Презентація на тему «Художня культура Київської Русі» (варіант 5)
Художня культура Київської Русі
Виконала:
Учениця 10-а класу
ЗНЗ №9 м. Києва
Алабаш Євгенія
Мета:
1. Познайомитися із художньою культурою Київської Русі X-XI століть;
2. Сформувати естетичне сприйняття культури Київської Русі;
3. Дослідити архітектуру та іконопис Київської Русі IX-XII століть.
ПЛАН.
1. Вступ.2. Архітектурні пам'ятки київської Русі IX-XII століть. 3. Іконопис київської Русі IX-XII століть .
Вступ.
У X - XIII ст. Київська Русь займала великий простір від Причорномор'я до Прибалтики та від Поволжя до Карпат. Це була одна із провідних на Європейському континенті держав, що мала економічні, політичні та культурні зв'язки з багатьма країнами Заходу і Сходу.Історія художньої культури України неможлива без такої яскравої сторінки як доба Київської Русі. Окрім слов'янських традицій, творчість давньоруських митців зазнала значного впливу культур сусідніх народів, зокрема провідної християнської держави того часу — Візантії. Це добре помітно в архітектурі, монументальному мистецтві й іконописі Київської Русі.
Архітектурні пам'ятки київської Русі IX-XII століть Історія розвитку давньоруського архітектурного мистецтва бере початок з кінця X ст. Уже тоді в Київській Русі існували багаті традиції дерев'яного зодчества, які пізніше позначилися на кам'яній архітектурі, зокрема храмових споруд. і хоча спочатку вплив візантійського мистецтва був дуже відчутний, згодом у давньоруській архітектурі проявився власний стиль. Тож можна зробити висновок, що майстри Київської Русі не копіювали традиції Візантії, а створювали на їх основі свою оригінальну художню мову.
Зразками архітектури, в якій найбільше простежується візантійський вплив, були Десятинна церква в Києві і Спасо-Преображенський собор у Чернігові.
Перлиною давньоруського архітектурного мистецтва є Київський Софіївський собор, зведений грецькими майстрами під час правління князя ярослава Мудрого за зразком Софіївського храму Константинополя. згадка про Софію Київську зустрічається у найціннішому літописі Київської Русі — «Повісті минулих літ». У будівництві собору були використані досягнення візантійського мистецтва, проте в архітектурі цього п'ятинефного храму вже простежувались своєрідні національні риси. На відміну від візантійських соборів, він був увінчаний тринадцятьма куполами, містив дві галереї. Композиційне рішення Софії Київської зіграло велику роль у формуванні національних рис української, російської та білоруської архітектур. В результаті рестав-рувань і перебудов, проведених протягом XVіі—XVііі ст., первинний вигляд будівлі собору не зберігся.
Свято-Успенський собор Києво-Печерської Лаври, зведений протягом 1073—1078 років — являє особливості київської давньоруської архітектурної школи. У ньому вже були відсутні башти і галереї, вінчала будівлю лише одна глава. Популярність архітектурної форми Свято-Успенського собору дуже велика — його пропорції стали канонічними для багатьох наступних храмів Київської Русі. Проте сама будівля собору не збереглася до наших часів: у XVіі ст. храм було перебудовано, а під час Другої світової війни — зруйновано.
Стиль архітектури чернігівської школи Xіі ст. втілений в Бори-соглебському соборі. Про це свідчать багаті різьблення в декорі фасадів, де мотиви романського стилю перегукуються зі слов'янськими. іще однією характерною ознакою давньоруської архітектури чернігівщини є обмазання цегляних стін будівель білим вапном.
Самобутність архітектури галицької школи представляє церква святого Пантелеймона — єдиний зразок давньоруського галицького зодчества. Учені припускають, що за часів Київської Русі тут був укріплений форпост княжого міста — імовірно, монастир. На цій території і була побудована хрестоподібна церква зі зразками білокам'яної різьби. із первинної споруди церкви святого Пантелеймона до нашого часу збереглись лише стіни, адже протягом віків храм кілька разів перебудовувався.
Іконопис Київської Русі
Становлення давньоруського іконопису відбулося у другій половині Xі — на початку Xіі ст. До цього ікони були, переважно, візантійські та грецькі. Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. Її засновником вважають митрополита іларіона. У Києво-Печерському Патерику розповідається про перших відомих іконописців Київської Русі — Алімпія та Григорія. Про останнього розповідали, що йому допомагають янголи: він міг за кілька годин написати й позолотити образ (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).Іконописні зображення створювались за певними суворими правилами. Умовність письма мала чітко розмежовувати божественний («горній») світ від земного («дольного») і підкреслювати в лиці Христа, Богоматері та святих їх неземну сутність. Для цього фігури зображались пласкими й нерухомими, застосовувалась оборотна перспектива, виключалися будь-які часові прояви (пора року чи доби). Умовний золотий фон ікон символізував божественне світло, фігури не мали тіней, адже «в Царстві Божому» їх немає.
Ікони XI—XII ст., виконані київськими майстрами майже не збереглися, але літописи неодноразово свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком для інших іконописців.
Ікони XI—XII ст., виконані київськими майстрами майже не збереглися, але літописи неодноразово свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком для інших іконописців.
Висновки
Культура Київської Русі була неповторною і самобутньою сторінкою історії;
Творчість давньоруських митців зазнала значного впливу культур сусідніх народів, зокрема провідної християнської держави того часу — Візантії.
Майстри Київської Русі не копіювали традиції Візантії, а створювали на їх основі свою оригінальну художню мову.