Презентація на тему «Легка промисловість» (варіант 4)

Легка промисловість
Народні та культурні промисли

Легка промисловість – це сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві товарів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея).До легкої промисловості належать: текстильна (бавовняна, вовняна, шовкова, лляна), трикотажна, шкіряно-взуттєва, швейна, хутряна галузі.У структурі легкої промисловості перше місце за обсягом виробництва посідає текстильна галузь, друге – швейна, третє – взуттєва.

Галузі промисловості

Легка промисловість – надзвичайно трудомістка галузь, у якій працюють в основному жінки, тому її підприємства розміщені у великих містах, де багато трудових ресурсів. Також підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача (швейна, шкіряно-взуттєва, трикотажна) і сировинну (текстильна). Із розвитком ринкових відносин на перше місце висувається транспортний фактор.

Легка промисловість – надзвичайно трудомістка галузь, у якій працюють в основному жінки, тому її підприємства розміщені у великих містах, де багато трудових ресурсів. Також підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача (швейна, шкіряно-взуттєва, трикотажна) і сировинну (текстильна). Із розвитком ринкових відносин на перше місце висувається транспортний фактор.

Бавовняна промисловість України працює на привізній сировині, тому найбільші підприємства розташовані насамперед у великих містах, через які проходять транспортні шляхи, – Херсоні, Донецьку, Тернополі (бавовняні комбінати), Нікополі (прядильно-нитковий комбінат), Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Чернівцях.

Промисловість вовняних тканин представлена великими підприємствами в Чернігові, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, що працюють на місцевій і привізній сировині. Виробництво килимів зосереджено у Києві, Черкасах, Богуславі, невеликих містах Чернівецької і Закарпатської областей.

Підприємства лляної промисловості розташовані в основному в Житомирській, Рівненській, Львівській і Чернігівській областях, де вирощується льон на льоноволокно.

Конопляно-джутова промисловість недостатньо розвинена й повністю працює на привізній сировині. Тому її підприємства є тільки в Одесі.

Підприємства трикотажної промисловості (виробництво верхнього одягу, білизни, панчішно-шкарпеткове) орієнтується на споживача, тому розміщені у великих містах – Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську, Житомирі та інших. Ті ж передумови визначають принципи розміщення швейної, шкіряної і взуттєвої промисловості, тому центри їхнього розвитку збігаються.

Підприємства трикотажної промисловості (виробництво верхнього одягу, білизни, панчішно-шкарпеткове) орієнтується на споживача, тому розміщені у великих містах – Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську, Житомирі та інших. Ті ж передумови визначають принципи розміщення швейної, шкіряної і взуттєвої промисловості, тому центри їхнього розвитку збігаються.

Підприємства хутряної промисловості, навпаки, розміщені переважно в невеликих містах – Балті (Одеська обл.), Жмеринці (Вінницька обл.), Красно граді (Харківська обл.), Тисмениці (Івано-Франківська обл.). Винятком є Харків, де також розвинена ця галузь.

Основною галуззю комплексу легкої промисловості є текстильна, сировиною для якої є рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон та ін.) волокна. Залежно від сировини у текстильній промисловості виділяють лляну, шовкову, вовняну, бавовняну, а також трикотажну (виробництво полотна і в'язаних виробів з натуральних і хімічних волокон та хімічних комплексних ниток) підгалузі. Шкіряно-взуттєва та хутрова галузі легкої індустрії використовують як сировину природні шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіру та хутра. Природна сировина для легкої промисловості проходить первинну обробку, що здійснюється на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняно-очисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво і обробку. Після першої отримують прядиво, яке утворене однією або декількома нитками. З прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення тканин. Продуктивність цього сучасного виробництва у 8-10 разів більша, ніж ткацького. 

Художні промисли
Художні промисли охоплюють декілька напрямків народного мистецтва (пластичний, живописний та графічний). Серед пластичного напрямку особливо розвинуте різьблення по дереву, яке раніше було поширено майже по всій лісовій смузі України. У Карпатах різьблення домінує у декорі ужиткових предметів, знарядь праці. У південних районах України характерне різьблення виробів з глини та гіпсу.

Вироби художніх промислів Гуцульщини
У Карпатах також поширені промисли шкіряних виробів з «ременю» (футляри, череси тощо). У багатьох рівнинних районах збереглося лозоплетіння. Широко поширене виробництво керамічного посуду, а на Полтавщині керамічних іграшок. У Києві та Львові працюють майстри художнього скла.Живопис і графіка стосуються також багатьох матеріалів і предметів. Серед цих промислів стінопис, візерунки на меблях, кераміці, склі, писанкарство. Особливо славляться мальовки на папері с. Петриківка на Дніпропетровщині, полив'яній кераміці в с. Опішня на Полтавщині, традиційній кераміці Передкарпаття та Закарпаття, димленому посуді Полісся, писанках Космача на Івано-Франківщині та інших регіонів України. Багатством орнаменту характеризуються вироби з бісеру на Поділлі та Гуцульщині, декоративні тканини на Поліссі, рушники, вишитий одяг різних куточків України, килимові вироби Полтавщини, Чернігівщини, Київщини, Поділля та Західної України.

Вироби художніх промислів Гуцульщини
У Карпатах також поширені промисли шкіряних виробів з «ременю» (футляри, череси тощо). У багатьох рівнинних районах збереглося лозоплетіння. Широко поширене виробництво керамічного посуду, а на Полтавщині керамічних іграшок. У Києві та Львові працюють майстри художнього скла.Живопис і графіка стосуються також багатьох матеріалів і предметів. Серед цих промислів стінопис, візерунки на меблях, кераміці, склі, писанкарство. Особливо славляться мальовки на папері с. Петриківка на Дніпропетровщині, полив'яній кераміці в с. Опішня на Полтавщині, традиційній кераміці Передкарпаття та Закарпаття, димленому посуді Полісся, писанках Космача на Івано-Франківщині та інших регіонів України. Багатством орнаменту характеризуються вироби з бісеру на Поділлі та Гуцульщині, декоративні тканини на Поліссі, рушники, вишитий одяг різних куточків України, килимові вироби Полтавщини, Чернігівщини, Київщини, Поділля та Західної України.

Проблеми й перспективи розвитку
У зв'язку із прорахунками у плануванні розвитку легкої промисловості, а також загальною кризовою ситуацією в економіці виникли значні проблеми у комплексі. Зосередження на території країни великих промислових підприємств, особливо бавовняної промисловості, призвели як до проблем постачання сировини, що ввозиться з-за кордону, так і до надмірної концентрації жіночої робочої сили у деяких містах. Водночас для інших видів сировини є недостатні потужності для переробки.Загальною проблемою, як і в інших галузях промисловості України, є відстала технологія виробництва і низька якість продукції. Вирішення її може відбуватися шляхом реконструкції і модернізації, створення спільних з іншими країнами підприємств, розміщення ринків постачання сировини тощо.

Головне завдання легкої промисловості – забезпечення населення товарами першої необхідності.Основні фактори розміщення підприємств легкої промисловості – трудовий, споживчий, транспортний, сировинний. Тому підприємства галузі розташовані на території України досить рівномірно.

Запитання
1. Який галузевий склад комплексу легкої промисловості?2. Яке значення та історичні передумови розвитку легкої індустрії?3. Які технологічні особливості виробничого процесу у текстильній промисловості?4. Які чинники визначають розміщення підприємств комплексу і яка їх географія?5. Які проблеми розвитку легкої промисловості існують в Україні?

Джерела:
http://geoknigi.com/book_view.php?id=419
http://geoswit.ucoz.ru/index/0-271

Роботу виконалиучениці V-B класуЛьвівської правничої гімназіїБаклаєва Анастасія та Ткачик Оксанавчитель географіїЛеда Г.М.