Презентація на тему «Сергій Параджанов» (варіант 1)
Сергій Параджанов
Підготував Венцеславський Данило
9 січня 1924 - 20 липня 1990
Сергій Параджанов народився в Тифлісі (Тбілісі) у родині антиквара.
Його батько Йосип був одним з найбагатших людей міста - крім антикварного магазину, він володів кількома закладами, в тому числі публічним будинком.
Але вже через рік молода людина прийшла до висновку, що це не його покликання, і продовжив навчання відразу в двох творчих вузах Тбіліській консерваторії (вокальний факультет) і хореографічному училищі при оперному театрі.
У 1942 році його син Сергій закінчив середню школу і вступив до Тбіліського інституту інженерів залізничного транспорту.
Світлана так і не зуміла пристосуватися до своєрідного характеру свого чоловіка і в 1961 році разом з сином пішла від нього, сказавши на прощання: «хороший, але нестерпний».
У середині 1950-х він одружується на українській красуні Світлані Щербатюк. У них народився син Сурен.
У грудні 1973 р. Параджанова заарештували за звинуваченням у гомосексуалізмі. Незадовго до цього в бесіді з журналістом датської газети він заявив, що його прихильності добивалися два десятки членів ЦК КПРС.
У 1964 році він закінчує картину «Тіні забутих предків» за повістю українського письменника Михайла Коцюбинського.
Сергій Йосипович Параджанов - радянський режисер. Фільми: «Андрієш» (1955),
«Квітка на камені» (1962), «Тіні забутих предків» (1964), «Колір граната» (1969), «Легенда про Сурамську фортецю»
Параджанов поставив у Києві фільми «Перший хлопець» (1959) та «Українська рапсодія» (1961).
Наступна його робота «Квітка на камені» (1962) викликала серйозні нарікання з боку керівників українського кінематографа, і прокат стрічки був обмеженим.
Він був роздавлений, зломлений, принижений. Боліло серце, мучив діабет. У колонії йому зробили операцію на легені. Ось кілька рядків з листа Параджанова:
“У Тбілісі спека, а тут вже дощі! Сиро. Шкіра на ногах у цвілі і пухирях. У таборі півтори тисячі чоловік, у всіх не менше трьох судимостей. Мене оточують криваві долі, багато хто втратив людську подобу”.
Його внесок у світове кіно полягає насамперед у тому, що він створив унікальну кінематографічну мову.
Світ фільмів Параджанова - це чарівне поєднання кольору, пластики, музики і слова. У кадрах його картин - енциклопедичне знання східної культури і мистецтва, буйство фантазії ...