Презентація на тему «Театр» (варіант 2)

«Театр»
Підготувала
Учениця 9-Б классу
Брикова Ганна

Театр -вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

Театр -вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

Театр як мистецтво називають також театральним мистецтвом, а науку, що вивчає теорію та практику театрального мистецтва вивчає театрознавство.

Специфіка театрального мистецтва
Театральне мистецтво є синтетичним за своєю природою. Його твори містять у собі практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію й ін.; а також використають численні досягнення найрізноманітніших наук й областей техніки.

Так, наприклад, наукові розробки психології лягли в основу акторської й режисерської творчості, так само, як і дослідження в області семіотики, історії, соціології, фізіології.

Основою театральної вистави є Драма, що визначає художні можливості й ідейний напрямок театру. При цьому літературний твір театр переводить в область сценічної дії й специфічної театральної образності — характери, конфлікти драми втілюються в живих особах, вчинках.

Театр - мистецтво колективне. Спектакль -твір, що володіє художньою єдністю, гармонією всіх елементів. Він створюється під керівництвом режисера й відповідно до режисерського задуму спільними зусиллями акторів, художника-сценографа, композитора, хореографа й багатьох інших працівників театру. В основі спектаклю лежить режисерська інтерпретація п'єси, її жанрове, стилістичне рішення. Дія спектаклю організована в часі і в просторі.

Зоровий образ спектаклю створюється художником-декоратором засобами живопису, театральної конструкції, костюмів, висвітлення, театральної техніки. Декорація може нести як образотворчі, так і виразні функції, відтворювати обстановку дії або ж метафорично розкривати в зоровому образі задум режисера, бути реальної або умовної залежно від художніх завдань постановки, напрямку, стилю.

Головним носієм театральної дії є актор, у творчості якого втілена суть театру: здатність захоплювати глядачів художнім видовищем безпосередньо, що протікає в них на очах життя, творчим процесом її втілення. Акторський образ створюється на основі п'єси і її тлумачення режисером — постановником спектаклю. Проте актор залишається самостійним художником, здатним лише йому одному доступними засобами відтворити на сцені живий людський образ, передати складність і багатство людської психології.

Гримерка актора

Характерною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент його відтворення. Якщо виконавське мистецтво з розвитком техніки аудіозапису одержало можливість фіксації й подальшого багаторазового відтворення, ідентичного первісному, то адекватний відеозапис театрального спектаклю в принципі неможливий: дія нерідко розгортається одномоментно в різних частинах сцени, що надає об'єм дії, що відбувається й формує гаму тонів і півтонів сценічної атмосфери. При великих планах зйомки нюанси загального сценічного життя залишаються за кадром; загальні ж плани занадто дрібні й не можуть передати всіх деталей.

Весь світ - театр, в нім жінки, чоловіки - всі актори.
У. Шекспір

Структура театру (споруди)
Сцена
Найперші види театральних сцен зустрічаються в античному давньогрецькому театрі і вони поєднували у собі обидва типи сцени: круглу і квадратну, що стала модифікацією орхестри, тобто її закінчення — прямокутний майданчик перед проскенієм . Спочатку вона була трохи піднятою над рівнем орхестри, мала невелику глибину і служила для появи з дверей персонажів. Потім вона розширилася до 5 метрів глибини, а в епоху еллінізму піднялася на один рівень і височіла над орхестрою на 2,5 -3 метри, являючись першим ярусом скини.

Театр Дельф

В епоху Ренесансу сцена остаточно набула прямокутної форми. Єлизаветинська модель театру віддалено нагадувала давньогрецьку, тільки істотно трансформовану: відкритий прямокутний сценічний майданчик займав половину орхестри і ще використовувалися верхня сцена в глибині і була ще прихована від публіки нижня сцена. Така трьохступінчаста конструкція була відображенням вертикальної моделі світобудови (основна, майданчик — «земля», верхня — «небо», нижня — «пекло»), яка, несла в собі тогочасне ренесансне розуміння і втілювала шекспірівський образ: «весь світ — театр».

Тоді
Нині

Театр повчає так, як цього не зробити товстій книзі.
Вольтер

Глядацька зала
Всі театри надають простір для їх глядацької зали. Глядацька зала, як правило, відокремлена від виконавців аркою авансцени. Глядацька зала може включати всі з перелічених або деякі з таких частин зали:
Лавки або арена — це нижній ярус рівнинної площини залу чи майданчику, як правило, розташований нижче, або на тому ж рівні, як сама сцена. Балкон або галереї — один ряд сидінь підняті на платформи із задньої частини залу. У великих театрах, кілька рівнів балконів укладені вертикально над або під кабінками. Перший рівень галерей, як правило, називають бельетаж або Ґрандколо.

Наступний рівень за французькою версією — лоджія. Другий ярус, вмонтований, під основними балконами отримав назву мезонін. Найвища платформа, або верхній ярус іноді називають галерка, характерна у великих оперних театрах, де вона знаходиться дуже високо і далеко від сцени. Кабінки або ложі: зазвичай поміщаються безпосередньо перед галереями — по боках зали і трохи вище рівня сцени. Вони часто представляють окремі кімнати з відкритою площею огляду, яка розрахована, зазвичай, на сидіння п'ять або менше осіб. Ці місця, як правило, вважаються найпрестижнішими в театрі і надаються для високопоставлених осіб.

Фойє
Крім того, багато театрів мають зони, спеціально призначені для зручності глядачів. До них відносяться фойє, каси, туалети та інші місцини, де глядачі можуть підготуватися або розслабитися перед, між і після виступами артистів.
Каса

У кожної людини під капелюхом - свій театр, де розгортаються драми, часто складніші, ніж ті, що даються в театрах.
Т. Карлейль

Стилі театру
Абсурдизм — цей стиль презентує глядачеві, що всі людські спроби та прояви мають нелогічну форму. Абсолютна правда вперемішку з хаосом, цинізмом, сутність і потреби, які управляють людством, тому всі намагання людини пізнати мету життя марні з огляду на те, що такого сенсу не існує.
Мелодрама — сентиментальна драма з музичним супроводом, з частими епізодами страждань доброго героя від руки лиходіїв, але закінчується щасливо де герой торжествує над обставинами людськими чи природніми.

Експресіонізм — анти-реалістичний у своїх візіях стиль, що тримається на спотворені істиних людських проявів. Це відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності.
Маріонетки — древня форма, де виконавці намагаються маніпулювати об'єктами. Маріонетковий стиль має багато варіацій і форм.

Модернізм — це широка концепція, бачення мистецтва, включаючи театр, заснований на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи;
Реалізм — зображують персонажів на сцені, які близькі до реального життя, з реалістичною режисурою і постановкою. Реалістичні доктрини були розвинуті ще античними греками та середньовіччям, головна їх філософська суть, чи вчення — предмети видимого світу існують незалежно від людського відчування і пізнання.

Постмодернізм — має кілька напрямків, і в театр він перейшов через надмірну популяризацію засобами масової інформації і порушує загальноприйняті жанрові норми і практики в колись заведених театральних концепціях.
Натуралізм — зображується життя на сцені з великою увагою до деталей, стиль оснований на спостереженні за реальним життям. Характерною була направленість на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився скрізь через призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем.

Якби сенс театру був лише в розважальному видовищі, мабуть, і не варто було б класти в нього стільки праці. Але театр є мистецтво відображати життя.
К. Станіславский

Жанри театру
Драма
Eпічний театр
Експериментальний театр
Фентезі
Історичний театр
Імпровізаційний театр
Мейнстрім театр
Мета-театр
Музичний театр
Пантоміма

11. Політичний театр
12. Народний театр
13. Маріонетки
14. Радіо драма
15. Рок-опера
16. Театр соціальних тем
17. Театр абсурду
18. Трагедія
19. Трагікомедія

Я завжди відчувала, що мене не існує; єдина можливість бути для мене — це, напевно, бути кимось іншим. Тому я і захотіла стати актрисою.
Мерлін Монро

Структура театру
Творчі кадри
1. Режисер
2. Автори
3. Художник-постановник
4. Композитори
5. Директор
6. Музичний директор / диригент
7. Хореографи
8. Художник-дизайнер
9. Світловик
10.Художник-костюмер

11. Драматурги, літературні редактори
12. Гример
13. Актори
14. Співаки-солісти
15. Танцюристи
16. Хор: Жінки: сопрано, меццо-сопрано, альт; чоловіки: тенор, баритон, бас;
17. Оркестр з різними інструментами
18. Музичний редактор (звукорежисер)
19. Концертмейстер
20. Світло-режисер

21. Суфлер
22. Масовка- статисти

Театр, як і всякий великий художник, повинен відгукуватися на благородний перебіг сучасного життя. Інакше він стане мертвою установою.
В. І. Немірович-Данченко

Використана література
http://www.foxdesign.ru/aphorism/topic/t_theatre.html
http://www.respectme.ru/aphorism/cinema
http://ariosto.ru/o-teatre
http://uk.wikipedia.org/wiki/Театр
http://www.google.ru/search