Презентація на тему «Екологія як наука про довкілля» (варіант 5)

Екологія як наука про довкілля

Екологія як наука
Екологія – наука про місце проживання, середовище життєдіяльності
Ернст Геккель (німецький природознавець, біолог)
Ернест Геккель виявив, описав і назвав тисячі нових видів, зробив карту генеалогічного дерева, що стосується всіх життєвих форм, і створив багато термінів в біології, зокрема тип, філогенез, екологія і царство Найпростіші (Protista). Геккель підтримував роботу Чарльза Дарвіна в Німеччині й розвивав спірний Біогенетичний закон, що стверджує, що біологічний розвиток індивідуальних організмів, або онтогенез, є паралельним та підсумовує повний еволюційний розвиток різновидів, або філогенез: "Онтогенез є рекапітуляцією філогенезу".

Сучасне визначення екології
Наука про взаємозв'язки живих організмів та їх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових систем

Еволюція екології
У 1863 р. Мебіус відкриває перший в Німеччині морський акваріум в Гамбурзі. У 1868 р., отримавши ступінь доктора наук в Галле-Віттенберзькому університеті, Карл стає професором зоології в університеті Кіля і директором Зоологічного Музею.
У 1888 р. Мебіус став керуючим зоологічних колекцій в Берлінському Музеї Природознавства і професором систематики та біогеографії в університеті Гумбольдта, де викладав до 1905 року, після чого залишив роботу (у віці 80 років).

Вагомим внеском у становлення екології були праці К. Мьобіуса (1877), який запропонував поняття «біоценоз», і Ф. Даля (1890), який ввів в наукове використання термін «екотоп».

Розробка основ і методів дослідження угруповань живих організмів (Ф.Клемантс, В.Шелфорд)

Вчення про біосферу і ноосферу (В.І.Вернадський)
Іван Вернадський не був вузьким фахівцем. Його цікавила ціла низка економічних і статистичних проблем: історія розвитку економічної думки, методологія політичної економії, теоретична та практична статистика, міжнародні економічні відносини, теорія зовнішньої торгівлі, теорія потреб споживачів, питання реформи 1861 року, проблеми сільського господарства, економічно-соціологічні питання. На думку дослідників, твори вченого до сьогодні зберегли наукову цінність.

1942 р. А.Тінеманн – основи біоценології
1948 р. А.Тенслі – поняття “екосистема”
1960-1969 р. р. дослідження потоків енергії в екосистемах (К.Голлей, Г.Кларк, С. Петрусевич, В.Філіпсон)
1964 р. МБП (Міжнародна біологічна програма)

1970 р. Міжнародна програма “Людина і біосфера”
1972 р. перша конференція ООН з проблем навколишнього середовища (Швеція, Стокгольм)
70-і роки ХХ ст. – діяльність Римського клубу ( розробка і публічне оприлюднення глобальних сценаріїв розвитку людства)

Доповідь Міжнародної комісії з охорони навколишнього середовища і розвитку “Наше спільне майбутнє” (засади сталого (виваженого) розвитку, безпечного для навколишнього середовища)
1989 р. – конференція з навколишнього середовища і стратегії людства (Токіо)

Українська екологічна наука В.Станчинський
Станчинський Володимир Володимирович (1882-1942), видатний   орнітолог, засновник вітчизняної екології, активний діяч охорони природи і заповідної справи.
В.В.Станчинський зробив значний внесок у світову науку: підійшов до синтезу генетики, еволюції та екології, першим висунув ідею створення біосферних заповідників і проведення в них моніторингу, розробляв теорію екологічної диференціації, на 10 років випередив американських вчених у вимірюванні динаміки маси видової речовини в біоценозі, винайшов спеціальний прилад – біоценометр.

І.Подоплічко
Народився 2 серпня 1905 року у селі Козацькому Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області) у родині столяра.
Після отримання посади інструктора у Губернському земельному управлінні міста Києва почав займатись науковим дослідженням шкідників народного господарства. 1927 року, розробляє метод вивчення дрібних ссавців за їх залишками у погадках сов та інших хижих птахів.

С.Стойко
Степан Стойко народився 14 березня 1920 р. у родині священика в с. Кричево (нині Тячівського району Закарпатської області).
Наукова діяльність професора пов'язана з лісовою геоботанікою, екологією та заповідна справа Карпат, Розточчя та Західного Поділля, де досліджував реліктові локалітети смереки, дуба скельного, липи широколистої, тиса ягідного, ялівцю козачого, які збереглися з раннього і середнього голоцену і мають значення для з'ясування польодовикової історії розвитку лісів. За допомогою фітоценохорологічних та геоботанічних методів дослідив висотну диференціацію рослинного покриву в Українських Карпатах, де виділив 10 висотних рослинних поясів та визначив два варіанти поясності — на південно-західному та північно-східному макросхилах.

К.Ситник
Видатний учений-фіто біолог, організатор науки, громадський діяч. Свої кроки в ботаніці — старій і надзвичайно красивій науці — він зробив за допомогою тодішнього завідувача кафедри ботаніки Луганського педагогічного інституту Ф. К. Терещенка і професора С. І. Лебедєва, аспірантом якого він став у Києві.
Запропонувавши системний рівень пізнання внутрішньої організації ростових процесів рослин, Костянтин Меркурійович разом з колегами розпочав дослідження фітогормональної регуляції процесів життєдіяльності кореня, листка та стебла із застосуванням найсучасніших методів електронної мікроскопії та цитохімії.
Наукова діяльність К. М. Ситника вже багато років пов'язана з питаннями космічної біології. Завдяки йому, в Академії наук України було організовано комплексні дослідження впливу факторів космічного польоту на ріст, розвиток та життєдіяльність прокаріотичних та еукаріотичних організмів.

М.Голубець
Вчений у галузі ботаніки, громадський і політичний діяч, доктор біологічних наук (1970), професор (1978), академік Національної академії наук України (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1992), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005). Віце-президент Лісівничої академії наук України, почесний директор Інституту екології Карпат НАН України (з 2008 р.).
Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут (тепер — Львівський національний аграрний університет), має спеціальність за дипломом про вищу освіту-"Екологія та лісознавство" та кваліфікацію інженера лісового господарства (1953).
Доктор біологічних наук (з 1970 р.) за спеціальністю "ботаніка".

Ю.Шеляг-Сосонка
Головними напрямками роботи є дослідження рослинних угруповань і факторів, що визначають їх склад, динаміку і продуктивність, розробка біологічних основ раціонального використання і охорони природного рослинного покриву, геоботанічне картографування і районування.
Науковцями відділу обґрунтована провідна роль лісів у функціонуванні біосфери, їх екологічна та соціальна значущість для цивілізації.Проаналізовано стан біорізноманіття України, основні дисбаланси використання ресурсів рослинного світу та обґрунтовано природно-ресурсну модель розвитку України.

В.Кучерявий
Доктор сільськогосподарських наук (1991), професор. Завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України (з 1984 р.).
У 1970-ті рр. з'являються перші книги науковця — "На зелених орбітах Львова", "Стрийський парк", "Кличуть околиці Львова".
Учений працював на посаді ректора у Львівському лісотехнічному інституті (1982-1993). Одночасно очолював кафедру лісівництва і озеленення, а згодом — екології, ландшафтної архітектури та садово-паркового господарства (з 1984 р.). Першим в Україні розпочав підготовку спеціалістів зі спеціальностей "Прикладна екологія", "Садово-паркове господарство" та "Ландшафтна архітектура".

М.Реймерс (1994 р., систематизація галузей екології)
Екологія як така, - це лише фундаментальна основа для природоохоронного і середовищеохоронного знання, основа невід'ємна і надзвичайно необхідна. Все інше – прикладні її сфери. Вони мають свої постулати і теоретичні узагальнення, які базуються на екологічному фундаменті…

1992 р. Міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро)
Проголошено принципи екорозвитку
Обрано стратегію сталого, узгодженого, збалансованого, виваженого розвитку
Взаємостосунки суспільства і природи будувати на принципах невиснажливості, відповідальності, взаємоповаги

Об'єкти дослідження екології
Середовище проживання людини
Структуру цього середовища
Вплив його компонентів на розвиток різнорангових екосистем

Середовище (за М.Реймерсом)
Сукупність фізичних, природно-антропогенних і соціальних чинників життя людини
Довкілля – природно-антропогенне середовище – сукупність модифікацій природного середовища внаслідок цілеспрямованого та опосередкованого впливу людської діяльності

Б.Коммонер (1966 р.)
Закони екології
Все повязано з усім
Все має кудись подітися
Ніщо не дається задарма
Природа знає краще
Екологія –наука дуже проста за задумом і методами, але складна за спробою зрозуміти взаємостосунки між живою і неживою природою