Презентація на тему «Рафаель Санті» (варіант 14)
Рафаель Санті
(1483 — 6 квітня 1520)
У плеяді великих митців епохи Відродження прийнято рахувати Леонардо да Вінчі втіленням інтелекту епохи, Мікеланджело Буонарроті її міццю, а образ видатного художника Рафаеля Санті нерозривно пов'язався з самою гармонією Ренесансу. Звісно, багато видатних діячів доби Ренесансу мали всі ці риси, однак картини Рафаеля буквально пронизані світлим прагненням до досконалості і творчими пошуками, які художник вів усе своє життя.
Рафаель Санті прожив відносно доволі коротке життя (лише 37 років), однак за цей маленький проміжок встиг навічно вписати своє ім'я в історію, та залишити світу геніальні шедеври живопису. Народився Рафаель у італійському містечку Урбіно, його батько Джованні Санті теж був художником і з юних років навчав живопису свого сина Рафаеля, який звісно набагато перевершив батька.
Лучано да Лаурана. Замок герцогів Урбінських, внутрішній двір.
На своїх картинах Рафаель дуже любив малювати образ діви Марії (Мадонни) за що його навіть прозвали “Майстром Мадонн”.
Це одна з ранніх картин художника “Мадонна Конестабіле” (Рафаелю було лише 19 років, коли він намалював її)
У 1504 році Рафаель переїздить до Флоренції, яка на той час була справжньою Меккою високого мистецтва, серцевиною Ренесансу. У Флоренції художником намальовано ряд цікавих картин з зображенням Діви Марії:
“Заручення Діви Марії” – на картині зображено Діву Марію під час її заручення з своїм майбутнім чоловіком Йосипом.
“Сікстинська Мадонна” одна з найвідоміших картин художника. Намальована Рафаелем на замовлення Папи Юлія другого (того самого, що доручив Мікеланджело розмалювати стелю Сікстинської капели) на честь перемоги над французами, які нападали в ті часи на Італію. На картині Мадонна з маленьким Ісусом зображена в оточенні святої Варвари та папи Римського Сикста другого. Однак, чомусь образ папи на картині виявився більше схожий на самого Юлія другого.
Великий вплив на творчість Рафаеля Санті мав живопис його геніального флорентійського колеги Леонардо да Вінчі.
Ця картина “Дівчина з єдинорогом” написана художником під натхненням від знаменитої “Джокон-ди” Леонардо.
Самого Леонардо художник зобразив в образі мудрого філософа Платона на своїй найвідомішій фресці “Афінська школа”.
У 1508 році той самий папа Юлій другий запросив Рафаеля до Риму і доручив йому розмалювати парадні апартаменти папського палацу у Ватикані (там, де жили і живуть всі папи Римські). З того розпису народився найгеніальніший шедевр Рафаеля – фреска “Афінська школа”
“Афінська школа” одна з 4-ох фресок зроблена Рафаелем у папському палаці. Чотири фрески є алегоричними символами чотирьох колон, на яких тримається вся людська цивілізація: філософія, богослов'я, правосуддя та поезія. На фресці зображені всі видатні філософи давньої Греції (незважаючи що вони жили в різні часи) такі як Піфагор, Сократ, Діоген, Епікур, Птоломей.
В центрі фрески зображено двох найпопулярніших філософів Платона та Аристотеля, (Образ Платона змальований з Леонардо да Вінчі) які ведуть філософську полеміку (суперечку) між собою. Про різницю у їхніх філософських поглядах говорять руки філософів, Платон показує на небо, рука ж Аристотеля направлена до землі. “Платон мій друг, та істина дорожче”, – казав свого часу Аристотель, і цей його вислів увійшов в аннали історії.
Психологи стверджують, що дуже обдаровані особи (на відміну від посередніх) мають здатність надзвичайно концентруватись і вкрай повно використовувати відпущені їм роки життя. Це добре доводять життєписи поета Михайла Лермонтова (убитого в 28), математика і теоретика космічних польотів Кондратюка Юрія Васильовича(убитого в 44) чи життєпис самого Рафаеля, що помер в 37 з нез'ясованих обставин (Лихоманка ? Отруєння заздрізників ?)
Можливо, ніщо так добре не доводить працьовитість художника, здатність до самоосвіти і постійне прагнення до досконалості, як малюнки. По смерті Рафаеля залишилось доволі малюнків, як доби учнівства, так і повного розквіту його здібностей. Це і автопортрети, і анатомічні та мистецькі штудії, наполегливі пошуки композицій, окремих груп майбутніх картин чи фресок, фігури в ракурсі тощо. Лінії цих малюнків — навіть несміливих — досить легкі, досить точні, виразні, заокруглені. Кінчик пера стрімко рухався по поверхні паперу, залишаючи тонкі силуети фігур, вуаль штрихувань, обличчя персонажів в різному психологічному стані. Частина малюнків — перші шкіци, начерки, частина — доволі пророблені і майстерні композиції, здатні бути самостійними творами мистецтва.
Психологи стверджують, що дуже обдаровані особи (на відміну від посередніх) мають здатність надзвичайно концентруватись і вкрай повно використовувати відпущені їм роки життя. Це добре доводять життєписи поета Михайла Лермонтова (убитого в 28), математика і теоретика космічних польотів Кондратюка Юрія Васильовича(убитого в 44) чи життєпис самого Рафаеля, що помер в 37 з нез'ясованих обставин (Лихоманка ? Отруєння заздрізників ?)
Можливо, ніщо так добре не доводить працьовитість художника, здатність до самоосвіти і постійне прагнення до досконалості, як малюнки. По смерті Рафаеля залишилось доволі малюнків, як доби учнівства, так і повного розквіту його здібностей. Це і автопортрети, і анатомічні та мистецькі штудії, наполегливі пошуки композицій, окремих груп майбутніх картин чи фресок, фігури в ракурсі тощо. Лінії цих малюнків — навіть несміливих — досить легкі, досить точні, виразні, заокруглені. Кінчик пера стрімко рухався по поверхні паперу, залишаючи тонкі силуети фігур, вуаль штрихувань, обличчя персонажів в різному психологічному стані. Частина малюнків — перші шкіци, начерки, частина — доволі пророблені і майстерні композиції, здатні бути самостійними творами мистецтва.
Рафаель прожив коротке життя, але залишив величезну кількість шедеврів. Він помер 6 квітня 1520 року у Римі(несподівано захворів і кілька останніх тижнів життя промучився від гарячки) та похований у римському Пантеоні. Могилу Рафаеля прикрашає статуя Мадонни, виготовлена із мармуру, яку виконав учень митця — скульпторЛоренцо Лоренцетто.
Епітафія на надгробку написана латиною. Її можна перекласти так: «Тут покоїться той Рафаель, при житті якого велика природа боялась залишитись переможеною, а після його смерті вона боялася вмерти».