Презентація на тему «Охорона природи, і раціональне виористання природних ресурсів»

Охорона природи, і раціональне виористання природних ресурсів

Охорона природи
Охорона природи — комплекс заходів із збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі.
Дії, спрямовані на захист природного навколишнього середовища від забруднення, посиленої експлуатації й іншого шкідливого впливу життєдіяльності людини

Основний акцент охорони природи
Основний акцент охорони природи є на підтримці основних екологічних процесів і екосистем у рівноважному стані, включаючи збереження природного світу і йогобіорізноманіття, біологічних ареалів, природних ландшафтів, екосистем та інших природних комплексів. Вторинний акцент робиться на збереження природних ресурсів тае нергозбереження, які розглядаються як важливі для захисту світу природи.

Охорона природи в Україні
В Україні державній охороні і регулюванню використання підлягають земля, надра, водні ресурси, ліси, полезахисні й водоохоронні лісосмуги, зелені насадження, типові краєвиди, курортні місцевості, рідкісні, корисні, державні заповідники і заказники та їхній рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря та інші природні багатства, які залучені до господарського обороту, і ті, що їх не експлуатують.
Заборонено таку господарську діяльність, яка може шкідливо вплинути на стан природних багатств, призвести до ерозії ґрунтів, забруднення і обміління водойм, забруднення повітря, знищення корисних тварин і рослин, зруйнування або пошкодження інших цінних об'єктів природи.

Природокористування  — сфера виробничої та наукової діяльності, вся сукупність засобів, які застосовує суспільство задля комплексного вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорони природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Сукупність усіх впливів людства на природу, яка включає заходи з її освоєння, перетворення і охорони.
Класифікація:
Основними видами природокористування є:
промислове (в тому числі гірничо-промислове),
сільськогосподарське,
рекреаційне.
За характером використання природних ресурсів розрізняють:
землекористування,
водокористування,
лісокористування,
використання мінеральних ресурсів,
інші види природокористування.
Природокористування

Природні ресурси - природні об'єкти і явища, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для задоволення матеріальних і інших потреб суспільства і суспільного виробництва, сприяють відтворенню трудових ресурсів, підтримання умов існування людства і підвищення життєвого рівня. 
Природні ресурси
практично невичерпні 
(енергія сонця, припливів і відливів, внутриземное тепло, атмосферне повітря, вода);
поновлювані
 (грунтові, рослинні, 
ресурси тваринного світу) 
невідновлювані 
(корисні копалини, 
простір проживання, 
енергія річок). 

По приналежності до певних компонентів природного середовища виділяють окремі види природних ресурсів: 
Біологічні
Екологічні
Геологічні 
Кліматичні 
Водні 
Земельні
Рослинні 
Ресурси тваринного світу
Мінеральні та ін 
За провідним ознаками і характером використання виділяють :
промислові
сільськогосподарські
енергетичні
паливні
У невиробничих сферах використовуються:
рекреаційні
заповідні
ландшафтно-курортні
лікувальні та ін 

Літосферою називають тверду оболонку Землі, що складається із земної кори і шару верхньої мантії, що підстилає земну кору.
Земля займає 29,2% поверхні земної кулі.  Грунт являє собою основне джерело продовольства, що забезпечує 95-97% продовольчих ресурсів для населення планети. Площа земельних ресурсів світу становить 129 млн.кв.км, або 86,5% площі суші.
Рілля і багаторічні насадження в складі сільськогосподарських угідь займають близько 10% суші, луки і пасовища - 25% суші. Родючістю грунтів та кліматичними умовами визначаються можливість існування і розвитку екологічних систем на Землі. На жаль, через неправильну експлуатацію щорічно втрачається деяка частина родючих земель. Так, за останнє сторіччя в результаті прискорення ерозії втрачено 2 млрд. га родючих земель, що становить 27% від загальної площі земель, які використовуються для сільського господарства. 
Землекористування

Лісові ресурси — це деревина, технічна сировина, харчові та кормові ресурси. Важливого значення набувають ліси як засіб охорони навколишнього середовища. Завдяки захисним властивостям ліси сприяють поліпшенню водного режиму територій, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.
У сукупності з іншими природними ресурсами лісові ресурси являють собою складову частину продуктивних сил країни безпосередньо беруть участь в економічному розвитку, у забезпеченні соціальних потреб суспільства, виступають одночасно як засіб виробництва, предмет і продукт праці. Раціональному використанню та збереженню лісових ресурсів сприяють існуючі економічні методи впливу на процеси лісокористування.
Лісокористування

Водокористування
Водні ресурси  — це всі води гідросфери, тобто : води рік, озер, каналів, водоймищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяні пари атмосфери.
У поняття «водні ресурси» входять і самі водні об'єкти — ріки, озера, моря, оскільки для деяких цілей (судноплавство, гідроенергетика, рибне господарство, відпочинок і туризм) вони використовуються без вилучення з них води.
Використання водних ресурсів може здійснюватися як з вилученням їх з природного джерела (промислове, іригаційне, господарсько питне й інше водоспоживання), так і без вилучення (водовідведення, водний транспорт, рекреація та ін.) У першому випадку експлуатаційними є тільки частина водних ресурсів. Вони відповідають мінімальній середньомісячній витраті річок з ймовірністю появи один раз в 20 років. У другому випадку експлуатаційними є всі водні ресурси.
Водні ресурси використовують для водокористування і водоспоживання в різних галузях промисловості, сільського господарства, енергетики, судноплавства, побуту. Широко використовують Водні ресурси при переробці корисних копалин, зокрема їх збагаченні т.зв. мокрими способами. Водні ресурси належать до відновлюваних в процесі кругообігу.
Виснаження водних ресурсів в результаті втрати їх якості є більшою загрозою ніж їх кількісне виснаження (1 м3 неочищених стічних вод забруднює і робить непридатними 40-50 м3 природної річкової води).

Використання мінеральних ресурсів
Мінеральні ресурси — це сукупність запасів корисних копалин мінерального походження. Використовуються понад 200 видів мінеральної сировини. У залежності від призначення мінеральні ресурси поділяють на три групи:
Паливні (енергетичні) — використовуються для отримання тепла і світла.
Металеві (рудні) — з яких виплавляють метали (руди чорних і кольорових металів).
Неметалічні (нерудні) — використовуються як сировина для хімічної промисловості (калійна сіль, фосфорити, сірка), будівництва і як технічна сировина (азбест, графіт, алмази ).

Раціональне природокористування
Раціональне природокористування — використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізації взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.

Принципи раціонального природокористування
«Нульовий рівень» споживання природних ресурсів.
Відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалові регіону
Збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання
Збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності
Погодження виробничого і природного ритмів
Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування

Умови раціонального природокористування
політична система, здатна забезпечити участь широкого кола громадськості у прийнятті рішень
економічна система, що могла б забезпечити розширене виробництво та технічний прогрес на власній міцній базі
соціальна система, здатна забезпечити зняття напружень, що виникають за умов негармонійного економічного розвитку
система ефективного виробництва, зорієнтованого на збереження екологоресурсної бази;
технологічна система, яка могла б стимулювати постійний пошук нових рішень
міжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних та фінансових зв'язків