Презентація на тему «Південна Америка» (варіант 2)

Культура
Південної Америки

Також добре відомим є некомерційний народний жанр Нуева Кансьон - музичний напрямок, який було засновано в Аргентині і Чилі, і швидко поширилося і на решту Латинської Америки. Люди на перуанському узбережжі створили відмінні дуети та тріо на гітарі і Кахон в змішаному стилі південноамериканських ритмів, таких, як Маринера (Marinera) у м. Ліма, Тондер (Tondero) у м. Пьюра, в XIX столітті популярний Креольський вальс або Перуанський вальс, душевний Arequipan Yaravi і на початку XX століття парагвайський гуарані (Guarania). Наприкінці XX століття з'явився іспанський рок під впливом британського і американського поп-року. Для Бразилії ж був характерний португальський поп-рок.
На культуру південноамериканців вплинули історичні зв'язки з Європою, особливо з Іспанією і Португалією, а також - масова культура зі Сполучених Штатів Америки. Південноамериканські країни мають багаті традиції музики. Найбільш відомі жанри: кумбія з Колумбії, самба, боса-нова з Бразилії, і танго з Аргентини і Уругваю.
КУЛЬТУРА

ЛІТЕРАТУРА
Література Південної Америки стала популярною у всьому світі, особливо під час Латиноамериканського Бума в 1960-х і 1970-х роках, і після поява таких авторів, як
Маріо Варгас Льоса
Пабло Неруда
Хорхе Луїс Борхес
Габріель Гарсіа Маркес

Через широких етнічних зв'язків, південноамериканська кухня багато взяла у африканських, американських індіанців, азіатських і європейських народів. Наприклад, кухня в Байя, Бразилії, добре відома своїми західно-африканським корінням. Аргентинці, чилійці, уругвайці, бразильці і венесуельці регулярно споживають вина, в той же час Аргентина поряд з Парагваєм, Уругваєм, і люди, що живуть в південній частині Чилі та Бразилії воліють мате або парагвайську версію цього напою - терере, який відрізняється від інших тим, що він подається холодним. Піско - дистильований лікер з винограду, проводиться в Перу і Чилі, проте, є постійні суперечки між цими країнами щодо його походження. Перуанська кухня змішує в собі елементи китайської, японської, іспанської, африканської і кухні народів Анд.
кухня
Терер - національний напій парагвайців, що готується з сушених мелених листя і молодих гілок падуба парагвайського, в просторіччі - "Мате", на холодній воді з льодом.

Спорт грає важливу роль в Південній Америці. Найбільш популярний вид спорту - футбол, на професійному рівні представлений Конфедерацією Південноамериканського футболу (КОНМЕБОЛ), який входить до складу ФІФА і організовує турніри, головними з яких є Кубок Америки (міжнародний турнір) і Кубок Лібертадорес (змагання між клубами). В Уругваї, країні Південної Америки пройшов і перший Чемпіонат світу з футболу (1930 р.) і за всю історію змагань країни Південної Америки перемагали 9 разів з 18 (Бразилія 5 разів, Аргентина і Уругвай по 2 рази). Іншими популярними видами спорту є баскетбол, плавання і волейбол. У деяких країнах існують національні види спорту, такі як пато в Аргентині, техо в Колумбії та родео в Чилі.
СПОРТ
Що стосується інших спортивних напрямків, можна виділити, наприклад, популярність регбі, поло та хокею в Аргентині, автоспорту в Бразилії та велосипедного спорту в Колумбії. Аргентина, Чилі і Бразилія ставали чемпіонами турнірів Великого шолома з тенісу.

Такі імена як Жайме Лернер чи Енріке Пеньялоса вже давно стали відомими для українського читача. Ці люди увійшли в історію своїми ідеями, які докорінно змінювали обличчя міст у Південній Америці. Однак це лише вершина айсберга.
Щодня у містах Бразилії, Венесуели чи Колумбії художники, архітектори чи громадські діячі роблять свої невеличкі проекти, які не потребують багато ресурсів, однак є показовими прикладами того, як кожен з нас може покращити публічний простір навколо себе.

Не можна сказати, що побут індіанців не зазнав ніяких змін за останні століття. У традиційних будинках з соломи «руку», ясна річ, давно не живуть. Будують їх тільки, щоб показувати приїжджим. Мапуче їдять практично те ж, що й ми, — хліб, картоплю і яловичину. А от замість чаю п'ють напій, який робиться з пшениці, зеленого гороху і картоплі, який називається Муда. Після обіду гостей розважають казками. У цих місцях сезон дощів триває п'ять місяців на рік, з квітня по серпень. Тому гарний оповідач дуже цінується — він допомагає боротися з вимушеним неробством. Казки у мапуче, треба сказати, досить жорстокі. В одній з них йдеться про ворону, яка запросила тюленя в гості. Тюлень приплив чомусь в човні і довірливо вийшов на берег. Тут ворона з родичами на нього накинулися і з'їли бідолаху. Ось, власне, і все. Мапуче поки не обзавелися фольклорним ансамблем. Народні пісні й танці виконували і виконують не професіонали, а звичайні мешканці села. Діти показують танець «чойкі» — це сцени з життя птахів.
Чилі

Національна гра мапуче називається «палин». Вона трохи схожа на хокей з м'ячем, але має декілька відмінностей. Як м'ячі використовують кульку, зроблений з кінської шкіри. Поле досить вузьке — всього сім метрів. Зате дуже довге −140 метрів. Зустрічі влаштовуються між сусідніми селами. Перемагає команда, яка заб'є чотири голи поспіль. Якщо самі пропустили м'яч — всі попередні очки згоряють. Тому матч може тривати кілька днів. Як давно з'явився «палин», індіанці не знають. Кажуть, був завжди. У всякому випадку, задовго до приходу європейців з їх футболом …

Історія літератури в Аргентині — це процес розвитку від іспанських коренів через пошук форм національного самовираження, який дав світу творців світового рівня.
Література індіанських племен, які населяли Аргентину, до нашого часу практично не збереглася.
Аргентина

Стаття 14 конституції Аргентини проголошує свободу віросповідання. Втім, одночасно основний закон називає державною релігією католицизм.
88% аргентинців були похрещені католиками, хоча лише 76,5% вважають себе такими, з яких менше чверті регулярно відвідує церкву.
9% сповідують євангелізм,
11,3% вважають себе агностиками або атеїстами, 1,2% є свідками Єгови,
0,9% мормонами,
1,1% є неоязичниками,
1,2% сповідують інші релігії.
В Аргентині також існує багато поширених народних вірувань, зокрема культ Покійної Корреа,Матері Марії, Панчо Сьєрри, Гаучіто Хіля, Сеферіно Намункура.
Кафедральний собор Буенос-Айреса

Найбільш знаним породженням аргентинської музики є танго, що значно вплинуло на розвиток музики в Аргентині та поза її межами. Найвідомішими музикантами у цьому жанрі вважають Карлоса Гарделя й Астора П'яццолу.
Хоча зараз світ парного танцю не можна уявити інакше, але Танго — це третій танець в історії, в якому чоловік та жінка займають позиції один навпроти одного. Його випередили віденський вальс, що став лихоманкою Європи 30-х років XIX століття, та полька, популярна в 1840-х роках. Танго радикально відрізнявся від перших двох, оскільки він вперше представив концепцію імпровізації.

Традиційно Бразилія не мала доброї системи освіти, а до першої половини 20-го століття її основною продукцією була сільськогосподарська та добувна, що не вимагали високого рівня підготовки працівників. Проте, система освіти зараз швидко розвивається. Ще у 1980 році лише 80,9 % дітей у віці 7-14 років відвідували школи, а вже у 2000 році це значення досягло 96,4 %. У віці 15-17 років цей фактор зріс з 49,7 % до 83 %. Рівень грамотності за той же період зріс з 75 % до 86.4 %
За структурою освіта поділяється на кілька рівнів.
Дошкільна освіта для дітей віком до 6 років є необов'язковою, але досить популярною
Фундаментальна (шкільна) освіта є обов'язковою для дітей віком 6-14 років та складається з 9 класів, що мають мінімум 200 днів або 800 годин уроків на рік.
Вища освіта
Центральний корпус Федерального університету штату Парана, Куритиба.
ОСВІТА

Бразильський карнавал (порт. Carnaval, походить від слова «м'ясний») — щорічний фестиваль в Бразилії, що проводиться за 40 днів до Великодня і відзначає початок Великого посту.
Бразильський Карнавал є найбільшим народним святом країни, та має деякі відмінності від карнавалів як у Європі, так і в інших країнах Латинської Америки. Крім того, існують регіональні варіації карнавалу в самій Бразилії.

Бразильська кухня - це результат традицій і обставин. Вона вважається в Південній Америці найвишуканішою. Тут — гострота індійських, пряність португальських та витонченість французьких кулінарних вишуків.
Кожен район Бразилії, залежно від переважаючого культурного впливу, має свій тип кухні. В одних районах переважає тубільна культура, в інших - кулінарні європейські традиції різних типів, що були занесені до Бразилії колонізаторами або іммігрантами. Розмаїтість і смак бразильських страв визначаються також близкістю річки або моря, характером ґрунту й опадів.
КУХНЯ

Коріння музики Бразилії можна прослідити до майже всіх частин світу, але найпопулярніші регіональні стилі музики походять з африканських і європейських форм та базпосередньо рідної музики Амазонії та інших частин Бразилії. Самба — без сумніву найкраще відома форма бразильської музики у всьому світі, хоча босса-нова та інші жанри також привернули багато уваги за кордоном.
МУЗИКА

Статуя Христа-Спасителя на горі Корковаду висотою 38 м в Ріо-де-Жанейро, одна з найвизначніших пам'яток Бразилі
73,6 % населення — католики (близько 126 млн).
15,4 % — протестанти (близько 25 млн).
7.4 % населення вважають себе атеїстами або агностиками.
1,3 % — спіритуалісти.
1,8 % — прихильники інших релігій. У тому числі мормони (900 тис.), свідки Єгови (600 тис.), буддисти (215 тис.), сейсо-но-іє(151 тис.), юдаїсти (230 тис.) та мусульмани (27 тис.) [
0.3 % — прихильники традиційних африканських релігій, таких як кандомбле, макуба та умбанда.
Деякі сповідують суміш різних релігій, наприклад католицизму, кандомбле та індіанських релігій.
Бразилія має найбільше число католиків у світі. Проте, число протестантів зараз зростає. Рахуючи їх разом з католиками, Бразилія займає друге місце за числом християн у світі після США. До 1970 року більшість бразильських протестантів належали до «традиційних церков», здебільшого це були лютерани, пресвітеріани і баптисти, але протягом останніх десятиліть значно зросли число п'ятидесятників та представників деяких інших концесій.
Іслам в Бразилії традиційно практикувався деякими африканськими рабами. Сьогодні, мусульманське населення в Бразилії складається здебільшого з арабських іммігрантів, хоча у іслам переходить і деяке число громадян не арабського походження.
РЕЛІГІЯ

Дякую за увагу
Виконала
учениця 11-А класу
Чайка Ірина