Презентація на тему «Освіта» (варіант 1)

Освіта
Підготувала
учениця 11-А класу
Джура Аліна

Сьогодні актуальним є розгляд проблем модернізації управління закладами освіти на державно-громадських засадах, які фактично почали розроблятись дослідниками та органами управління освітою в Україні тільки впродовж останнього десятиріччя.

Постановка проблеми та її зв'язок з найважливішими науковими та практичними завданнями
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначає основні стратегічні завдання розвитку процесу управління освітою: «перехід від державного до державно-громадського управління, чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління, забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ, утвердження у сфері освіти гармонійного поєднання прав особи, суспільства й держави».

Одним зі шляхів реалізації цих завдань є наукове обґрунтування нової системи управління освітою, розробка інноваційних моделей, механізмів управління освітою на всіх рівнях:
державному;
регіональному;
муніципальному.

Перехід на 12-бальну систему оцінювання знань, виділення 12-річної шкільної освіти, збільшення кількості років навчання у вищій школі за рахунок магістерської освіти дають змогу наблизитися до світових стандартів у плані освіти й певною мірою вирішують проблему зайнятості молоді. Однак після закінчення навчання у вищій школі багато фахівців не можуть працевлаштуватися.
Основні причини скрутного працевлаштування такі:
мала кількість робочих місць через кризу в промисловості і сільськогосподарському виробництві;
конверсія оборонної промисловості, непідготовленість її до переходу на випуск товарів масового споживання;
в основному неготовність і нездатність керівних кадрів промисловості і сільськогосподарського виробництва
працювати в нових ринкових умовах;
зайнятість робочих місць пенсіонерами, які не можуть
прожити на злидарську пенсію, а тому змушені працювати.

  В реформі освіти є й негативні соціальні аспекти.
По-перше, якщо раніше молодий фахівець починав активну трудову діяльність у віці 22-23 роки, то зараз він практично почне працювати на 3 роки пізніше, коли йому виповниться 25-26 років. І до цього віку його зобов'язані забезпечувати батьки і суспільство в цілому.
По-друге, затягується і без того тривала соціалізація особистості. Так, якщо за кордоном молодою вважається людина у віці до 25 років, то в нас раніше цей термін дорівнював 30 років, тому що практично молодь не здатна була
прожити без матеріальної допомоги
батьків. Після впровадження нової
реформи школи утриманство молоді
збільшується. 

Можна виділити основні контури нової моделі вищої освіти України:
- відповідність суспільним потребам, які змінюються згідно з можливостями економіки;   - перехід від жорстких, уніфікованих схем до різноманіття форм власності, джерел фінансування навчання і наукових досліджень;   - багатоваріантність навчально-методичної роботи;   - демократизація управління вищої освіти, об'єднання демократичного управління з державними вимогами відносно змісту та якості освіти, розробка й упровадження загальних державних стандартів;   - інтеграція освіти та науки;   - удосконалення принципів формування контингенту студентів, створення умов для відбору та навчання обдарованих студентів;   - формування механізмів розподілу та соціального захисту випускників, які навчаються за рахунок держави;   - відродження ролі виховної роботи як одного з основних напрямів діяльності вузів;   - комп'ютеризація освіти від початкової до вищої школи з підключенням до Інтернету;   - забезпечення безперервної освіти та перепідготовки кадрів;   - перехід вищої школи на дистанційне навчання;   - створення для дистанційного навчання різноманітних програм та методик;   - подальша інтеграція української школи і науки до європейського та світового навчального й наукового простору.

Сучасний підхід до освіти в Україні виражений у реформі школи, що торкнулася і вищих навчальних закладів. Освіта стала менш підпорядкованою панівній у суспільстві ідеології, використовується плюралізм у поглядах на розвиток науки, офіційно дозволені для вивчення нові навчальні дисципліни, такі як політологія, релігієзнавство, загальна і спеціальні соціології тощо. 

Широко використовуються як традиційні, так і нетрадиційні методи викладання. Більше уваги стали приділяти особистості педагога, його мистецтву, передачі знань, умінь і навичок, формуванню і вихованню молодого покоління. Учитель зобов'язаний володіти мистецтвом діалогу і подачі навчального матеріалу в доступній для розуміння і водночас науковій формі викладу понять і закономірностей.

 Вища школа України постійно працює над рівнем наукового потенціалу викладачів, поглиблення наукових навчальних програм, досліджуваних предметів, і саме це може стати запорукою успішної підготовки молодих фахівців, які так необхідні українському сучасному транзитивному суспільству.

Кінець!