Презентація на тему «Особливості розвитку: кульутри, освіти»

Особливості розвитку:
Культури
Освіти
Науки
половині ХІХ ст.
України у другій

Особливості розвитку
культури
Імперські уряди продовжують:
стримувати розвиток культури;
перешкоджати прогресу національної освіти.
Можновладцям необхідне вдосконалення економіки, але при цьому вони прагнули зупинити розвиток культури та освіти в Україні.
Поки українці ще не втратили своєї мови і культури, залишалася надія на їх національно-державне відродження.
Західна Європа: культурі й освіті надавалася постійна підтримка як з боку уряду, так і з боку заможних прошарків суспільства – великих землевласників, підприємців та фінансистів.
Україна: уряд царської імперії фінансував виключно російську культуру й освіту.

Посилення ролі освіти
Модернізаційні процеси викликали різке збільшення попиту на освічених людей. Без них був неможливий технічний та соціально-економічний прогрес.
Ті народи, які успішно вирішували освітні проблеми, вели перед у всіх сферах життя.
Національна інтелегенція робила все, щоб освіта в Україні не була засобом зросійщення, полонізації, зугорщення чи румунізації.
Національна інтелегенція робила все, щоб освіта в Україні стала знаряддям самозбереження і розвитку української нації.

Початкова освіта. Доля недільних шкіл
1
10 тис. жителів
Після скасування кріпацтва
За 100 років до кріпацтва (у 1748р.)
1
746 осіб;
навчався кожен 29-й мешканець

Початкова освіта.
Після реформи 1861 р. мережа закладів початкової освіти значно розширилася.
Усього в Україні в 1897 р. налічувалося близько 17 тис. початкових шкіл, які утримувалися державою, громадянами,земствами, церквою, приватними власниками.
Лише близько 20 % населення України віком старше 10 років у 1897 р. уміли читати.

Початкова освіта
Вимагаючи збільшення кількості шкіл, українці обстоювали право навчати дітей рідною мовою, бо учні не сприймали викладання російською.
Вимогу навчати дітей національною мовою наприкінці ХІХ ст. ставили сільські громади, земства.
Батьки ж і широка громадськість добивалася, щоб дітей навчали основам природознавства, хімії, фізики, астрономії, географії, історії.
Траплялися непоодинокі випадки, коли керівництво шкіл вдавалося до послуг поліції, щоб примусити дітей відвідувати уроки.

Нестача навчальних закладів
Кількість гімназій була не значною й не могла прийняти на навчання усіх бажаючих.
Наприкінці 90-х років ХІХ ст. на всю підросійську Україну існувало лише 129 гімназій.
Середню освіту давали також заклади закритого типу – інститути шляхетних дівчат, кадетські корпуси, приватні пансіони, але доступ до них мали виключно діти дворян.

Недільні школи
Завдяки безкорисливій діяльності представників демократичної інтелігенції, об'єднаних в різні освітні товариства, комітети, комісії, сформувалася система позашкільної освіти дорослих.
Мережа позашкільної освіти дорослого населення складалася з недільних шкіл, вечірніх та повторних класів. Найпопулярнішими стали недільні школи.

Шкільна реформа на західноукраїнських землях
Шкільна реформа
1869 р.
Обов'язкове початкове навчання дітей віком від 6 до 14 років.
Усі школи передавалися з відання церкви під державну опіку.
За шкільним законом 1895 р. діяли нижчі сільські школи, навчання в яких тривало один-три роки, та вищі у містах (4-6 класів).
Хоч навчання було обов'язковим, проте через брак шкіл, майже 67% населення Західної України в 1890 р. залишилося не письменним.

Середня освіта
Навчання в гімназіях тривало вісім років. Понад 40% усього навчального часу займало вивчення “класичних” мов: латинської і грецької. Природознавство і хімія майже не викладалися.
Реальні училища – надавали більшої уваги природничо-математичним дисциплінам. Навчалися в училищах шість років. Вступити до вузів мали право тільки ті учні, які зканчили сьомий, додатковий клас.

Відкриття нових вищих навчальних закладів
У 1865 р. в Одесі відкрили Новоросійський університет.
Навчання було платним, що гальмувало доступ до вищої освіти дітям недостатньо матеріально забезпечених батьків.
У 1894 р. була заснована кафедра історії України у Львівському університеті і відіграла непересічену роль у патріотичному вихованні українських студентів.

Відкриття нових вищих навчальних закладів
У 1875 р. було засновано Чернівецький університет.
У 1897 р. у Львові засновано Академію ветеринарної медицини.

Розвиток природничих наук
(1857-1918)
Олександр Ляпунов – посідав провідне місце в розробці проблем стійкості й рівноваги руху механічних систем.
(1829-1918)
Юлій Шимановський – хірург, зажив світової слави своєю працею “Операції на поверхні тіла”, в також винайденням багатьох медичних інструментів.
(1845-1918)
Іван Пулюй - західноукраїнський фізик, учений світового рівня, в різні роки працював у провідних наукових центрах Європи й відзначився дослідженням рентгенівського випромінювання. Він був знавцем стародавніх мов і у співпраці з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав із староєврейської мови Псалтир та з грецької Євангеліє.

Ілля Мечников та Микола Гумалій
Вчитель
(1845-1916)
Учень
(1859-1949)
Ілля Мечников – видатний зоолог і анатом, вихованець Харківського університету. Лауреат Нобелівської премії у Парижі за відкриття фагоцитозу.
У 1886 р. в Одесі вони разом створили першу в країні, і другу в світі бактеріологічну станцію.
Микола Гамалій – зробив великий внесок у боротьбу з такими хворобами, як чума, холера, туберкульоз, сказ, упровадив у практику охорони здоров'я щеплення.

Розвиток гуманітарних наук
На новий рівень у другій половині ХІХ ст. піднеслися гуманітарні науки.
Володимир Антонович – історик, археолог, етнограф, археограв, справив великий вплив на розвиток історичної науки. Його роботи: “Про походження козацтва”, “Бесіди про часи козацькі на Україні.”
(1855-1940)
Дмитро Яворницький - дослідник історії українського багатства. Його тритомна “Історія запорозьких козаків” привернула увагу як фахівців, так і широкого читацького загалу багатющим матеріалом і новими підходами до висвітлених питань.

Наукові товариства
Наукове товариство ім. Т. Шевченка
У товаристві діяло понад 20 наукових комісій, що охопили гуманітарію, математику, фізику, хімію, біологію, право та економіку.
Після того як НТШ очолив М. Грушевський, товариство реформували на зразок національних академій. Була забезпечена багатопрофільна наукова робота секцій, розпочалася велика за обсягом видавнича діяльність. Видавалися “Записки”, “Хроніка”, збірки матеріалів окремих текстів.

Наукові організації при університетах
Товариство дослідників природи
Філологічне товариство
Математичне товариство
Історичне товариство
Фізико-медичне товариство
Психіатричне товариство
Київський (зверху), Одеський (зліва), Харківський (зправа) університети

Над проектом працювали:
Аністратенко Крістіна
Загорюк Ігор
Насонов Олександр
Карабка Дмитро
Федорюк Юлія