Презентація на тему «Bдосконалення рідної мови»

Bдосконалення рідної мови

Уникаймо русизмів в українській мові
Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить Вам, Хоч і живе своїм живим життям.
Максим Рильський

Русизми в нашому мовленні є наслідком багатовікового засилля російської мови в Україні. Вони проникли в мову мільйонів українців, засмітили її та перетворили в суржик. Дослухаючись до розмов людей на базарах чи у транспорті на Полтавщині та Київщині, які вважаються батьківщиною літературного варіанту української мови, серце від болю стискається. Водночас і радість проймає: засмічено, спотворено, але не знищено. Не встигли. Мине час — і відродиться наша мова, очистяться наші національні джерела. Шлях до цього лежить через зростання загальної і мовної культури українців та їхньої національної свідомості.

Русизми шкідливі не лише тим, що спотворюють українську мову. Багато українців не наважується розмовляти між собою українською мовою, бо вважає, що вона в них засмічена. Вони користуються російською, помилково гадаючи, що їхня російська мова цілком чиста. Насправді вони лише вживають російські слова, а мова їхня на російську мало подібна.

Вдосконалення навиків усної мови
Вибір формулювання. Вибираючи формулювання виступаючому необхідно враховувати особливості усної мови, тобто він має висловлюватись відповідно до комунікативної мети, предмета, мови, а також конкретної ситуації чітко та переконливо.

Переконливість виступу пояснюється не
лише правильною побудовою оратором
промови в якій ідеться про начальну
проблему, а тим, що:
- він добре зорієнтувався в
ситуації (передусім врахував
особливості образу мислення і мови
своїх слухачів);
- йому вдалося донести до
слухачів свої думки якнайкраще,
тобто в спонукаючій до роздумів, такій,
що запам'ятовується, недвозначній і
абсолютно дохідливій формі.

Уміння вести дискусію у формі діалогу або полілогу – необхідна умова спільної. У дискусії найефективніше формується мислення та мовлення, під час обговорення виявляються суперечності, висуваються аргументи і контраргументи, вибудовується логіка доводів позиції учасників. Тому них вимагається уміння аргументувати свою точку зору, висувати контраргументи опонентам, підтримувати дискусію, лаконічно доводити, доходити до компромісу.

Ці вимоги до ведення дискусії дозволяють поступово формувати культуру мовлення, зокрема вислуховувати співрозмовника до кінця, не перебиваючи, задавати йому питання, спростовувати його судження або, навпаки, погоджуватися з ним, розгортаючи думку.

Основні ознаки культури мовлення
Якость мовлення
Правила мовлення
1. Змістовність
Продумати текст й основну думку вислов­лювання; розкрити їх повно: матеріал під­порядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає
2. Правильність і чистота
Дотримувати норм літературної мови: в усному висловлюванні — орфоепічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних У писемному — лексичних, фразеологіч­них, словотворчих, граматичних, стиліс­тичних, орфографічних і пунктуаційних

3. Точність
Добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання прагнути, щоб зміст сказаного або на­писаного був переданий точно, зрозуміло
4.Логічність і послідов­ність
Говорити й писати послідовно, виділяючи мікротеми і встановлюючи зв'язок між ними; забезпечувати сислові зв'язки між словами і реченнями в тексті; скласти план (простий чи складний) висловлювання, систематизувати дібраний матеріал, виді­лити «дане» і «нове» у висловлюванні; уни­кати логічних помилок

5. Багатство (різнома-нітність
Використовувати різноманітні мовні засоби (слова, словосполучення, речення), уникати . невиправданого повторення слів, однотип­них конструкцій речень
6. Доречність (доціль-ність)
Ураховувати, кому адресовано висловлю­вання, як воно буде сприйняте, при яких обставинах відбувається спілкування
7. Виразність і образ­ність
Добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, найточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і впливати на співрозмовника (адресата мовлення)