Презентація на тему «Софіївський парк»

На тему:
«Софіївський парк»
Презентація
Студентки І-го курсу групи ОА-1814
Журавльової Анастасії

Карта «Софіївського парку»
Націона́льний дендрологі́чний парк «Софі́ївка» — парк. Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га.
«Софіївка» є пам'яткою краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть.

Софіївка - одним із трьох найкрасивіших штучних парків Європи

План-схема парку
Парк розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабіч ріки Кам'янки, за адресою — вулиця Київська, 12-а.
Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав'янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних.

Головний вхід
Центральна алея

Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля.
Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано рельєф, але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною.
Історія парку
Станіслав Щенсний Потоцький

Фонтан поряд з Головним входом до парку
Великий водоспад

Царицин сад
У 1832 році, після польського повстання, частина правобережних володінь родини Потоцьких, а серед них і Уманські землі з парком «Софіївкою», були конфісковані й передані Київській казенній палаті. Того ж року Микола І подарував Уманський парк своїй дружині — Олександрі Федорівні.
Софія Вітт

Місток на Площу Зборів у різні пори року

Головна прикраса парку - фонтан «Змія»
Посеред Нижнього ставу з широко роззявленої пащі змії, що звивається на камені, б'ється стовп води — фонтан «Змія».
Вода надходить до фонтану по самопливному підземному водогону, викладеному з гранітного тесаного каменю вздовж дороги, яка веде від академії та оранжереї до павільйону Флори.

Фонтан «Змії» влітку та взимку

Праворуч від павільйону Флори знаходиться виконаний з гранітних клиноподібних каменів аркового склепіння так званий Венеційський міст. Міст прикрашають гранітні пілони, між якими звисають важкі ковані ланцюги. Трохи нижче мосту влаштовано дерев'яний шлюз для пропуску води в русло річки Кам'янки.
Венеційський міст

Будинок творчості вчених

Училище садівництва
Водограй у «Софіївці». Початок ХХ ст.
30 березня 1859 року царським указом «Софіївку» передано у відання Головного училища садівництва Росії, переведеного з Одеси до Умані. Парк продовжував називатися «Царициним садом», хоч указом царя його названо «Уманським садом Головного училища садівництва».
З 1899 року, під керівництвом професора В. В. Пашкевича, парк поповнився новими насадженнями (Англійський парк), де було зібрано понад сто видів і форм рідкісних дерев і чагарників. В цей час проводяться вирубки догляду та санітарні вирубки рослинності.
Після революції «Софіївку» стали називати «Садом Інтернаціоналу».
Водограй у «Софіївці». Початок ХХ ст.

Павільйон Флори
Восени
Взимку

Статуя Еврипіда
Бюст Сократа
Статуя Амура

Невеличкі водопади

Грот страху і сумніву
Лісове озеро
Фазанник

Грот Венери

Бюст Платона
Усічена колона
Джерело Іппокрени

Паріс
Бюст Гомера
Обеліск «Орел»

Бюст Арістотеля
Ахеронтійське озеро
Альтанка «Грибок»

Китайська альтанка
Китайська альтанка — зроблена повністю з дерева і пофарбована в різні кольори, протягом минулого часу реставрувалася неодноразово, останній раз в 2001–2002 роки. Альтанка із заходу прикрита гіллям модрини.

Вид на Площу зборів та Іонічне море

"Сімейне дерево"

Старий дуб
Нижня частина скелі Бельбедер
Водоспад "Три сльози"
 

Партерний амфітеатр перетерпів багато змін. В часи Потоцьких тут був парадний вхід в парк. Тоді виникла назва цієї ділянки — Долина троянд. Прямолінійна дворядна шпалера туї до Німецько-радянської війни складалася тільки з одного ряду висаджених 1910 року туй. Вона непомітно обмежувала регулярну частину парку, адже її підстригали на висоті не більше 1 м. Під час війни належного догляду за парком не було, туї не підстригалися і після війни. В 50-х роках було висажено ще один ряд, верхній — туї західної. Оскільки пропускна здатність серпантина вузьких доріжок між рабатками троянд не забезпечувала вільного проходу відвідувачів, кількість яких все збільшувалася, 1957 року ділянку перепланували. По центру схилу збудували гранітні сходи, які вели до фонтану Семиструмінь, а на рабатках, де колись росли троянди, висадили різноманітні види і форми ялівця і туї, а краї обсадили тамариксом. Майже всі сходи в парку в початковий період будівництва були дерев'яні, з часом вони руйнувалися і постійно вимагали ремонту, тому в 1950–1960 роках їх замінили гранітними.
Партерний амфітеатр
Партерний амфітеатр взимку

Рожевий павільон
«Природа і мистецтво»
Вид на Нижній став

Грот Сцілли
Грот Каліпсо
Грот Аполона

Вид на Нижній став
Розарій
Острів кохання