Презентація на тему «Українське бароко» (варіант 7)

Українське бароко

На західні землі України бароко прийшло рано,в перші роки XVII століття. Католицька громада Львова вже у 1644 році мала дивний зразок італійського бароко - Стрітенський костел босих кармелітів (збережений). Архітектор Джованні Баттиста Джизлєнні майже точно скопіював храм Карло Мадерно у Римі, побудований там у 1603 році
. Зберігся й Петропавлівський костел, і монастир у Луцьку,побудований архітектором з Венеції Джакомо Бріано у 1606-1610 роках. Не вщухає захоплення й від костелу св. Трійці в містечку Олика, побудований Радзивіллами, де працювали Б. Моллі та Я. Маліверна ще в 1635-1640 роках (збіднілий,пошарпаний, але збережений). А будуть ще церковні барокові велетні в Барі, Городенці, Бучачі , Микулинцях, Золочеві, Вінниці, Ізяславі, Кременці,Почаєві.
Шедеври бароко донині стоять у Львові, Бердичеві, Кам'янці-Подільському, Наварії, Угневі, Підкамені, Богородчанах.

Архітектура бароко
На зміну архітектурі Відродження наприкінці ХVІ ст. приходить бароко, що відзначається :
складними планами;
контрастами об'ємів;
пишним декоративним оздобленням.
Головними об'єктами мистецтва бароко в архітектурі є :
церква;
палац ( кольоровий мармур, бронза, розписані статуї.)

Славилось мистецтво бароко водограями: водяні каскади, що шлейфами спадали донизу, у поєднанні з химерними скульптурами (морськими божествами, тритонами) створювали фантастичне враження.
Карнизи фасадів помітно висунуті вперед, криволінійний обрис створює враження легких коливань декору.
Архітектурні ансамблі бароко органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу.

Варфоломій РастрелліАндріївська церква Київ 1747-1753

Церква всіх святихКиєво-Печерська Лавра1696-1698

Троїцький собор 1674-1676

Колокольня Софіївського соборув Києві1701

Брама Зборовського в Києві1746-1748

Вівтар часовні Боїмовау Львові

Український живописв стилі бароко
В українському живописі стиль бароко позначився насиченістю композицій, колористичною вишуканістю й декоративністю. Персонажі на іконах і портретах зображуються в дорогому одязі, типаж і аксесуари українізуються («Св. Параскева П'ятниця», 1701, майстра Пилипенка з с. Високого, розписи Рутковича в церкві Скваряви та Кондзелевича в Богородчанах).
У портреті помітне прагнення до імпозантності пози, небуденного оточення (портрет воєначальника Григорія Гамалії в Київському музеї українського мистецтва). Риси піднесеності і декоративності яскраво виявилися у скульптурі ратуші в Бучачі, рельєфах дзвіниці Софійського собору в Києві. Риси бароко виступають також у розписах Троїцького собору Густинського монастиря (кінець XVII ст.) та пізніше Троїцької церкви Києво-Печерської лаври, виконаних під керівництвом А. Галика. Тут композиції сповнені динаміки й руху, а персонажі подані в природних позах, в золототканому і багато орнаментованому одязі.
 

Зображеннясвятого ГеоргіяКиїв18 століття

ЗображенняСвятих великомучениць Анастасіїта УліаніїКиїв 1740

ВідтвореніобразиСвятих великомучениць Варвари та КатериниЛьвів 1740

Український іконопис в стилі бароко
Бароко яскраво відбилося в різьбі дерев'яних іконостасів середини XVIII ст., які являли собою величні декоративні композиції, що ніби золототканими завісами закривали вівтар (іконостас Покровської церкви в селі Великі Сорочинці Полтавської обл., 1732, та ін.), а також у ювелірних виробах (келихи, блюда, оправи Євангелія тощо) і в книжковій графіці, гравюрах.

ІконаПокрови Богородиціперша половина18 століття

ІконаСвятого Миколая з житієм1680-1685

Зразок розпису церквив стилі барокоприблизно 1760

Бароко в літературі
На Україні першим письменником, у якого знаходяться риси барокового стилю, можна вважати Івана Вишенського: його довгі періоди, нагромадження паралелізмів, сміливі антитези, стиль промовця чи ліпше пророка, майже неймовірне нагромадження формальних прикрас (що у цього геніального письменника ніколи не закривають, не усувають з поля уваги змісту) могли б дозволити нам прилучити його твори до літератури бароко, коли б джерела його стилістики не були зовсім інші: це святе Письмо та отці церкви, найбільше, мабуть Златоуст. Щоправда, Вишенський, мабуть, знав уже бароковий стиль (з польської полемічної літератури) та де в чому міг його й наслідувати. Але ідеологія його теж зовсім не барокова: це не програма сполучення цінних елементів ренесансу зі старою традицією, а програма повного повороту до чистої традиції. Але цікавий приклад «бароковості» Вишенського перед бароко характеризує спорідненість бароко з українським духовним стилем; так само характерний є й бароковий характер деяких сторінок пишного «пізньовізантійського» стилю Галицько-Волинського літопису.

Справжній початок бароко — це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила Транквіліона Ставровецького, а повна перемога бароко — утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відіграли велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 р. та заснування київської школи 1615 р. і її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.).
Іван
Вишенський
Кирил Транквіліон
Ставровецький
Мелетій
Смотрицький

Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо.
українського бароко були так звані «віршові іграшки» — твори експериментальні, формотворчі, певною мірою «авангардистські». Поширені були такі форми, як акростих і мезостих (у першому початкові літери кожного рядка утворювали ім'я автора, у другому — потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов'янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі хреста, яйця, чарки тощо). І. Величковський створює «раки літеральні» — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо («Анна пита мя я мати панна…»), алфавітний вірш, слова якого починаються з літер алфавіту («Аз благ всѣх глубина, // Дѣва єдина…»), вірш-Протей, що створювався за допомогою механічної перестановки слів з місця на місце:
Яко ниву рясно плоди украшают,
Тако діву красно роди ублажают.
Ниву рясно плоди украшают яко,
Діву красно ублажают тако.
Рясно плоди украшают ниву,
Красно роди ублажают тако діву...