Презентація на тему «Латинська Америка» (варіант 3)

Країни Латинської Америки.
Мета уроку: охарактеризувати розвиток країн Латинської Америки у міжвоєнний період, показати боротьбу демократичних і антидемократичних сил, розкрити особливості розвитку провідних країн регіону, дати характеристику політики США в Латинській Америці; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; вихо­вати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

план
1. Особливості економічних і політичних процесів у країнах Латин­ської Америки.
2. США та Латинська Америка.
3. Розвиток провідних країн регіону.

«Південна Америка у 1900 р.»

Особливості економічних та політичних процесів
• Латинська Америка – об'єкт колонізації Іспанії та Португалії.
• Більшість країн регіону – республіки президентського типу, конституції складені за зразком США. Демократизм формальний, велику роль відігравав клас латифундистів – землевласників, а також армія, яка часто здійснювала військові перевороти та ставила при владі каудильйо – вождя.
• Найзначнішу роль відігравали Бразилія, Аргентина та Мексика, але вони, перебували в економічній залежності від США.
• Країни Латинської Америки були аграрно-сировинними (спеціалізація Бразилії на каві, Аргентини – на шерсті та м'ясі, Перу – на бавовні та сріблі); сильна залежність від зовнішніх ринків.
• Основа сільського господарства – латифундії (великі земельні володіння); високі прибутки поміщиків; через зв'язок з іноземним капіталом.
• 1930-хрр. – перебудова латифундій (поширення оренди, найманої праці

Сушіння бобів какао та збирання бавовни.

«Латифундія»

«Халупи бідноти в Латинській Америці»

2. США та Латинська Америка.
• Кінець 20-х рр. – завершення боротьби за економічний вплив в Латинській Америці між Великобританією та США перемогою останніх, лише в Бразилії, Аргентині та Уругваї збереглося па­нування англійського капіталу.
• Напівколоніальна залежність деяких держав (особливо Цент­ральної Америки) від США, які активно втручалися у внутрішні справи цих країн.
• Намагання США та західноєвропейських країн не допустити економічної незалежності регіону; активна експлуатація міне­ральних ресурсів Латинської Америки.
• Проникнення німецького капіталу в економіку Аргентини та Парагваю у передвоєнні роки, але його позиції не були особливо міцними.

2. США та Латинська Америка.
• Кінець 20-х рр. – завершення боротьби за економічний вплив в Латинській Америці між Великобританією та США перемогою останніх, лише в Бразилії, Аргентині та Уругваї збереглося па­нування англійського капіталу.
• Напівколоніальна залежність деяких держав (особливо Цент­ральної Америки) від США, які активно втручалися у внутрішні справи цих країн.
• Намагання США та західноєвропейських країн не допустити економічної незалежності регіону; активна експлуатація міне­ральних ресурсів Латинської Америки.
• Проникнення німецького капіталу в економіку Аргентини та Парагваю у передвоєнні роки, але його позиції не були особливо міцними.

Диктаторські режими
Причини виникнення диктаторських режимів:
– Відсутність демократичних тради­цій, наявність каудилізму.
– Вплив армійських та католицьких угруповань.
– Кризи консервативних та рефор­містських форм правління.
– Економічна залежність від іноземних держав.
Приклади режимів режимів:
– Режим Ж. Варгаса в Бразилії, який спирався на середнє офіцерство та ліберальну буржуазію. Правління Варгаса дозволило уникнути революційних потрясінь, це був ліберально-демократичний режим.
– Режим X. Урибуру в Аргентині(1930-1932), який спирався на реакційне офіцерство та поміщиків. Урибуру скасував конституцію, ввів облогове положення, переслідував опозицію.
– Режим Ібанеса в Чилі (1927-1931) та Мочадо на Кубі, які наслідували приклад фашистів Італії (використання соціальної демагогії, насадження культу «вождя», переслідування політичних супротивників)
Протистояння демократичних сил і диктаторських режимів в Латинський Америці

Демократичний рух
Характерні риси демократичного руху:
– Антиолігархічна спрямованість.
– Розширення та укріплення демок­ратичних свобод, прав громадян, пок­ращення соціальної сфери.
– Намагання послабити залежність від іноземних держав.
Набуття демократичним рухом фор­ми боротьби за створення Народного фронту, яка посилювалася в міру на­ростання загрози фашизму в Латин­ській Америці.
– Уряд Народного фронту П. Агірре Сер­да (1938-1941) в Чилі провів низку перетворень розширення демократич­них свобод; покращення соціального забезпечення, медичного обслугову­вання; передача частини землі селя­нам. Відставка уряду в січні 1941 р. у зв'язку з суперечностями всередині Народного фронту.
– Національно-визвольний альянс в Бра­зилії – опозиційний рух проти режи­му Варгаса (заборона урядом діяль­ності альянсу 1935 р.).
– Піднесення демократичного руху в Мексиці на чолі З Л. Каденасом, уряд якого провів аграрну реформу в інтересах селян, заохочував роз­виток кооперації, націоналізував залізниці та нафтову промисловість

«А. Сандіно – керівник повстанського руху Нікарагуа»
та «Диктатор Нікарагуа – А. Сомоса»

Президент Чилі А. Пальма. 1924 р.
«Прапор Чилі»

«Мітинг трудящих Латинської Америки»