Презентація на тему «Міжнародний військовий конфлікт у Лівії»

«Я - Миротворець»
Міжнародний
військовий конфлікт у Лівії

Арабська весна

Причини конфлікту (внутрішні)
Політичні
Економічні
Соціальні

Причини конфлікту (зовнішні)
Проаналізувавши ситуацію, наша група не вважає весь лівійський конфлікт штучно сконструйованим. Ми не погоджуємося, що під міжплемінні протиріччя приховали істинну причину подій - війну за ресурси, що ведеться на глобальному рівні.
Залучення до громадянської війни західних сил, можна та потрібно вважати успішним дипломатичним кроком Махмуда Джебріля, який був прем'єр-міністром Перехідної Національної Ради до моменту повного звільнення Лівії.
Ефект доміно.

Комбінація причин, що зробили революцію можливою: 
Тривалий авторитарний режим
Завелика кількість безробітної молоді
Великі ціни на продукти першої необхідності (вода, іжа)
Розвиток та поширення комунікаційних технологій (координація дій повстанців через соціальні інтернет мережі та мобільний зв'язок)
Ефект доміно схожих антиурядових виступів в сусідніх країнах (ідеологічно надихнуло на початок дій та дало віру в успіх) 
Все це створило та підготувало широку ідеологічну та соціальну базу, яка знайшла своє втілення в діях повстанців, тобто у початку громадянської війни.

СТРУКТУРА КОНФЛІКТУ
Збройний конфлікт у Лівії – це відпочатку громадянська війна, тобто внутрішній конфлікт між силами Муаммара Каддафі і збройними загонами Національної перехідної Ради Лівії.
У контрасті до цього виглядає заява заступника представника Лівії в ООН Ібрагім Даббаші, який визначив характер внутрішньо лівійського конфлікту наступним чином:
«...Ситуація в Лівії унікальна. Факт в тому, що лівійська криза особлива. Це не громадянська війна, не конфлікт між двома партіями, а боротьба народу, що захищає себе від диктатури».

Суб'єкти (сторони) конфлікту:

Відносини між суб'єктами – насильницькі

Фази конфлікту:
Латентна (нульова) – 15 лютого 2011 р. – 16 лютого 2011р.

Ініціація (відкриття) – 16 лютого 2011 р. – 18 лютого 2011 р.

Ескалація – 17-18 лютого 2011 р. – 16-18 квітня 2011р.
Конфлікт набуває ефекту масовості.
Перші захоплення міст та важливих військово-промислових об'єктів повстанцями.
Влада відключає Інтернет.
Починається перехід частини лівійської армії на сторону опозиції.
В ніч на 18 березня Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 1973 від 17 березня (по Нью-Йоркському часу), яка дозволяла застосування сили в Лівії, виключаючи наземне втручання.

Деескалація – 6 серпня 2011 р. – 20 жовтня 2011 р.
Зниження наступальної здатності військ Каддафі;
Активізація авіації і флоту країн НАТО;
Співвідношення сил в Лівії значно змінилося.
Збільшення сил революціонерів за рахунок добровольців з Тріполі, Ель-Завії, Сормана, а також лівійців із-за кордону.
21 серпня - за підтримки Північноатлантичного альянсу сили ПНР взяли столицю країни, Тріполі.
ПНР визнали легітимним більше 60 держав світу.
19 жовтня – захоплення м. Сирт, останній оплот прихильників горезвісного полковника.
20 жовтня – смерть Муаммара Каддафі.

Врегулювання або вирішення (закінчення) – 20 жовтня 2011 р. – до цього часу
Інфраструктура знаходиться у задовільному стані, тобто основні інфраструктурні об'єкти не були пошкоджені або ж зруйновані.
Налагоджується постачання палива та електроенергії.
Одними із основних проблем є розповсюдження зброї та порушення прав людини.
За пропозицією Генерального секретаря створено програму підтримки Лівії, яка розрахована на 3 місяці.
Планування разом з лівійцями програми щодо довгострокової підтримки ООН Лівії.

Графік інтенсивності військових дій

Людські втрати
Дивним для армії з найсучаснішими засобами розвідки є факт поразки «своїх», що раз у раз траплялося на лівійської війні. У Тріполі були застосовані вакуумні бомби, названі через здатність створювати надпотужну вибухову хвилю і випалювати кисень на великих площах до стану, близького до вакууму. Людина в районі вибуху такої бомби отримує жахливі травми. Ця зброя була оголошено ООН «негуманним способом ведення війни, що викликають надмірні страждання». Вага деяких бомб, скинутих на Лівію, становила близько двох тонн.
Вперше в бойових умовах збройні сили США і НАТО використовували уранову зброю.
Німецький військовий експерт розповів на закритому засіданні бундестагу, з посиланням на надійні джерела, що втрати британських спецслужб в Лівії не 35 солдатів, як оголошено міністерством оборони Великобританії, а від 1 500 до 2 000 осіб. Це і є основна причина, чому британський уряд наказав своїм військам достроково залишити Лівію.
Кількість загиблих французьких солдатів - між 200 і 500, США - не менше 200 осіб, Катар - понад 700 осіб. Щоправда, ці цифри не були оголошені в засобах масової інформації і навіть не обговорюються.

Поточний стан ситуації в Лівії. Висновки
Таким чином постконфліктна ситуація не дає приводу говорити про швидке відновлення країни після війни, адже наявні численні проблеми всередині країни потребують багато часу та ресурсів для їх вирішення. При цьому ситуація ускладнюється відсутністю активної допомоги з боки третіх країн, які схоже вважають, що виконали свою роботу і тепер, споглядаючи здалеку, чекають «на справедливу винагороду» за свою підтримку.
Ситуація в цілому нормалізується і невеличкими кроками Лівія прямує до стабілізації ситуації що дає надію на процвітаюче майбутнє цієї країни.

Сценарій та прогноз подальшого розвитку ситуації в країні
В основі майбутньої стабільності лежить процес розподілу доходів від експорту нафти між племінними групами;
Політичні сили перехідного уряду об'єднував лише 1 інтерес – повалення режиму Кадаффі. Знову їх об'єднати важко, зважаючи на відсутність сильного лідера.

Інші варіанти розвитку подій та підсумки
Є ще одна ідея, яка може об'єднати Лівію, - це іслам. У Лівії проживають понад 130 племен, і майже всі сповідують іслам. На цій основі країна може залишитися єдиною. Проти Муаммара Каддафі виступали радикальні ісламісти, і було б помилкою сказати, що в цих людей немає ніякої ідеології. Так, опозиція різнорідна і за своїми переконаннями, і за своєю методикою. Але в лівійській опозиції - і за кордоном, і всередині країни - були численні партії радикального ісламського толку. І якщо запитати у цих людей, чого вони хочуть, то багато хто з них дасть відповідь: ми хочемо, щоб країна жила за законами шаріату.
Перехідний уряд ставив собі за зразок Туреччину, в якій Партія Справедливості та Розвитку змогла поєднати іслам із демократією. Навіть, якщо Лівія буде жити за законами шаріату, країна зможе уникнути посилення впливу радикальних організацій

Інші варіанти розвитку подій та підсумки
Якщо узагальнити ситуацію для наглядного розуміння перспектив розвитку подій, то можна виокремити два сценарії розвитку країни: оптимістичний та песимістичний. Оптимістичний сценарій розвитку подій в Лівії полягає в стабілізації нинішньої ситуації, яка має супроводжуватися консервацією втрат, які держава понесла внаслідок громадянської війни (частково це відбудеться за рахунок «розмороження» активів Каддафі та їх залучення у розбудову економіки). Песимістичний сценарій – подальша деградація країни з розподілом на дві історичні частини Тріполітанію та Керинаїку.

Дякуємо за увагу!
Підготували: