641 року, навчався в Києво-Могилянській Колегії, і 1657 року, ще за життя батька, був обраний гетьманом-наступником, при реґенті Івані Виговському, який 27 серпня 1657 року перебрав булаву. Згодом Юрась двічі був гетьманом. Загинув 1679 в битві під Кизикерменом.
донька Хмельницького — Катерина  була одружена з Данилом Виговським, і після його смерті в московському полоні стала другою дружиною гетьмана Павла Тетері. Померла у 1668 році;
друга донька — Степанія була дружиною Івана Нечая. 4 грудня 1659 року під час облоги Бихова Степаниду разом з чоловіком взято у полон.
імена двох інших доньок гетьмана — одна з них була за корсунським сотником Глизьком, який загинув у війні з Польщею в 1655 році, друга вийшла за новгород-сіверського козака Л. Мовчана, — лишилися невідомими.
Вибір розділу

Смерть
Богдан Хмельницький в останні роки свого життя часто хворів. Упокоївся 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Вона мала стати родовою усипальницею Хмельницьких. 1664 Стефан Чарнецький сплюндрував Суботів, наказав викинути тіла Богдана Хмельницького та його сина Тимофія з родинної гробниці. Також під його супроводом київський митрополит Йосип Тукальський-Нелюбович та Юрій Хмельницький були відіслані в Мальборський замок. Там вони знаходилися до 1667.
Але після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз, невідомо. Власне, існує дві версії цієї події, так звана польська й українська. За польською версією, руський воєвода Стефан Чарнецький 1664 напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив і попіл вистрілив з гармати. Український варіант це припущення повністю відкидає, мовляв, тіло Богдана було перепоховано його старим другом Лавріном Капустою. Щоб не допустити нової наруги над його тілом, нове місце поховання знало дуже обмежене коло осіб, які в ході війн загинули. Вчені припускають, що ймовірним місцем перепоховання праху Хмельницького може бути «Семидубова гора» у с. Івківці, що неподалік Суботова. Доказів підтвердження обох версій поки що немає.
 
Вибір розділу

Музика
Серед українських композиторів спеціальну увагу образу Хмельницького приділив Костянтин Данькевич. Він є автором симфонічної поеми «Богдан Хмельницький» (1940), опери «Богдан Хмельницький» (1951, лібрето О. Корнійчука). Музика багато в чому наслідує традицію «Івана Сусаніна» Глінки, заключний хор «Пришел желанный, счастливый день» побудований на інтонаціях російської народної пісні «Слава». Ця опера швидко потрапила в репертуари радянських оперних театрів, а композиторові принесла Шевченківську премією.
Образ Хмельницького знайшов втілення в українській музиці і через творчість Т. Шевченка. Вірш «за байраком байрак» став народною піснею. Інтонації цієї пісні використав Б. Лятошинський однойменному хорі (1960), звучання хору набуває напруженого трагізму. В українській рок-музиці знайшли своє прочитання вірші «Стоїть в селі Суботові…» у пісні «Суботів» та «Розрита могила» у однойменній пісні гурту «Кому Вниз» (1990).
Також Хмельницькому присвячено однойменний марш записаний Петкевичем.
 
Вибір розділу

 Біографія
Спадщина
Мазепинець та гетьман-спадкоємець
Визвольні змагання
«Перша українська Конституція»
Вшанування пам'яті
Загальні відомості
О́рлик Пили́п Степанович 
(* 11 жовтня 1672, Косута, Ошмянський повіт, Віленське воєводство, тепер Вілейський район, Мінська область, Білорусь — † 24 травня 1742, Ясси, Молдавське князівство, нині Румунія) — український політичний, державний і військовий діяч,Гетьман Війська Запорозького у вигнанні, поет, публіцист. Представник шляхетського роду Орликів.Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично —козацького суспільного договору.

Визвольні змагання
За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою, і 8 листопада 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну Московії.
На початку 1711 р. Орлик розпочинає спільний похід запорожців, буджацьких татар, шведів і поляків (прихильників Станіслава I Лещинського) проти росіян в Україні. Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде визволена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі. Пилип Орлик дуже добре підготувався до походу. Він розсилав листи-універсали в яких закликав до повстання народу проти влади російського царя. Народ же підтримав Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. П.Орлик також надіслав листа із закликом до боротьби гетьману Лівобережжя Івану Скоропадському, що дуже налякало російський уряд і Петра І.
Вибір розділу

Біографія
Народився в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження — Орликів. Батько Степан Орлик служив у війську польського короля, загинув на 51-у році життя під час польсько-турецької війни в битві під Хотином у грудні 1673 року. Мати — Ірина Орлик (з білорусько-українського роду Малаховських), охрестила сина за православним обрядом (батько був католиком).
Навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні (Вільнюс), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив в 1694 році. Навчався відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов'янською,болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, французькою, російською, старогрецькою, новогрецькою і ймовірно турецькою мовами.
Вибір розділу

Спадщина
П.Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній» («Щоденник», 1720–1733, частково виданий1938 року та повністю у 2013 році («Темпора»)), написаний польською мовою зі вставками окремих слів, виразів і речень латинською мовою.
Видав дві свої поетичні книжки: «Алкід Руський», присвячену Івану Мазепі (1695), та «Гіппомен сарматський», присвячений полковнику І.Обидовському (1698).
Писав польською мовою, частина його листів писана латинською, шведською, французькою мовами.
П.Орлику приписують авторство трактату «Вивід прав України» (маніфест до європейських монархів, 1712) (за твердженням Ілька Борщака, трактат був знайдений ним у замку Дентевіль і опублікований 1925 року у Парижі). Українські історики: Борис Крупницький, Микола Андрусяк і Орест Субтельний у тій чи іншій мірі висловлювали сумнів у його автентичності. Оригінальний рукопис трактату після Борщака не вдалося відшукати ані в архіві Дентевілю, ані в інших французьких архівах. Не згадується про нього в жодному з тогочасних джерел і в жодному іншому творі Орлика.
Вибір розділу

Вшанування пам'яті
Пам'ять про Пилипа Орлика вшановано, зокрема, тим, що на його честь названо вулицю на Липках, в привілейованому районі центральної частини Києва, на якій знаходиться Верховний Суд України. В шведському місті Крістіанстад на будинку, де проживав П.Орлик, встановлено пам'ятну дошку на його честь.
У червні 2011 року до 15-ої річниці Конституції України та у рамках заходів із відзначення 295-ї та підготовки до відзначення 300-ї річниці прийняття Конституції Пилипа Орлика йому відкрито пам'ятник (скульптор Анатолій Кущ), що його встановлено у сквері на перетині вулиць Липської та Пилипа Орлика у Києві.
29 червня 2011 року у Крістіанстаді відбулося урочисте відкриття пам'ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику. Відкриття було приурочено до 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України. Пам'ятник відкрили Голова міської ради Крістіанстада Стен Херманссон та Посол України в Швеції Євген Перебийніс.
Вибір розділу

«Перша українська Конституція»
Обкладинка сучасного видання. Вид. «Веселка». -К.: 1994.
Перша сторінка конституції П.Орлика (оригінал, створений в Бендерах у квітні 1710 р. староукраїнською мовою, РДАДА, ф.124, оп.2, спр.12, арк.3.)
Намагаючись завоювати собі підтримку, в 1710 р. П. Орлик складає (за деяким джерелами — схвалює) «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького» («Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis»), укладає зі старшиною та запорожцями угоду — документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана «Бендерська конституція», яку інколи вважають першою українською Конституцією а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.
Створення цих документів вважається значною заслугою Пилипа Орлика в історії України.
Вибір розділу

Мазепинець та гетьман-спадкоємець
Автограф Пилипа Орлика, 1710 (Філиппъ Орликъ Гетманъ войска запорожского рүкою власною) — підпис під «Пактами й Конституціями прав і вольностей Війська Запорізького».
1698–1700 — служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита у Києві, потім у Полтавському полку, а потім став старшим військовим канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії Війська Запорізького.
З 1702 (за іншими джерелами — з 1706) року — генеральний писар і найдовіреніша особа Івана Мазепи.
1708 — взяв участь у виступі Івана Мазепи проти Петра I і перейшов на бік Карла XII.
27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував в Османську імперію.
За І.Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тис. запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обирають 5 квітня 1710 р. (через півроку по смерті І.Мазепи) П.Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва а також турецького султана і шведського короля.
Вибір розділу

Ольга була родом із Пскова і доводилася родичкою правлячому тоді на Русі князю Олегу. У 903 році її ще маленькою дівчинкою віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика. Залишившись із малолітнім сином Святославом, Ольга взялася за угаму-вання древлян. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили. Хитромудра княгиня наказала підвісити до лапок голубів тліючі лучини і відпустити їх. Птахи полетіли назад і місто запалало. Опір древлян було зламано, Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава. Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади . Близько 955 прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним. 11 липня 969 року Ольга померла. ЇЇ поховали за християнським звичаєм. Правління Ольги було вирішальним поворотом в історії Київської Русі.
Назад

 Володимир Великий (правив з 980 року по 1014 рік). За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів , в'ятичів , радимичів та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. В 988 p запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі. Наприкінці життя проти Володимира повстали сини. Під час лаштування походу на Новгород проти Ярослава Володимир раптово помер 15 липня 1015 р. Князя поховано у зведеній за його велінням Десятинній церкві. Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель.
Назад

Державний діяч, великий князь київський Ярослав, син Володимира Святославовича, народився в 978 р. Головним завданням Ярослава Мудрого був захист рідної землі.
Розвиваючи дипломатичні відносини, Ярослав Володимирович зміцнював міжнародні зв'язки за допомогою династичних шлюбів. 3 ініціативи Ярослава в Києві розпочалося грандіозне будівництво. За Ярослава Мудрого було побудовано Софійський собор - головний храм Давньоруської держави, присвячений Мудрості Господній. Усього в Києві за часів Ярослава було побудовано 400 церков.  Часи Ярослава Мудрого увійшли в історію України як період розквіту Руської Землі, піднесення її економічної і політичної могутності, поширення християнської віри, її світогляду, становлення в країні цивілізованого суспільства.
Назад

Вони зробили свій внесок в історію, тепер твоя черга.
Підготував: Шийка Андрій

Вони зробили свій внесок в історію, тепер твоя черга.
Підготував: Шийка Андрій

Вони зробили свій внесок в історію, тепер твоя черга.
Підготував: Шийка Андрій