Презентація на тему «Країни Латинської Америки» (варіант 5)
Країни Латинської Америки
11-А
Особливості розвитку країн Латинської Америки після Другої світової війни
Для економіки регіону було характерним розвиток експортного аграрно-сировинного господарства, підпорядкованість його зовнішньому ринку.
У сільському господарстві домінуюча роль належала латифундіям, які впродовж другої половини ХХ ст. поступово втрачають свої позиції.
Швидке зростання міст і міського населення.
Низький рівень життя більшої частини населення.
Латинська Америка – зосередження всіляких протиріч у всіх сферах життя суспільства.
90% населення католики. Це половина католиків світу.
Політичне життя країн регіону характеризується нестабільністю. Значний вплив військових. Переважання насилля у політичному житті. Існування партизанських угруповувань. Вплив наркомафії.
Нерівномірність розвитку країн регіону.
Особливості розвитку країн Латинської Америки після Другої світової війни
Для економіки регіону було характерним розвиток експортного аграрно-сировинного господарства, підпорядкованість його зовнішньому ринку.
У сільському господарстві домінуюча роль належала латифундіям, які впродовж другої половини ХХ ст. поступово втрачають свої позиції.
Швидке зростання міст і міського населення.
Низький рівень життя більшої частини населення.
Латинська Америка – зосередження всіляких протиріч у всіх сферах життя суспільства.
90% населення католики. Це половина католиків світу.
Політичне життя країн регіону характеризується нестабільністю. Значний вплив військових. Переважання насилля у політичному житті. Існування партизанських угруповувань. Вплив наркомафії.
Нерівномірність розвитку країн регіону.
Мови: Іспанська, Португальська, Французька, Кечуа, Аймара, Науатль, мови Майа, Гуарані, Італійська, Англійська, Валлійська, Нідерландська.
Найбільші міста: Мехіко, Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Ріо-де-Жанейро, Ліма, Богота, Сантьяго, Каракас.
Країни: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Домініканська Республіка, Еквадор, Сальвадор,Гватемала, Гаїті, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Уругвай, Венесуела .
Хуан Домініго Перон — аргентинський державний та політичний діяч, що тричі був обраний президентом Аргентини і займав посаду у періоди 1946—1955 та 1973—1974 років.
Жетуліо Варгас— президент Бразилії з 1930 по 1945 та з 1951 по 1954 роки, протягом періоду, відомого як Ера Варгаса.
Ласаро Карденас— президент Мексики з 1934 по 1940 р. Представник мексиканської Революційної партії.
Бразиліа
Ріо-де-Жанейро
Ріо-де-Жанейро
Фідель Кастро — кубинський політичний діяч. Марксист. Один з основних лідерів кубинської революції. Кастро перебував на посаді прем'єр-міністра Куби з лютого 1959 по грудень 1976 року, а потім як Голова Державної ради Куби та Голова Ради міністрів Куби, до його відставки з посади в лютому 2008 року.
Урядова делегація СРСР зустрічає керівника Куби Ф.Кастро
Ернесто Че Гевара — латиноамериканський революціонер. Його підпільне партійне прізвисько «Товариш Че».
Сальвадор Альєнде Ґоссенс — чилійський політик і президент Чилі з 1970 року до своєї смерті під час перевороту 11 вересня 1973 року.
Авґусто Хосе Рамон Піночет Уґарте — Президент Чилі (1974–1990), головнокомандувач Збройних сил Чилі, пожиттєвий сенатор Чилійського парламенту.