Презентація на тему «Іспанія» (варіант 4)

Іспанія

Загальні відомості
Іспанія
Королівство Іспанія:Reino de España Девіз: «Plus Ultra» (латин.)
Гімн: «La Marcha Real»
Столиця:Мадрид 53°26′ пн. ш. 6°15′ зх. д. 
Офіційні мови:іспанська;
Державний устрій:Парламентська демократія і конституційна монархія - Король Хуан Карлос І - Прем'єр міністр Маріано Рахой;
Об'єднання:1714 p.;
 Площа - Загалом504 645 км² (51) - Води (%)1,04%
Населення - оцінка 2007 р.45 200 737 (27) - Густота 89 57 чол,/км²
Валюта:Євро (EUR)Часовий пояс CET 

Етимологія
Походження самоназви España (а отже, і похідних від нього) є дискусійним. Давньоримська назва Іберії, Hispania, може походити від терміна Hesperia, яким римляни поетично називали Іспанію. Саме слово Hesperia походить від грецького Εσπερία, тобто «західна країна», «країна сонця, що сідає» (так греки називали Італію). Римляни перенесли цю назву на Іспанію, оскільки вона міститься ще далі на захід від їхньої країни.
Інша версія походження — від пунічного слова Ispanihad, що означає «країна кроликів» або «край, околиця» (від того, що Іспанія розташована на краю Середземноморського регіону). Є також версія баскійського походження, від слова Ezpanna (тобто «край, межа», оскільки Іспанія є південним краєм Європи).
Гуманіст Антоніо де Небріха запропонував версію походження від іберійського слова Hispalis, що означає «місто західного світу». Хесус Луїс Кунчіллос стверджує, що корінь span походить від фінікійського слова spy, що означає «кувати метали». Таким чином i-spn-ya означатиме «край, де кують метали».
В українській мові слово España набуло форми Еспанія, яку було запозичено власне з іспанської мови.Це було зафіксовано в перших офіційних правописах.1933 року цю форму було змінено на Іспанія, взятої з російської мови.

Рельєф країни
Найвища гора Іспанії — Тейде
Рельєф Іспанії різноманітний, тут панівну роль відіграють системи гірських хребтів і високогірних плоскогір'їв. Плоскогір'я і гори становлять близько 90% її території. Майже половину поверхні країни займає велике, найбільше в Європі високогірне плоскогір'я — Месета з середньою висотою 660 м над рівнем моря. Месета відрізняється чергуванням плато, висотних брилових хребтів і гірських улоговин. Центральна Кордильєра поділяє Месету на дві частини: північну і південну. Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга за висотою країна в Європі після Швейцарії.
На півночі Месету обрамляють потужні Кантабрійські гори, які простяглися вздовж узбережжя Біскайської затоки на 600 км, ізолюючи внутрішні райони країни від впливу моря. У їх центральній частині знаходиться гірський масив Пікос-де-Еуропа (з іспанської — Піки Європи) з висотами до 2648 м. Ці гори альпійського типу складені в основному відкладами кам'яновугільного періоду — вапняками, кварцитами, пісковиками. Кантабрійські гори — орографічне і тектонічне продовження найпотужнішої гірської системи Іспанії — Піренеїв.
Піренеї являють собою кілька паралельних хребтів, що простягаються з заходу на схід на 450 км. Це один із найбільш важкодоступних гірських районів Європи. Хоча в середньому висота їх не дуже велика (трохи більше 2500 м), але вони не мають потрібної кількості зручно розташованих і доступних перевалів. Всі ці перевали розташовані на висоті 1500—2000 м, тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренеї з заходу і сходу. Найширша і найвища частина гір центральна, тут знаходиться головна їх вершина — пік Ането, що досягає 3404 м. З північного сходу, до Месеті примикає система Іберійський гір, максимальна висота (пік Мон-Кайо) — 2313 м.
Між східними Піренеями і Іберійськими горами простягаються невисокі Каталонські гори, південні схили яких уступами обриваються майже перед Середземним морем. Каталонські гори (середні висоти яких 900—1200 м, найбільша вершина — гора Каро, 1447 м) слідують впродовж 400 км майже паралельно берегу Середземного моря і фактично відокремлюють від нього Арагонське плато. Ділянки прибережних рівнин, які розроблені в Мурсії, Валенсії і Каталонії та на північ від мису Палос до кордону з Францією, характеризуються високою родючістю.
Весь південний схід Піренейського півострова зайнятий Кордильєрою-Бетіке, що є системою гірських масивів і хребтів. Кристалічної віссю її стали гори Сьєрра-Невади. За висотою вони поступаються в Європі тільки Альпам. Їх вершина, гора Муласен, що досягає 3478 м, — найвища точка півострівної Іспанії. Хоча найвища гірська вершина Іспанії знаходиться на острові Тенеріфе (Канарські острови) — це вулкан Тейде, висота якого досягає 3718 м.
Єдина велика низовина — Андалузька на півдні країни. На північному сході Іспанії в долині ріки Ебро розкинулася Арагонська рівнина. Менших розмірів низовини тягнуться вздовж Середземного моря.

Релєфна карта Піренейського півострова
Найвища гора Іспанії — Тейде

Геологічна будова і корисні копалини
Головне місце в геологічній будові Іспанії посідають протерозойські і палеозойські складчасті комплекси Іберійської Месети, перекриття на схід мезо-кайнозойським  платформеним чохлом. На півночі Іберійська Месета обрамляється південним краєм Піренеїв, на півдні — ланцюгом Андалузьких гір (Бетської Кордільєри). В Іберійській Месеті виділяються три тектонічні зони.
Північна, охоплює Кантабрійські і Іберійські гори, виникла на місці геосинклінального прогинання, виконаного могутніми терігенними осіданнями раннього палеозою, карбонатно-терігенними відкладеннями середнього палеозою і (в Астурійському басейні) параллічеською вугленосною товщею карбону. Основна складчастість належить до кінця карбону (астурійська фаза). Центральна зона, що простягається через Галісію і Кастилію, відповідає стародавньому геоантіклінальному підняттю, пронизаному гранітами; велике значення мала тут кембрійська (сардінська) складчастість. Південна (геосинклінальна) зона (Сьєрра-Морена) складена переважно продуктами підводного вулканізму основного складу і граувакками; вона сформувала свою складчастість в середині девона. Мезокайнозойській платформенний чохол утворений карбонатними осадами; басейн ріки Ебро, в нім спостерігаються флішеві і молассові товщі, що піддалися впливу в олігоцені (у піренейську фазу) інтенсивної складчастості. Бетськая Кордільера складається з серії тектонічних покривів, переміщених на північ. Внутрішні покриви складені метаморфічним палеозоєм, зовнішні — карбонатними і уламковими породамі мезозою, палеогену і нижнього міоцену.
По покладах корисних копалин, а саме, через значні об'єми, рудні родовища пов'язують з палеозойськими комплексами і гранітами (на півночі і півдні Іспанії). Найпримітніший південний рудний пояс, притаманний для середньопалеозойських ефузивно-терригенних товщ і герцинських гранітів Сьєрри-Морени та Уельви. До нього належить колчеданові поклади міді, гідротермальні родовища ртуті, руди свинцю і цинку. Великі родовища залізняка в Галісії, Астурії, Леоні, Біскайї, Сантандері, Ґранаді, та піритів — в Уельві, Севільї, менш значні — в Мурсії і Астурії ці пірити містять до 10% міді. Багатющі у світі запаси ртуті зосереджені в Альмадені. Родовища свинцево-цинкових руд відомі в провінціях Хаен (Лінарес,Ла-Кароліна) і Мурсія (Картахена, Масаррон), а також в Сантандері (Реосин і Рейноса) і ін. Значні запаси уранових руд, за якими Іспанія входить у 10-у у світі і 2-е місце в Європі. Основні уранові родовища знаходяться у провінціях Саламанка і Касерес. В Іспанії є поклади золота, срібла, миш'яку, марганцю. З нерудних копалин в Іспанії відомі калійні солі (карналіт і сильвініт), що залягають в долині річки Ебро, каолін і апатит. Місцеві енергетичні ресурси складаються в основному із запасів кам'яного вугілля. Вугільні басейни містять невелике число пластів малої потужності з великими ухилами, сильно дислокованих, що утруднює механізацію їх добування і робить їх малорентабельними. Близько 90% видобутку вугілля припадає на басейни Астурії, Леона і Паленсії.

“Молочні ріки”
Розробка родовищ корисних копалин

Клімат країни
Завдяки своєму географічному положенню кліматичні умови в Іспанії вкрай різноманітні. Іберійському півострову притаманні три основні кліматичні типи — Континентальний, Океанічний і Середземноморський та ще три не основних, але визначальних кліматичних зон — гірського, альпійського і субтропічного типу.

Гідрологія країни
Як і гідрографія в будь-якій іншій країні, В Іспанії вона визначається двома чинниками: кліматичними і геологічними (рельєф і підземні ресурси) особливостями. Більшість Іспанії підпадає в зону середземноморського клімату, так що перша спільна риса для всіх річок— сильні посухи та низького потоку. Це правило не стосується річок «мокрої Іспанії» — на півночі і північному-заході. Центральне плато з його гірськими хребтами і западинами є визначальним для півострова, та нахилене в бік заходу, тому більшість його водних потоків несуть свої води в цьому напрямку, але ні Дуеро, ні Тахо і не Ґуядіана впадають в Атлантику, але не є судноплавними. Дві інші великі річки — Ґвадалківір також тече в Атлантику, тільки нахилена у бік океану через Бетіську височину — є єдина судноплавна річка на півострові, та й то лише в нижній течії.
Річки більшої частини Іспанії мають переважно дощове живлення і різкі сезонні коливання стоку — при зимовий-весняному його максимумі і мінімумі літом коли великі річки сильно міліють, а багато дрібних пересихають. Лише на півночі і північному заході річки повноводні протягом всього року, з відносно рівномірними по сезонах витратами води. У Піренеях, Андалуських горах дощове живлення річок доповнюється сніговим. Найбільші річки басейну Атлантичного океану — Тахо, Дуеро, Ґуадіана, Ґвадалківір, помережані греблями та є найбільшими річками півострова. До басейну Середземного моря відносяться річки Ебро, Хукар, Сегура. Більшість великих річок перетинають ділянки з порогами що разом з їх літньою маловодністю — перешкоджає судноплавству. Річки півночі Іспанії використовуються переважно в енергетичних цілях, а інші — головним чином для штучного зрошування (на багатьох річках створені регулюючі водосховища).
Багато озер розкидано по території Іспанії, вони всі різного походження, одні — тектонічного і вулканічного походження, а інші — льодовикового та карстового і навіть змішаного походження. Ці озера, здебільшого, невеликі, розташовані переважно в горах.
Мала кількістю опадів, спричинена середземноморськоим кліматом, призвела до ощадливого використання водних ресурсів в Іспанії, як поверхневих, так і підземних. З давніх-давен воду ретельно збирали та економили, оскільки вона необхідна, як для зрошення, так і для споживання населенням. Тому ше в давні часи були побудовані великі акведуки, за часів Римської імперії — в Сеговії, Меріді, Тарраґоні і Барселоні, а араби зрошували свої сади в Валенсії, Леріді і в більшій частині сільської місцевості Андалузії. Крім того вода використовується, як рушійної сили, для індустрії та економіки, опосередковано або безпосередньо, за допомогою електрики. В Іспанії було побудовано багато гідроелектричних вузлів для накопичення енергії та перерозподілу частини водних ресурсів. Це сприяло якісному споживанню води в промисловості і безперебійному постачанню її до великих міських агломерацій. Що ж стосується Канарських островів, то там побудовано станції перегонки з морської води.
В цілому можна сказати, що по всьому іспанському Середземномор'ї, так чи інакше, але відчуває дефіцит у водних ресурсах в порівнянні з зоною Атлантики. Таким чином, дефіцит в іспанському Середземномор'ї становить близько 5000 hm³ на рік, а на Атлантичному є надлишок, що наближається до 25000 hm³ (здебільшого через великий потік річок до океану). Таким чином, необхідно було компенсувати цей дефіцит. Цього домоглися завдяки побудові гребель та каналів на річці Тежу, що полегшило тяжке становище Леванту. З цієї причини, й інші великі водойми піддалися техногенному впливу — річки були використані для будівництва гребель, які перетворили краєвиди річок, їх ущелин, на великі озера та водосховища.

Ліси Ла-Пальми
Каньйон річки Тежу

Історія
«Висячий» будинок у місті Куенка, Кастилія-Ла Манча
В результаті громадянської війни 1936-1939 років генерал Фрациско Франко став главою держави і уряду, Фалангістська партія була єдиною легальною політичною організацією до його смерті в 1975. Потім була відновлена монархія з Хуаном Карлосом I на чолі, було прийнято нову конституцію. Соціалістична робітнича партія здобула перемогу на виборах у 1982. Іспанія стала членом ЄС у 1986 і Західно-Європейського Союзу в 1988. Після виборів 1993 Феліпе Гонсалес вчетверте став прем'єр-міністром, але не має більшості в парламенті.

Політика
Державний устрій. Іспанія — конституційна монархія. Главою держави є король (Хуан Карлос I), однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами — парламентом, що складається з Сенату(265 депутатів) і Конгресу депутатів (350 депутатів).
Членство у міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, НАТО, ООН, МФЧХ, ОЕСР, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.

Економіка
Іспанія — розвинена індустріально-аграрна країна. За обсягом промислової продукції наприкінці ХХ ст. вона посідала 5-е місце в Європі і 8-е — у світі.
Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, метолообробна, хімічна, кораблебудування, машинобудування, туризм. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Картехена, Барселона, Більбао, Санта-Крус-де-Тенеріфе, Таррагона і Валенсія.
Діють дві державні авіакомпанії — «Іберія» і «Авіадо», а також ряд невеликих приватних авіакомпаній. Авіарейси в Латинську Америку, США, Канаду, Японію, Північну Африку і країни Європи. Найбільш завантаженим є аеропорт міста Палма на о.Мальорка. Інші великі аеропорти в Мадриді, Барселоні, Лас-Пальмасі (на о. Гран-Канарія), Малазі, Севільї і на о. Тенеріфе.

Адміністративний устрій
Іспанія поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилія і Леон, Кастилія — Ла-Манча, Каталонія, Сеута,Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ла-Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій.

Населення
Демографія
Кількість населення — проживає близько 44 млн. осіб (приблизно 14 млн. у містах), середня густота населення — близько 90 чоловік на 1 км².
Динаміка зміни чисельності населення:
1900 — 18,6 млн чол.;
1932 — 24,1 млн чол.;
1959 — 29,9 млн чол.;
1977 — 36,3 млн чол.;
1996 — 39,6 млн чол.;
2004 — 40280 тисяч чол.;
2006 — 45130 тисяч чол.;
2008 — 46060 тисяч чол.;
2009 — 46,66 млн чол.;
Міське населення — 76%. Щільність населення — 79,7 осіб/км².

Культура
Мова
Іспанська мова є офіційною на всій території Іспанії.
На території деяких автономних областей такий самий офіційний статус мають такі мови: у Країні Басків — баскійська, у Валенсії та на Балеарських о-вах — каталанська (у Валенсії вона офіційно називається валенсійською), у Галісії — галісійська, у Каталонії — каталанська та окситанська (у формі аранської говірки) мови.
Мистецтво
У Фігерас знаходиться Музей-театр Сальвадора Далі.
Корида
Кори́да (ісп. corrida de toros, tauromaquia, toreo) — найпоширеніша форма бою биків, традиційне іспанське видовище, що також практикується в деяких інших країнах. Суть кориди полягає у виконанні певної послідовності фігур з биком особливої породи, що зазвичай завершуються смертю бика. Походження і історичний розвиток
Історія кориди, можливо, сягає бронзового віку, до іберів, які населяли Піренейський півострів і які вважали бика священною твариною (збереглися наскельні зображення биків, яким декілька тисяч років). Ймовірно, первинне вбивство бика було ритуальним. Подібні церемонії існували і в інших середземноморських народів, зокрема у стародавніх греків. Відомо, що в Середні віки до битв з биком мали пристрасть Карл Великий, Альфонсо X Кастильський, Сід Кампеадор. До кінця XV століття, тобто часу завершення реконкісти і об'єднання Іспанії, корида стає розвагою шляхетних осіб. З биком б'ється кабальєро, лицар на коні. Ті, хто ще нещодавно билися з маврами і готувалися зустріти смерть на полі бою, знову могли випробувати себе на арені. У XVI столітті без кориди не обходилася вже більшість великих свят. У Мадриді бої влаштовували на центральній площі, Пласа Майор, де відбувалися найважливіші для країни події, зокрема особливо важливі автодафе, а у дні святкувань коронацій королі виходили вітати народ. Корида в цей період естетизується і перетворюється на елемент культури.
Фламенко
Фламенко — народний іспанський пристрасний танець, який звуть також танцем закоханих.. Фламенко — південноіспанський музичний, пісенний і танцювальний стиль, який склався в Андалусії в Середні віки. Спів і танець сольні, супроводжуються грою на гітарі, кастаньєтах. Виконавці фламенко називаются «байлаор» (танцюрист), «кантаор» (співак), «токаор» (гітарист). Ритм в фламенко звуть компас.

Коррида
Танець Фламенко

Спорт
Найпопулярніший вид спорту в Іспанії - футбол. Збірна Іспанії з футболу виграла чемпіонат Європи 2008, чемпіонат Європи 2012 і чемпіонат світу 2010. Провідні команди чемпіонату Іспанії та європейського футболу загалом: Реал Мадрид та Барселона.
Крім футболу, популярні велоспорт, баскетбол, теніс, гольф. Найвидатніші іспанські спортсмени останніх десятиліть: тенісисти Аранча Санчес-Вікаріо і Рафаель Надаль, велогонщики Мігель Індурайн і Альберто Контадор, гольфісти Север'яно Баллестерос і Серхіо Гарсія, автогонщик Ферна́ндо Ало́нсо Ді́ас.

Збірна Іспанії.

Іспанські приказки
Покажи свою жінку, i я скажу, який у неї чоловік.
Розлука для любові, що для вогню вітер: малу любов гасить, а велику — роздмухує.
Щастю, яке знайшла невродлива, заздрить і красива.
Яка ж любов могутня й свята, що й бридкого на красеня оберта.
Любов, як хвороба, — що старіша, то сильніша.
За співом пізнається птах.
У хаті, де повішений, не прийнято говорити про мотузку.
Після ста років усі полисіємо.
Залишити фонтан задля болота.
Полохливий перелякається й тіні.
На мокрого ще й краплі дощові упали.
Хвали себе, Хуане, бо інші це не зроблять.

10 речей, які дивують в Іспанії

1)
Дивують прості вказівники вулиць, що знаходяться на фасадах будинків, зазвичай на куті. Іспанці перетворили їх у вуличні витвори мистецтва. З керамічних плиток складається малюнок-пазл, на якому зображена людина чи подія, в честь якої названа вулиця. Ці картинки допомагають краще запам'ятовувати місця.

2)
Іще одним незвичайним для нас фактом є те, що в Іспанії немає центрального опаленняжитлових будинків. В деяких містах немає газу. Наприклад, в місті Вальдемоса. Дотепер там використовується старовинний спосіб обігріву, відомий ще за часів Сервантеса: розжарене вугілля поміщають в спеціальну жаровню, схоже на кругле барбекю. Далі пристрій ставлять під стіл для обігріву ніг, а, разом з тим, і приміщення.

3)
Цікавим і незвичним фактом є те, що курортні пляжі мають безкоштовний Інтернет. В Пальма-де-Мальорка, кафе знаходяться настільки близько до моря і щільно прилягають один до одного, що зона wi-fi досить велика. В готелі користування Інтернетом коштує 7€.

4)
Екологічною цікавинкою можна назвати вітряки - водокачки на Майорці. Там використовують енергію вітру, щоб насосом викачувати воду з артезіанських джерел. Цікавий, а головне простий спосіб перевтілення енергії.

5)
А от в одному з міст Іспанії злочинців приймають в умовах VIP-класу. П'ятизіркова тюрманосить назву "Гранд Готель 5". Там можна вибирати стандартний номер чи апартаменти. Вигляд з вікна, холодильник, Інтернет, спортзал, городня ділянка - це все реально.
Оскільки на території закладу є можливість працювати і заробляти гроші, то послуги, які надаються тут за додаткову плату, "гості готелю" можуть собі дозволити без проблем.

6)
Дивною особливістю можна назвати той факт, що найкращі бари і кафе знаходяться там, де найбільше сміття. Саме так в Іспанії вимірюють рейтинг найцікавіших, найвідвідуваніших закладів. Шкірки від фруктів, лушпиння горіхів, упаковки - просто змітають зі столу на землю і тим показують, що там було багато людей.

7)
Традиційною рідкістю можна вважати корриду. Це дійство відходить у минуле. Якщо є бажання побачити це шоу, то завчасно треба цікавитись стосовно місця і часу його проведення. Наприклад на Майорці, корида проходить протягом серпня місяця.

8)
Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні. В іспанців ця приказка навпаки. Дуже часто на запитання "коли?", можна почути відповідь - маняна, що означає завтра. Це в них чарівне слово. Вони люблять себе понад усе.

9)
Дивним у порівнянні із попереднім фактом, вяглядає звичка Іспанії прокидатися о 5 годині ранку. В цей час вже відкриті кафе, де більшість іспанців п'ють ранкову каву. З 14:00 до 15:30 - сієста, вони відпочивають. При чому, іспанці дозволяють собі таку розкіш навіть в умовах мегаполісу.
В Мадриді просто на робочому місці закривають очі і "дають хропака" прямо в офісному кріслі. Для туристів це добре тим, що зручно здійснювати шоппінг, адже навкруги мало людей.

10)
Дивним здалося і те, що школярі і діти дошкільного віку можуть гуляти допізна - і це вважається нормальним, бо вдень надто пекуче сонце. Вулиці в Іспанії, зокрема в Мадриді, освітлені настільки, що іспанці, навіть у темну пору, мають можливість грати у футбол, гуляти парками та вигулювати собак .
Отже, день в Іспанії триває довше, що дає туристам унікальну можливість побачити, відчути чи спробувати набагато більше, ніж вони самі на це очікували.

Звичаї та традиції іспанців

Прогулянка
"Пасео" тобто вечірня прогулянка по місту з метою побачити друзів, є старовинної іспанської традицією, як і її неминучий наслідок, "Осіо", що означає святкую бесіду. Іспанці займаються цим в будь-якому місці і в будь-який час.
І хоча середнього класу вже знайомі принади життя за містом, далеко від шуму і забрудненого повітря міст, ненаситне бажання зустрічатися з друзями і прогулюватися вулицями під руку з чоловіком або дружиною, зустрічатися з іншими парами, також гуляють по вулицях рука об руку, не дозволяє їм їхати далеко від центру.
Багато хто з тих, хто намагався жити на природі, в кінці кінців, повернулися в шум і суєту міста, оскільки життя в передмісті здається їм нестерпно нудною.
Іспанці перебувають в постійному страху, що, живучи поза містом, вони пропустять що-небудь цікаве.

Імена та прізвища
Традиційно іспанці носять подвійні прізвища, і щоб розібратися в них, необхідно деяке зусилля.
Виходячи заміж, жінки не беруть прізвище чоловіка, я зберігають свою. А ось діти отримують перше прізвище батька, за якою слідує перше прізвище матері. Наприклад: - Пілар Гомес Діас, що виходить заміж за Феліпе Родрігеса Фернандеса, залишиться Пілар Гомес Діас.
- але якщо в них народиться дочка, яку назвуть Мерседес, то вона стане Мерседес Родрігес Гомес.
- якщо Мерседес Родрігес Гомес вийде заміж за Хуана Гарсію Мартінеса, то вона так і залишиться Мерседес Родрігес Гомес, а от повне ім'я її сина Педро буде Педро Гарсія Родрігес, а його сестри Кармен - Кармен Гарсія Родрігес.
На щастя, в діловому спілкуванні використовується тільки перша прізвище. Так, Феліпе Родрігес Фернандес, швидше за все, буде відомий як сеньйор Родрігес.
У деяких ділових документах, щоб уникнути помилки, дружина приймає ім'я чоловіка, тим самим визнаючи, що вона йому належить. Так, Пілар Гомес Діас, дружина Феліпе Родрігеса Фернандеса, може підписуватися як Пілар Гомес Діас де Родрігес. Коли бідолаха Феліпе помре, Пілар може почати підписуватися як Пілар Гомес Діас, вьюда де Родрігес (вдова Родрігеса).
Дефіс у цих подвійних іменах не використовується ніколи, за винятком істинно подвійних імен, на зразок тих, що носять в Англії. Але в цьому випадку у носія такого імені буде цілих три прізвища, наприклад:
Фернандо Гонсалес Моліна-Торрес, де Моліна-Торрес - це і є подвійна, на зразок англійської, прізвище.
А якщо трапиться так, що обоє чоловіка носять подвійну (через дефіс) прізвище, то їхні нащадки будуть носити цілих чотири прізвища, начебто Хав'єр Агілар-Паскуаль Лопес-Матіас.
Щоб полегшити вам життя, іспанці традиційно часто дають синам ім'я батька, а дочкам - ім'я матері. Таким чином, в одній родині ви можете зустріти відразу декількох Едуардо і кілька Маргарит, але кликати їх будуть на прізвисько. Наприклад: Франсіско = Пако, Хосе = Пепе, Мануель = Маноло, Енріке = Кіке; Марія Ісабель = Марібель, Провіденсія = Прово, Інмакулада = Інман, Ремедіос = Ремі, Долорес = Лолі, ну і так далі.
Необхідно також відзначити, що нерідко хлопчиків звуть Хосе Марія, а дівчаток - Марія Хосе. Так що якщо серед ваших знайомих є сім'я, де батька і сина звати Хосе Марія, а мати й дочка - Марія Хосе, то на вашому місці я б не став дуже часто запрошувати їх на чай, щоб уникнути зайвої плутанини.
Але все це - дитячі забави в порівнянні з іспанським телефонним довідником. Номери тут перераховуються в порядку проходження прізвищ щасливих володарів апарату.
Феліпе Родрігес Фернандес буде фігурувати тут як Родрігес Фернандес, Ф.
Але оскільки у нього ціла купа родичів з подібним ім'ям, то в телефонній книзі ви знайдете безліч Родрігесом Фернандеса, Ф. Так що якщо ви не обзавелися заздалегідь його адресою, то вам, швидше за все, доведеться відмовитися від наміру йому зателефонувати. Втім, це не страшно, бо все одно він, швидше за все, п'є де-небудь кави.
Якщо ж вам потрібно зателефонувати, скажімо, в аптеку, або водопровідникові, або в автосервіс, і ви настільки передбачливі, що заздалегідь дізналися назву аптеки - "Фармасія Пінтада" ("Пінтада" - тому що вона знаходиться на вулиці Пінтада), і що водопровідник працює з братом під вивіскою "Ерманос Морено" ("Брати Морено"), а сервіс називається "Гараж" Рено ", то не спокушайтеся - під цими назвами ви їх в телефонній книзі все одно не знайдете, бо телефони підприємств записують на ім'я того, хто платить за рахунками.
А в нашому конкретному випадку це цілком може бути мати аптекаря , або тітонька брата водопровідника, або первинний власник землі, на якій десять років тому був збудований "Гараж" Рено ".

Дякую за увагу!!!
Підготувала учениця 10 класу Штик Марія.