Презентація на тему «Категорія «оптимізація». Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території»

Категорія «оптимізація». Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території

Категорія «оптимізація»
Головним завданням територіально-екологічної оптимізації є виважене поєднання виробничих, природо відновних і соціальних функцій геосистем в інтересах досягнення належних просторово-екологічних умов життєді­яльності населення.
Оптимально організована територія має бути:
-висо­копродуктивною;
-мало конфліктною;
-естетично привабливою;
-екологічно надійною;
-стабільною.

Категорія «оптимізація»
Під територіально-екологічною оптимізацією розуміють підтримання екологічної рівноваги в регіоні з допомогою раціонального співвідношення перетворених і збережених ландшафтів, органічного поєднання виробничих, соціальних і екологічних функцій господарських систем, створення належних просторових умов життєді­яльності населення. У кожному конкретному регіоні це співвідношення має свої певні еколого-соціально-економічні показники, досягнення яких є цілеспрямованою перспективою розвитку.
Цілеспрямовані наукові розробки схем оптимальної організації тери­торії розпочались в Європі з 60-х років у лоні ландшафтно-екологічних досліджень. Це були «ландшафтні плани» в Німеччині, ландшафтно-екологічні плани» в Чехословаччині, «територіальні комплексні схеми охорони природи» в Радянському Союзі. Ними обґрунтовувалось оптимальне розміщення різних функціональних зон, оптимальна локалізація різних угідь, схеми охорони природи як обов'язкові при плануванні соціально-економічного розвитку адміністративних районів, областей.

Критерії та пріоритети ладшафтно-екологічної оптимізації території
Ландшафтно-екологічна оптимізація спирається на положення кон­цепції узгодженого розвитку, які передбачають:
орієнтацію виробництва на місцеву сировинно-ресурсну базу;
запровадження завершених енерговиробничих циклів, орієнтованих на виробництво повноцінної готової продукції;
максимальне використання і відродження традиційних видів при­родокористування;
оптимізацію структури землекористування;
створення умов просторової комфортної життєдіяльності населення;

Критерії та пріоритети ладшафтно-екологічної оптимізації території
Ландшафтно-екологічна оптимізація території є одним з напрямків територіально-екологічної оптимізації. Її досягнення передбачає визна­чення і реалізацію ландшафтно-екологічних пріоритетів. Серед них: природоохоронний, антропоекологічний, виробничий, естетичний, рек­реаційний тощо.

Ієрархія цілей оптимізації
Функції першого порядку:- природоохоронна;- антропоекологічна;
Функції другого порядку – це функції, що мають найвищий природний потенціал.
Функції третього порядку – це функції, які сприяють виконанню функцій другого порядку.

Ієрархія цілей оптимізації
Першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону. Необхідно прорангувати види функцій у порядку їхньої значущості для даного регіону з урахуванням сучасної еколого-географічної ситуації в ньому, специфіки його господарської ролі в масштабах країни та природної ролі в природних територіальних комплексах вищих рангів. За умов глобальної екологічної кризи найвищим пріоритетом будь-якого регіону є анропоекологічні функції зі створення комфортних і гігієнічно стабільних умов середовища життєдіяльності людей та природоохоронні - зі збереження біорізноманіття.

Ієрархія цілей оптимізації
Пріоритет другого порядку слід визначити за функцією, відповідно до якої геосистема має найвищий природний потенціал. За однаково спри­ятливих природних умов для виконання декількох функцій пріоритет віддається тій з них, яка пов'язана з меншим екологічним ризиком або надто важлива з екологічної точки зору.
Визначення пріоритетності функцій є основою розробки регіональної екологічної політики, зокрема обґрунтування схем функціонального зонування регіону.

Ієрархія цілей оптимізації
Оптимізація ландшафтно-екологічної організації території є наступ­ним кроком оптимізації геосистем. Вона зводиться до обґрунтування такої територіальної диференціації угідь, за якої максимально повно реа­лізується природний потенціал геосистем, виключаються конфліктні ситуації між її функціональним використанням і природними особливос­тями, забезпечується естетична привабливість ландшафту.
Задоволення цих вимог - складна ландшафтно-екологічна проблема, яка здебільшого реалізується на певних територіях - природних націо­нальних парків, регіональних ландшафтних парків, адміністративно-територіальних одиниць нижчих рангів.

Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь
Визначаючи природоохоронну функцію як пріоритетну, для будь-якого регіону під час ландшафтно-екологічної організації території першочер­говим завданням є встановлення оптимального співвідношення між при­родними і господарсько-освоєними територіями.
О. Молчанов визначив, що мінімальна лісистість територій степової зони має бути 10 %, лісостепової зони - у межах 15-20 %, зон мішаних і широколистих лісів - 25-45 %, гірських територій - не менше 50 %.

Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь

Етапи ландшафтно-екологічної оптимізації
Перший етап:
Необ­хідно відвести під заліснення і залуження орні землі з крутизною схилів від трьох до семи і більше градусів.
Другий етап:
Надати статусу складових перспективної екомережі полезахисним лісосмугам, ділянками витоку річок, водно-болотним масивам, землям під ярами, пісками, кам'янистими розсипами, водою, а також луками, сіножатями, пасовищами, лісами.
Третій етап:
Сформувати цілісну національну екомережу із запровадженням певних режимів і докорінною зміною структури природокористування в зв'язку з природоохоронною та іншими пріоритетними функціями регіонів - антропоекологічною, агрогосподарською і рекреаційною.

Природо-ресурсні показники збалансованого розвитку України
Показник
Значення
Шляхи досягнення
Реаль­ний
Опти­мальний
Мінерально-сировинні ресурси
Структура мі­нерально-си­ровинної бази
Дефор­мована
Оптимі- зована
Переоцінка існуючої мінерально-сиро­винної бази за екологічними та економіч­ними критеріями з виключенням з неї родовищ, розробка яких не є рентабель­ною або може викликати незворотні не­гативні зміни стану довкілля
Екологічний стан регіонів видобутку і пе­реробки міне­ральної сиро­вини
Критич­ний
Нор­мальний
Екологічна реабілітація територій гірничо- видобувних регіонів України
Видобуток і переробка мі­неральної си­ровини
 
 
Стабілізація видобутку основних корис­них копалин на існуючому рівні, техноло­гічне переоснащення гірничодобувної і переробної галузей, орієнтація на пере­робку вторинної сировини, зменшення потреб в імпорті енергоносіїв за рахунок зниження енергоємності виробництва і енергозбереження, орієнтація на експорт кінцевої продукції

Природо-ресурсні показники збалансованого розвитку України
Земельні ресурси
Сільськогос­подарські зем­лі (площа, млн га), включаючи:
43,48
37,44
Зміна виду використання та лісонаса­дження на еродованих землях і землях, що розміщені на схилах вище 7е
Орні землі
32,85
27,18
Створення луків і пасовищ на виснажених землях і землях, що розміщені на схилах вище 5°
Пасовища і луки
8,75
10,26
Створення луків на орних землях з низь­кою продуктивністю, деградованих і на розміщених на схилах вище 3°
Землі резерву і так звані не­доторкані зем­лі
12,01
16,30
(Землі з найменшим антропогенним тис­ком, особливо навколо природно багатих осередків ландшафтів). Оптимізація та переміщення господарської діяльності
Ліси та заліснені площі
10,38
13,28
Головним чином створення лісонаса­джень на низькопродуктивних землях і розширення водо- та полезахисних лісо­насаджень

Природо-ресурсні показники збалансованого розвитку України
Зміна структури природної рослинності, млн га
Природна рос­линність
18,5
26,5
Заліснення і залуження неугідь та ріллі. Стабілізація екологічної рівноваги
Заповідний фонд
2.4
6,5
Створення екомережі. Збереження біо- різноманіття
Орні землі
32,8
24,3
Ренатуралізація природної рослинності. Суттєвий екологічний, економічний та соціальний зиск
Ліси,
у тому числі:
9,4
11,5
Ренатуралізація лісів. Стабілізація еколо­гічної рівноваги, підвищення продуктив­ності та активізація соціальних функцій
протиерозійні
2,7
3,1
рекреаційні та санітарно- гігієнічні
2,0
2,4
гідрологічні
0,7
1,0
Лісосмуги
0,6
0,8
експлуатаційні
3,4
4,2
Луки
7,8
13,5
Ренатуралізація луків. Мінімізація ерозій­них процесів та значний економічний ефект
Болота
0,8
1,5
Ренатуралізація боліт. Поліпшення гідро­логічного режиму. Мінімізація посушли­вості ґрунту та втрат від неї

Природо-ресурсні показники збалансованого розвитку України
Показник
Значення
Шляхи досягнення
Реаль­ний
Опти­мальний
Водні ресурси
Структура во­докористуван­ня:Підземні води (млрд м3/рік) Поверхневі води(млрд м3/рік)
4,4 21,0
7,0-8,0
12,0-15,0
Зниження рівня водоспоживання в про­мисловому, сільськогосподарському і по­бутовому секторах за рахунок введення нових технологій та економного водо­користування, удосконалення економіч­них механізмів водокористування
% вод питного водопостачан­ня, які відпові­дають Держав­ному стандарту «Вода питна»
40-50%
100%
Підвищення якості водних ресурсів, що використовуються в системах питно-гос- подарчого водопостача
Граничне вод- но-екологічне навантаження
Від <1 до 2,6- 14,4
Від 0,5-1,0
до 3,0-7,0
Значне зниження граничного водно-еко­логічного навантаження в областях півд­ня України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та ін.)
Рівень зарегу- льованості по- верхневого стоку
-90%
-50%
Зниження рівня зарегульованості поверх­невого стоку переважно в басейнах се­редніх та малих річок
Розораність річкових басей­нів
55-78%
35-55 %
Зменшення площі розораності річкових басейнів Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та ін.
Оптимізація водно-еколо­гічних умов гір- ничопромис- лових районів
Част­кова
Макси­мально можлива
Керування режимом рівнів та хімічного складу підземних та поверхневих вод у процесі закриття шахт переважно в Дон­басі та Кривбасі

Висновки
Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території є невід'ємною складовою і завершальним етапом збалансованого природокористування. Вона базується на рангуванні пріоритетних критеріїв розвитку регіону з урахуванням його природно-ресурсного потенціалу, ролі і місця в територіальному поділі праці.
Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території України передбачає істотні зміни структури землекористування за рахунок скорочення малопродуктивних і деградованих земель орного клину і переведення їх під заліснення і залуження. Це сприятиме зростанню частки екологічно стабільних угідь під природною рослинністю.