Презентація на тему «Рокосовський Костянтин Костянтинович»
Рокосо́вський Костянти́н Костянти́нович- видатний радянський і польський полководець
Підготувала
Учениця 11-Б класу
Хмельовська Адріана
Походження
Народився в місті Великі Луки Псковської області Російської імперії (за іншими даними в м. Варшава, Польща) 21 грудня 1896.
Його батько був поляк — Ксаверій Юзефович Рокосовський, інспектор Варшавської залізниці, матір'ю — росіянка Антоніна Овсянникова, вчителька. У зв'язку з цим поза сумнівом, справжнє ім'я та по батькові Рокосовського — Костянтин Ксаверійовіч. Незабаром після народження Костянтина сім'я переїхала до Варшави.
У 1905 р. помер батько, і родина залишилася без засобів на існування. Після закінчення чотирикласного училища Костянтин пішов працювати на панчішну фабрику.
У 1911 р. померла і мати. 14-річний Костянтин з молодшою сестрою залишилися одні.
Перша Світова війна та Громадянська війна в Росії
З початком Першої Світової війни, 18-річний Костянтин добровольцем вступив в Каргопольський драгунський полк.
Полковий писар, записуючи дані, вирішив не мудрувати і записав його «Костянтиновичем». Вже через декілька днів служби за солдатську кмітливість і мужність йому перед строєм вручили Георгіївський хрест 4-го ступеня.
За три роки служби Рокоссовський дослужився до унтер-офіцера, був удостоєний трьох Георгіївських медалей. З жовтня 1917 в Червоній Гвардії, потім Червоній Армії.
У 1919 р. вступив в партію більшовиків.
За успішне командування кавалерійськими підрозділами та частинами в боях проти Колчака нагороджений орденами Червоного Прапору в 1920 та 1922 роках.
Молодого командира відрізняли мужність, відвага, чесність і скромність. В цей же час, не зважаючи на відмінні характеристики, його просування по службі проходило туго через його польське походження.
Міжвоєнний період. Служба.
У 1923 році він одружується на Юлії Петрівні Барміной (росіянка). У 1925 народилася дочка Аріадна.
З 1926 по 1928 рік служив в Монголії інструктором в монгольській армії. Після закінчення громадянської війни служив в далеких і глухих куточках Забайкалля. У 1931—1936 служить на Далекому Сході у складі частин спеціального призначення, охороняючи КВЖД — стратегічну залізницю до її продажу в 1935 Японії.
У 1936 К. К. Рокоссовський командує кавалерійським корпусом.
Репресії
В 1937 звинувачений у зв'язках з польською і японською розвідками та репресований.
Три роки (з 17 серпня 1937 до 23 березня 1940) провів в знаменитій ленінградської в'язниці «Хрести», де отримав можливість в повній мірі проявити свій бойовий дух: двічі його виводили на розстріл, але обидва рази давали холостий залп.
«Знайомство» з методами роботи органів НКВС коштувало Рокосовському дев'яти втрачених зубів та трьох зламаних ребер. До кінця життя Рокосовський носив з собою пістолет — щоб при повторній спробі такої ревної уваги з боку «борців невидимого фронту» не дістатися їм живим.
Звільнений був в березні 1940 за сприянням свого колишнього командира С. К. Тимошенка.
К. К. Рокосовського відновлюють у Червоній Армії. У тому ж році з введенням генеральських звань в РСЧА йому присвоюють військове звання генерал-майор. З кавалерії він переходить в механізовані війська.
Друга Світова війна в СРСР. Початковий період
Після нападу фашистської Німеччини на СРСР командував 9-м механізованим корпусом Київського військового округу. У важкі дні серпня 1941 Рокоссовський був призначений командувачем оперативною групою, яка повинна була діяти на стику 20 і 16 армій Західного фронту. Йому виділили групу офіцерів, радіостанцію і два автомобілі. Це і була його оперативна група. Пізніше група Рокосовського злилася з 16-ою армією, що зазнала важких втрат, а Рокосовський був призначений командувачем цієй армії.
За битву під Москвою, Рокосовський був нагороджений орденом Леніна.
Сталінградська битва
8 березня 1942 року Рокосовський був поранений уламком снаряду. Поранення виявилося важким — були зачеплені легеня і печінка. Він був доставлений в московський госпіталь для вищого комскладу, де проходив лікування до 23 травня 1942.
26 травня прибув в Сухинічи і знов прийняв командування 16-ою армією. 30 вересня 1942 генерал-лейтенант Рокосовский був призначений командувачем Сталінградським фронтом. При його участі був розроблений план операції «Уран» по знищенню і оточенню ворожого угрупування, що наступало на Сталінград
Силами декількох фронтів 19 листопада 1942 р. почалося проведення операції, 23 листопада кільце навколо 6-ої армії генерала Ф. Паулюса було замкнуте. Керівництво по розгрому ворожого угрупування Ставка доручила Рокоссовському, що було проявом великої пошани до нього.
28 січня він був нагороджений тільки що установленим орденом Суворова.
Курська битва
У лютому 1943 Рокосовський був призначений Командувачем Центрального фронту, якому призначалася вирішальна роль в літній кампанії 1943 у Курська.
З донесень розвідки було зрозуміло, що влітку німці планують великий наступ в районі Курська. Командувачі деяких фронтів пропонували розвивати успіхи Сталінграда і провести широкомасштабний наступ літом 1943. Рокосовский був іншої думки. Він вважав, що для успішного наступу потрібна подвійна, потрійна перевага сил, чого у радянських військ на цьому напрямі не було.
Щоб зупинити німецький наступ влітку 1943 під Курськом, необхідно спочатку перейти до оборони. Необхідно буквально укрити в землі особовий склад, бойову техніку.
Рокосовський проявив себе блискучим стратегом і аналітиком — на підставі даних розвідки він зумів в точності визначити ділянку на якій німці завдали головного удару, створити на цій ділянці глибокоешелоновану оборону і зосередити там біля половини своєї піхоти, 60% артилерії і 70% танків.
Після Курської битви Рокосовський став генерал-полковником, опісля три місяці — генералом армії.
Його слава вже гриміла по всіх фронтах, він став широко відомим на Заході, як один з найталановитіших радянських воєначальників.
Операція «Багратіон»
Полководницький талант Рокосовського виявився повною мірою літом 1944 при проведенні операції по звільненню Білорусі, під умовною назвою «Багратіон». План операції розроблявся Рокосовським спільно з О. М. Василевським та Г. К. Жуковим. Стратегічною родзинкою цього плану була пропозиція Рокосовського завдати удару по двох головних напрямках, що забезпечувало обхват флангів противника на оперативній глибині.
22 червня 1944, саме через три роки після початку Німецько-радянської війни, радянські війська почали операцію «Багратіон», наймогутнішу за всю історію світових воєн. Вже в перший день просто зникли 25 німецьких дивізій. На другий день операції Й. В. Сталін зрозумів, що рішення генерала армії Рокоссовського було геніальним.
29 червня 1944 генералові армії К. К. Рокосовському була вручена діамантова зірка Маршала Радянського Союзу, а 30 липня — перша Зірка Героя Радянського Союзу.
Далі війська 1-го Білоруського фронту брали участь в звільненні рідної Рокосовському Польщі.
Завершення війни
В листопаді 1944 р. командуючим 1-м Білоруським фронтом був призначений Г. К. Жуков, і честь взяття Берліну була надана йому.
Маршала Рокосовського перевели Командувачем 2-м Білоруським фронтом, він повинен був забезпечувати правий фланг Жукова. Як Командувач 2 Білоруським фронтом К. Рокосовський провів ряд операцій, в яких проявив себе, як майстер маневру. Йому двічі доводилося розгортати свої війська практично на 180 градусів.
В результаті було розгромлено могутнє угруповання німців у Померанії.
24 червня 1945 за рішенням Сталіна К. К. Рокосовський командував Парадом Перемоги в Москві (приймав Парад Перемоги Маршал Жуков).
У 1945—1949 він — творець і Головнокомандувач Північною групою військ на території Польщі.
Діяльність в Польщі
У 1949—1956 він виконав велику роботу по реорганізації польської армії, підйому її обороноздатності і боєготовності у світлі сучасних вимог. Одночасно був заступником голови Ради Міністрів Польщі і членом Політбюро ЦК Польської об'єднаної робочої партії. Після смерті Й. В. Сталіна і президента Болеслава Берута польський уряд звільнив його від займаних постів.
У 1956 році у зв'язку із загостренням ситуації на Близькому Сході виконував обов'язки командувача Закавказького військового округу.
Повернення в СРСР
З листопада 1956 по червень 1957 — заступник Міністра оборони СРСР, по жовтень 1957 — Головний інспектор Міністерства оборони СРСР із залишенням на посаді заступника Міністра оборони. З жовтня 1957 по січень 1958 — командувач військами Закавказького військового округу. З січня 1958 по квітень 1962 — заступник Міністра оборони СРСР — головний інспектор Міністерства оборони.
У 1962 році, коли Маршал відмовив М. С. Хрущову написати «почорній і погустіше» статтю проти Сталіна, наступного дня його зняли з посади заступника Міністра оборони. Люди близькі до Рокосовського, зокрема беззмінний ад'ютант Рокосовського генерал-майор Кульчицький, пояснюють згадану вище відмову зовсім не відданістю Рокосовського Сталіну, а глибоким переконанням полководця в тому що армія не повинна брати участь в політиці.
З квітня 1962 по серпень 1968 — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Похований біля Кремлівської стіни.
