Презентація на тему «Китайська Народна Республіка» (варіант 3)

Рейтинг презентації — 5 на основі 1 голосів

Завантажити презентацію

Проблема з презентацією?

Слайд #1

Китайська
Народна Республіка

Слайд #2

Прапор
Герб

Слайд #3

Площа: 9,6 млн. км. кв.
Столиця: Пекін
Державний устрій: соціалістична республіка, унітарна держава
Великі міста: міста - муьтимільйонери – Шанхай(14,2 млн. чол.), Пекін (12,6 млн. чол.), Тяньцзінь (9,5 млн. чол.), Шеньян (5,1 млн. чол), більше 40 міст-мільйонерів.
Грошова одиниця: юань
Кордон: Китай межує з 13 країнами: Росія (40 км на північному заході і 3605 км на північному сході), Монголія (4677 км), Північна Корея (1 416 км), В'єтнам (1281 км), Лаос (423 км ), М'янма (2 185 км), Індія (3903 км), Бутан (470 км), Непал (1 236 км), Афганістан (76 км), Таджикистан (414 км), Киргизія (858 км) і Казахстан (1 533 км).
Узбережжя Китаю тягнеться від кордону з Північною Кореєю на півночі до В'єтнаму на півдні і має довжину 14500 км. Китай омивається Східно-Китайським морем, Корейським затокою, Жовтим морем і Південно-Китайським морем. Острів Тайвань відділений від материка Тайванською протокою.
Загальні відомості

Слайд #4

Склад території
Склад території: 22 провінції (без Тайваня), 5 автономних районів, 4 міста центрального підпорядкування : Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцин.

Слайд #5

За чисельністю населення Китай займає перше місце у світі. Тут проживає більш ніж 1,3 млрд осіб. Щільність населення Китаю також велика. Населення розміщене дуже нерівномірно: райони Східного Китаю густонаселені, в районах Західного Китаю чисельність населення невелика, чисельність селян величезна, а городян — незначна. Чисельність населення зростає швидко. З огляду на серйозність демографічного питання, починаючи з середини 70-х років Китай приступив до контролю за народжуваністю, у результаті коефіцієнт народжуваності в країні став щорічно знижуватися.
У Китаї проживають представники 56 національностей, ханьці складають понад 92% загальної чисельності населення Китаю, вихідців інших 55 національностей — менше 8%. Найчисленнішою етнічною групою є чжуани — понад 15 млн, найменш численною — лоба (понад 2000 осіб). Ханьці розселені по всій країні. Хоча частка нацменшин у населенні Китаю не значна, однак площа їхнього розселення досить велика і становить 50 — 60% усієї території Китаю. Ханьці мають власну мову і писемність. Китайська мова вживається як у країні, так і за її межами. Хуейці й маньчжури також вживають китайську мову. Інші 53 національності вживають, головним чином, свої мови, 23 національності мають свою писемність. Протягом тривалого часу між ханьцями і нацменшинами встановилися широкі політичні, економічні і культурні зв'язки, відносини взаємної залежності і спільного розвитку.

Слайд #6

Грошова одиниця - юянь

Слайд #7

Топографія Китаю дуже різноманітна , на його території є високі гори , западини , пустелі і великі рівнини . Зазвичай виділяють три великих орографічних регіону :
Тибетське нагір'я заввишки більше 2000 м над рівнем моря розташоване на південному заході країни ;
Пояс гір і високих рівнин має висоти 200-2000 м , знаходиться в північній частині ;
Низькі акумулятивні рівнини висотою нижче 200 м і невисокі гори на північному сході , сході і півдні країни , де проживає більша частина населення Китаю.
Велика Китайська рівнина , долина річки Хуанхе і дельта Янцзи об'єднуються близько морського узбережжя , тягнучись від Пекіна на півночі до Шанхаю на півдні. Басейн Перлової річки розташований в південній частині Китаю і відокремлений від басейну річки Янцзи горами Наньлін і хребтом Уїшань.
У напрямку з заходу на схід китайський рельєф утворює три щаблі. Перше з них - Тибетське нагір'я , де переважають висоти понад 4000 метрів над рівнем моря. Наступний щабель утворюють гори Сичуані і Центрального Китаю , висота яких від 1500 до 3000 м.
Рельєф

Слайд #8

Східні райони Китаю знаходяться під впливом мусонної циркуляції атмосфери. Взимку могутні потоки холодного повітря з внутрішніх районів Азії (зимовий мусон) приносять на схід суху ясну погоду. Улітку Східний Китай перебуває під впливом океанічних східних мас (літніх мусонів). Мусонна циркуляція позначається насамперед на режимі тепла й атмосферного зволоження.
Для клімату Східного Китаю характерні порівняно невисокі температури повітря і їх великі сезонні коливання. Жарке літо (у Турфанській западині середня температура липня 34 °C) змінюється холодною зимою, нерідко із сильними морозами. Середня температура січня на Півночі Китаю, у Хайларі, −28 °C, на Заході, в Урумчі, −14,9 °C.
Опадів випадає мало. Випадають вони нерівномірно, головним чином, улітку. На Тибетському нагір'ї клімат суворий, з низькими зимовими й літніми температурами. У Гартоці (верхів'я р. Інд) середня температура січня −11,8 °C, липня 11,8 °C. Значні коливання температур відзначаються також протягом доби.
Клімат

Слайд #9

Східна частина Китаю має значний поверхневий стік і розгалужену річкову мережу. Для гідрологічного режиму річок цієї частини країни характерним є вкрай нерівномірний внутрішній річковий розподіл стоку: максимум його припадає на вологий сезон, а в сухий період року він зовсім незначний. У період літніх дощів трапляються бурхливі повені, які нерідко викликають водні катастрофи на Янцзи, Хуанхе, Хуайхе й інших річках. Для запобігання розливів і повеней русла багатьох річок були обваловані. Споруджено ряд гідротехнічних споруджень і водоймищ (головним чином, у басейні р. Хуайхе) для регулювання стоку.
Озера є природними регуляторами стоку: вони приймають паводкові води і повертають їх. Річки й озера Східного Китаю широко використовуються для судноплавства й рибальства. На Північному Заході Китаю річки мілкі, на великих просторах поверхневий стік відсутній.
Гідрографічна мережа західної й центральної частини Тибетського нагір'я не має зовнішнього стоку, живлячи численні, переважно солоні, озера. Річки тут маловодні і на тривалий час промерзають до дна. На сході і півдні нагір'я розташовані джерела найбільших рік Азії (Хуанхе, Янцзи, Меконгу, Салуіна, Брахмапутри, Інду). У Північно-Західному Китаї і на Тибетському нагір'ї багато озер, найбільші з яких — Кукунор, Лобнор, Баграшкьоль, Намцо, Селінг. Безстічні озера часто мають солону воду.
Водойми

Слайд #10

Водойми
Янцзи

Слайд #11

Водойми
Хуанхе

Слайд #12

Водойми
Амур

Слайд #13

Східна частина Китаю характеризується багатством і розмаїттям флори (більше 25 тис. видів рослин). У зв'язку зі стародавньою щільною заселеністю, ліси збереглися невеликими ділянками, переважно в горах. Низовини майже суцільно оброблені. У цій частині країни з півночі на південь виділяються: хвойна тайга в басейні Амуру, для якої характерні даурська модрина, корейський кедр, а також мілколистяні породи; змішані і листяні ліси, розповсюджені від Амуру до Янцзи, у складі яких хвойно-широколистяні і широколистяні ліси (із дуба, липи, клена, корейського кедра, маньчжурського горіха тощо); субтропічні вічнозелені ліси, розташовані південніше нижньої течії р. Янцзи; тропічні ліси на крайньому півдні складаються з мезофільних (листопадних) і вологолюбних рослинних асоціацій. У вологих тропічних лісах рясні різноманітні ліани. На південному узбережжі - мангрова рослинність.
Рослини

Слайд #14

Тваринний світ Китаю багатий і різноманітний. Фауна хребетних нараховує близько 3,5 тис. видів, у тому числі близько 400 видів ссавців і більше 1 тис. видів птахів. Найбільша видова розмаїтість відзначається у Південному й Південно-Західному Китаї, де поряд з представниками тропічної фауни (різні види мавп, лемур, лорі, носоріг, тапір, тигр та інші) зустрічаються види, властиві високогірним районам Гімалаїв і суміжних частин Китаю. Для Східного Китаю характерний китайський тип фауни, представлений багатьма ендемічними й автохтонними видами (маньчжурський заєць, єнотовидна собака тощо). Тут існують також тропічні види (мавпи, летяги, мангусти, димчастий леопард). У Північно-Східному Китаї поруч з південними видами живуть представники сибірської тайгової фауни (ізюбр, кабарга, білка, рись, соболь). У Північно-Західному Китаї число видів тварин відносно невелике, але кількість окремих видів буває значною. У межах пустельного фауністичного комплексу зустрічаються кінь Пржевальського, кулан, джейран, двогорбий верблюд, тушканчики; для степового й гірсько-степового комплексів характерні антилопа-дзерен, полівка Брандта, монгольська піщанка та інші. Для Тибетського нагір'я - специфічні антилопа-оронго, антилопи-пекла, баран аргалі; численні гризуни, хижаки (вовк, тибетська лисиця й інші), а також плазуни.
Тварини

Слайд #15

Корисні копалини
Кам'яне вугілля – Пн.-Сх.
Нафта – Пн.-Сх., Пн.-Зх.
Газ – Цн. (Сичуань)
Залізна та марганцева руди – Пн.-Сх., Пд.
Горючі сланці – Пн.-Сх.
Кам'яна сіль – Сичуань, з морської води
Вольфрамові руди, олов'яні руди – Пд.
Мідні, алюмнієві, поліметалеві руди – Сх.
Калійна сіль – Пн.
Фосфорити – Пд.

Слайд #16

Промисловість

Слайд #17

Промисловість
Галузь промисловості
Основні центри
1. Паливна промисловість
Вугільна (1), нафтова (6)
Нафтопереробка – Шанхай, Тяньцзінь, Далянь, Пекін (на нафтопроводи та морський транспорт)
2. Чорна металургія
Чавун, сталь, прокат – пн.-сх. (Аньшань, Фушунь, Шеньян); пд.-сх. (Ухань)
3. Кольорова металургія
Вольфрам, цинк, мідь, олово та ін. (Схід, Південь (Куньмін, Гецзю))
4. Машинобудування
Важке (Шеньян), залізничне (Пекін, Далянь, Чанчунь, Шеньян), автомобільне (Чанчунь, Пекін), верстати (Шанхай, Пекін), трактори (Лоян), суднобудування (Шанхай, Далянь), електроніка (Шанхай, Пекін)
5. Хімічна промисловість
Добрива (3), сода (Далянь, Нанкін, Тяньцзінь), лаки і фарби, ліки, СК, СВ, пластмаси (Шанхай, Пн.-Сх.)

Слайд #18

Промисловість
Галузь промисловості
Основні центри
6. Легка промисловість
Текстильна (Шанхай, Пекін, Тяньцзінь (вовняні і бавовняні тканини))
Шанхай (шовкові тканини)

Слайд #19

З 90- х років XX століття Китай займає перше місце в світі з виробництва зернових , м'яса, бавовни , насіння ріпаку , фруктів , листового тютюну; друге - по виробництву чаю і шерсті ; третє - з виробництва соєвих бобів , цукрового очерету і джуту.
В Китаї велика різноманітність земельних ресурсів , однак гористих місцевостей багато , а рівнин мало. Рівнини складають - 43 % всієї земельної площі країни. Орних земель у Китаю 127 млн га , а це приблизно 7 % всіх орних земель світу .
Китай з давніх пір є аграрною країною , але з 50 -х років минулого століття він приступив до широкомасштабної індустріалізації. На початку 80 -х років частка сільського господарства становила приблизно 32 %, але потім стала поступово знижуватися і в 2001 році впала до 15,2 %. У Китаї земля є державною і колективною власністю . Наприкінці 1978 року у селі почалася реформа . Завдяки їй швидко поширилася нова господарська система - сімейна підрядна відповідальність, пов'язана з результатами виробництва .
Щоб підвищити активність селян у виробництві зерна , в березні 2004 року Держрада КНР оголосила про рішення скасувати сільськогосподарський податок протягом найближчих 5 років
Сільське господарство

Слайд #20

Сільське господарство
Зернові культури – рис, пшениця, гаолян, просо, ячмінь (Тибет)

Слайд #21

Сільське господарство
Технічні культури – арахіс, соя , бавовник (басейн Хуанхе), чай, цукрова тростина, цукрові буряки

Слайд #22

Сільське господарство
Бджільництво

Слайд #23

Сільське господарство
Рибальство, рибництво.

Слайд #24

Протяжність автодоріг в Китаї становить 3,5 млн км . Загальна довжина сучасних багатосмугових автострад на кінець 2006 року становила 45,3 тис.
Протяжність залізничної мережі China Railways становила на кінець 2006 року 76,6 тис.. У Китаї найбільша в світі мережа швидкісних і високошвидкісних залізниць , що перевищує такі в Японії і Європі разом узяті. КНР володіє першою і найбільшою в світі високошвидкісної регулярної лінією маглева і має найбільшу у світі кількість діючих , а також споруджуваних і планованих метрополітенів (близько п'яти десятків) .
Переймаючи закордонні технології Китай прагне на основі них зробити власні розробки.
Транспорт
Водний транспорт включає в себе морські зовнішньоторговельні та внутрішні перевезення , а також вантажоперевезення за найбільш великими внутрішнім и річками. Загальна протяжність внутрішніх річок Китаю перевищує 110 тис. км , а загальна протяжність судноплавних фарватерів - 7,8 тис. км .
Повітряний транспорт. До кінця XX століття політ на літаку був у китайців ознакою багатства. Зараз частота рейсів між містами все більше зростає. Так , з Пекіна в Шанхай щодня вилітає більше 40 рейсів. У 2001 році в Китаї налічувалося вже 143 цивільних аеропорти і 1143 авіалінії .

Слайд #25

Зовнішня торгівля
Експорт
Імпорт
Мінеральна сировина
Машини і обладнання (40%)
Тканини
Прокат чорних і кольорових металів
Вовна, щетина, прянощі, чай, бавовник
хімікати
Одяг, текстильні вироби
Автомобілі, літаки
Верстати, швейні машини, електронну апаратуру
Промислова

Слайд #26

Велика Китайська стіна
Велика стіна , або , як її називають китайці , Довга стіна , простяглася на 8851,8 км через весь Північний Китай . З цього 6260 км стіни складаються з цегляної кладки , 2232,5 км - з природного гірського масиву. Близько 360 км взагалі не є стіною , а заповненими водою ровами . Спорудження стіни почалося в IV -III ст. до н. е. , коли окремі китайські держави змушені були створювати оборонні споруди від набігів кочових народів Центральної Азії.
Після об'єднання Китаю під владою династії Цинь в 221 р. до н. е. . імператор Ши Хуанді наказав з'єднати ряд оборонних ліній в єдину стіну. При подальшій династії - Хань будівельні роботи на Великій стіні тривали і були завершені в III ст . н . е. . В даний час у своїй західній частині Велика стіна зберігає первинну форму , в східній же частині сильно зруйнована і місцями представляє тільки земляний вал.
У збережених частинах стіна має ширину біля основи близько 9 м і на вершині близько 6 м , висота стіни досягає 10 м. Приблизно через кожні 200 м розташовані чотирикутні сторожові вежі , а з зовнішнього боку стіни - високі оборонні зубці з отворами. Верхня площина стіни , замощена плитами , колись представляла собою широку захищену дорогу , по якій могли швидко пересуватися військові частини та обози . В даний час деякі ділянки цієї площини заасфальтовані і використовуються як автомобільні дороги. Стіна проходить головним чином по гористим місцям , повторюючи вигини рельєфу і органічно вписуючись в навколишній пейзаж.
Імператорський палац
У самому центрі Пекіна знаходиться Імператорський палац , відомий також як Заборонене місто , оскільки впродовж 500 років його історії тут міг жити тільки імператор і його сім'я , а придворні , чиновники і всі інші жили за його стінами , і до 1925 року простим смертним вхід сюди був заборонений. Занесений ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини людства в 1987 році. Побудований в 1406-1420 рр. . , Резиденція 24 китайських імператорів. Загальна площа 720 тис. кв. м , в ньому знаходиться 9999 кімнат. Він оточений стіною завдовжки 3400 м і ровом з водою , яка називається «Золота вода». Комплекс розділений на Внутрішній палац і Зовнішній палац . Основні приміщення Зовнішнього палацу , де імператор виконував свої державні функції - зала Верховної гармонії , Повної гармонії і Збереження гармонії. У Внутрішньому палаці знаходилися житлові приміщення , де жили , грали і поклонялися Богам імператор , імператриці , наложниці , принци і принцеси. Основні приміщення цієї частини Забороненого міста - зали Небесної чистоти , Об'єднання і миру, Земного спокою . Тут же знаходяться три імператорських саду - Довголіття , Доброти і Спокою, і Імператорський сад .
Культурні та історичні
пам'ятки Китаю

Слайд #27